Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Справа № 910/18875/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Катеринчук Л.Й., Коваленка В.М.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат"на рішення господарського суду м. Києва від 17.10.2013 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 рокуу справі№ 910/18875/13 господарського суду м. Києваза позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласла" Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат"про стягнення 302 689,79, за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" - Слєпуха О.С., довіреність № 01-14/25 від 27.01.2014 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласла» (далі - ТОВ «Ласла») звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» (далі - ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат») про стягнення 302 689,79 грн. з яких: 291 662,55 грн. основного боргу, 11 027,24 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 4/05-13 від 14.05.2013 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.10.2013 року у справі № 910/18875/13 (суддя - Сівакова В.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласла» 291 662, 55 грн. основного боргу, 4906,32 грн. пені, 5 931, 37 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року у справі № 910/18875/13 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., суддя - Агрикова О.В., суддя - Суховий В.Г.) апеляційну скаргу ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2013 року у справі № 910/18875/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва від 17.10.2013 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року у справі № 910/18875/13, ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року у справі № 910/18875/13 скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.526, 610 України (далі - ЦК України), ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Скаржник вказує на безпідставність вимог позивача, оскільки останнім не виконані зобов'язання, передбачені умовами договору №4/05-13 від 14.05.2013 року. Крім того, заявник касаційної скарги вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Судом апеляційної інстанції в порушення ст.79 ГПК України відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної справи № 916/3147/13.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ТОВ «Ласла» мотивовані тим, що ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість виконаних послуг, в зв'язку з чим у ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» виникла заборгованість в розмірі 291 662,55 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в сумі 11 027,24 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем всупереч п.3.4, п.4.1.1. договору, положень ЦК України не виконано зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг зокрема до 10.08.2013 року, а отже з огляду на приписи ч.1 ст.530 ЦК України, а також відповідно до п.5.4. договору, суд першої інстанції дійшов до висновку про стягнення 291 662,55 грн. та 4 906,55 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, що передбачено ст.611 ЦК України, п.6 ст.232, ч.2 ст.343 ГК України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції, вказавши, що не виставлення позивачем рахунку не може бути підставою для відмови в оплаті за надані послуги. Претензія, надіслана позивачем відповідачу про оплату боргу є підставою для здійснення відповідачем такої оплати. Недодержання відповідачем обов'язків щодо оплати наданих послуг вчасно призвело до стягнення судом першої інстанції суми основного боргу з урахуванням пені, передбачено умовами договору та чинним законодавством.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.05.2013 року між ТОВ «Ласла» (виконавець) та ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» (замовник) було укладено договір № 4/05-13 (далі - договір).

Згідно з п.1.1. договору, виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по збиранню, перевезенню, зберіганню відходів, визначених у протоколі узгодження договірної ціни - додаток № 1 до договору, який є невід'ємною частиною даного договору, з їх подальшою утилізацією/видаленням (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

В пункті 2.1. договору сторони погодили, що замовник надає у письмовій формі виконавцю заявку на організацію послуг, вказаних в п.1.1. даного договору. У заявках (додаток № 2) замовник вказує найменування і кількість відходів, що передаються виконавцю. Заявки є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.2.3. договору виконавець зобов'язаний надати послуги, вказані в п.1.1. договору протягом 14 робочих днів з моменту оплати послуг та перевозці відходів (транспортні витрати) на умовах, вказаних в п.3.5. та п.3.6.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем надано позивачу заявку від 14.05.2013 року на виконання робіт по вивезенню утилізації/видаленню содового шлаку з великим вмістом сірки у кількості 301,46 тонн.

14.05.2013 року сторони підписали протокол № 1 узгодження договірної ціни, яким сторонами погоджено розмір договірної ціни на надання послуг по утилізації/видалення наступних відходів замовника: содовий шлак з великим вмістом сірки кількістю 301,46 тон, ціна наданих послуг становить 291 662,55 грн.

За приписами ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина1 ст.902 ЦК України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення умов договору (ч.2 ст.902 ЦК України).

