Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 12/92

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коробенка Г.П., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Ямпільському районі

Сумської області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013

та ухвалу господарського суду Сумської області від 10.10.2013

у справі № 12/92 господарського суду Сумської області

за заявою Ямпільської міжрайонної Державної податкової інспекції

до Відкритого акціонерного товариства "Дружбівський

цукрорафінадний завод"

про визнання банкрутом

встановив:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.10.2013 (суддя Гордієнко М.І.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М. - головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А.) у задоволенні заяви кредитора Управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в Ямпільському районі Сумської області до боржника - Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) "Дружбівський цукрорафінадний завод" про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 2179,91 грн. відмовлено.

В касаційній скарзі УПФУ в Ямпільському районі Сумської області просить скасувати вищевказані постанову суду апеляційної інстанції від 11.11.2013 та ухвалу суду першої інстанції від 10.10.2013, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву УПФУ про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 2179,91 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за серпень 2013 року. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Провадження по даній справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Дружбівський цукрорафінадний завод" в частині здійснення ліквідаційної процедури провадиться за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній після 19.01.2013, відповідно до вимог п. 1 п.п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається із матеріалів справи, постановою господарського суду Сумської області від 22.07.2013 ВАТ "Дружбівський цукрорафінадний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Савочку А.А.

У вересні 2013 року до місцевого господарського суду надійшла заява УПФУ в Ямпільському районі Сумської області від 30.08.2013 № 1903/08-11 про визнання поточних кредиторських вимог в розмірі 2179,91 грн. та включення їх до реєстру кредиторських вимог.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи у визнанні поточних вимог до боржника в сумі 2179,91 грн. виходив з того, що відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у банкрута не виникло і не може виникнути додаткових зобов'язань перед УПФУ в Ямпільському районі Сумської області з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за серпень 2013 року.

Згідно з ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, кредиторські вимоги УПФУ в Ямпільському районі Сумської області в розмірі 2179,91 грн. виникли під час здійснення ліквідаційної процедури ВАТ "Дружбівський цукрорафінадний завод".

Відповідно до ст. 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, а вимоги, виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (п. 1 ст. 38, п. 8 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Стосовно платежів до Пенсійного фонду України, то відповідно до встановленого в п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що згідно вимог п. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

У справах про банкрутство норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним Законом, мають перевагу серед інших нормативно-правових актів.

Господарський суд як першої так і апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, надавши належну оцінку зібраним по справі доказам, прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги, заявлені УПФУ в Ямпільському районі Сумської області, є безпідставними, оскільки з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тобто з 22.07.2013, нові грошові зобов'язання в силу ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не виникають.

У відповідності до ст. 1117 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій у даній справі відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 та

ухвалу господарського суду Сумської області від 10.10.2013 по справі № 12/92 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.