Частиною 1 ст.903 ЦК України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору, в першу чергу є умови про предмет договору. Предметом договору про надання послуг є сама нематеріальна послуга, тобто те нематеріальне благо, яке отримує замовник у процесі вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Для договорів цього типу важливе значення має якість послуг, що надаються.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з актом здачі-прийняття наданих послуг № 9/05-13 від 31.05.2013 року позивач надав послуги по збиранню, перевозці та прийманню на зберігання неякісної продукції, для їх подальшої утилізації/видалення, а саме содового шлаку з великим вмістом сірки у кількості 301,46 тонн, вартістю 291 662,55 грн.

Відповідно до абз. 3 ст.1 Закону України «Про відходи» № 187/98-ВР від 5.03.1998 року небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Абзацом 5 тієї же статті передбачено, що поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Відповідно абз. 5 ст.1 Закону України «Про відходи» оброблення (перероблення) відходів - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Згідно з абз. 11 ст.1 Закону України «Про відходи» утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Пунктом «н» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або на право провадження діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів.

Відповідно до п.3 абзацу 3 ст.9 Закону України від 01.06.2000 р. № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (зі змінами і доповненнями) ліцензуванню відповідно до вимог цього Закону підлягають зокрема такі види господарської діяльності як операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

В преамбулі укладеного між сторонами договору зазначено, що ТОВ "Ласла" (Виконавець) діє на підставі Статуту та Ліцензії серія АД № 075617 від 12.12.2012 р., виданої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Проте, належним чином засвідчена копія ліцензії серія АД № 075617 від 12.12.2012 р. в матеріалах справи відсутня, та судами не досліджена.

Поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишились обставини виконання позивачем умов договору № 4/05-13 від 14.05.2013 року в частині надання послуг у повному обсязі.

Суди обох інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що послуги, передбачені п.1.1 договору № 4/05-13 від 14.05.2013 року надані позивачем у повному обсязі, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт утилізації/видалення позивачем відходів, визначених у протоколі узгодження договірної ціни - додаток № 1 до договору, а саме: договори, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт за період з травня по серпень 2013 року та стосуються відходів відповідача, а також наявність у позивача або у третіх осіб, уповноважених позивачем, ліцензії та дозволу на здійснення операції по утилізації відходів.

Судами попередніх інстанції не встановлено, ким здійснювалась утилізація небезпечного відходу «содовий шлак з великим вмістом сірки» відповідно до умов п. 1.1 договору № 4/05-13 від 14.05.2013 року та протоколу № 1 узгодження договірної ціни від 14.05.2013 року до вказаного договору.

Таким чином, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, під час розгляду справи суди порушили приписи ст.ст.42, 43 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноваженою посадовою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно із ч.1 ст.65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє у необхідних випадках, зокрема такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони виконати певні дії, витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для правильного вирішення спору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.10.2013 р. у справі № 910/18875/13 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

Цією ж ухвалою витребувано у учасників процесу на підтвердження їх статусу юридичної особи і повного найменування , оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, виписку про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на день вирішення спору.

Пунктом 4.1. вказаної ухвали витребувано у позивача оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви.

Подана ТОВ "Ласла" позовна заява підписана Генеральним директором ТОВ "Ласла" Галкіним О.Є., повноваження якого підтверджено Статутом позивача та протоколом № 6 загальних зборів учасників ТОВ "Ласла" від 19.08.2013 р.

Проте, вимоги господарського суду м. Києва про надання оригіналів документів, копії яких додані до позовної заяви, позивачем не виконані; вимоги про надання виписки про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на день вирішення спору позивач також не виконав, надавши натомість копію Довідки АА № 852682 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), видану Головним управлінням статистики в Одеській області, які містить відомості станом на 03.06.2013 р., зокрема щодо керівника підприємства, яким вказано Колотушкіна Р.Г.

Зазначені вище порушення норм процесуального права щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Абз. 7 п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки при прийнятті оскаржених судових рішень судами були допущені вищеперелічені порушення норм матеріального та процесуального права, прийнятті у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 17.10.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року у справі № 910/18875/13 скасувати.

Справу № 910/18875/13 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Катеринчук Л.Й. Коваленко В.М.