Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 922/5417/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських та суміжних прав", м. Київ

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015

зі справи № 922/5417/14

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських та суміжних прав", м. Київ (далі - Організація)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків (далі - Підприємець)

про стягнення коштів в розмірі 32 685,28 грн.

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до приватної організації "Українська ліга авторських та суміжних прав", м. Київ

про визнання недійсним договору.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Хлєбніков С.Г.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Організація звернулася з позовом до Підприємця, згідно з яким просила стягнути 28 000,00 грн. заборгованості, 1535,71 грн. інфляційних втрат, 1203,15 грн. 3 % річних та 1946,42 грн. пені.

Підприємець у грудні 2014 року звернувся із зустрічним позовом, у якому просив визнати недійсним договір від 01.07.2011 № КРБ-52/07/11, який укладений сторонами, з огляду на те, що він був укладений під впливом обману з боку Об'єднання.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2015 у справі № 922/5417/14 (суддя Денисюк Т.С.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір від 01.07.2011 № КРБ-52/07/11, укладений Об'єднанням та Підприємцем.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 (колегія суддів у складі: суддя Слободін М.М. - головуючий, судді Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення місцевого господарського суду від 09.02.2015 у справі № 922/5417/14 скасовано в частині задоволення зустрічного позову та прийнято в цій же частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовлено. В частині відмови у задоволенні первісного позову згадане рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Організація просить скасувати рішення суду першої інстанції від 09.02.2015 та постанову апеляційного господарського суду від 16.04.2015 в частині відмови у задоволенні первісного позову, та в цій же частині прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити. Скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення у згаданій їх частині прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Апеляційним судом встановлено, що:

- 01.07.2011 Організацією та Підприємцем був укладений договір № КБР-52/07/11, відповідно до умов п.2.1 якого відповідач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі - Твори), а Організація надає Підприємцю на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Відповідач зобов'язався виплачувати винагороду (роялті) Організації відповідно до договору та закону;

- відповідно до пунктів 2.3, 2.4. 2.5 договору Підприємець зобов'язався перерахувати на поточний рахунок Організації винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж, а також не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати Організації звіт про публічно виконані твори за формою, наведеною у додатку № 4 до договору, якщо інше не встановлено в додатках до договору. Відповідач зобов'язався надіслати Організації належним чином заповнений та підписаний акт про виплату роялті в 2-ох примірниках за формою, наведеною у додатку № 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується Організацією, після чого один примірник повертається Підприємцю;

- згідно з п.3.4 договору Підприємець зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити Організацію про припинення публічного виконання Творів в закладах відповідача. У разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Підприємець зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період;

- пунктами 4.1, 4.2 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.07.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної у п. 4.1 дати його припинення, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом) із зазначенням вказаних у цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа;

- відповідно до п. 1.2 додатку №2 до договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 800,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується Підприємцем на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов договору.

Апеляційним судом також встановлено, що на виконання умов договору відповідачем було сплачено лише 3200,00 грн. щомісячної винагороди (роялті) за публічне виконання Творів за перші чотири місяця, а саме в період з 01.07.2011 по 01.11.2011. Відповідно до поданого позивачем розрахунку, на його думку, за відповідачем рахувалася заборгованість у загальному розмірі 32685,28 грн., з яких: 28 000,00 грн. заборгованості, 1535,71 грн. інфляційні втрати, 1203,15 грн. 3 % річних, 1946,42 грн. пені.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, виходив з того, що не подання відповідачем позивачу інформації про перелік Творів, які ним використовувалися, та відсутність будь-яких вимог щодо її надання з боку Організації, а також звіту про публічно виконані Твори, свідчило про не виконання останньою умов договору та згоду їх не виконання й з боку Підприємця.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на таке.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а також викладених у касаційній скарзі доводів, позивач, наполягаючи на задоволенні позову, стверджував про те, що Організація, відповідно до умов договору надала Підприємцю право здійснювати комерційне використання Творів, за яке відповідач зобов'язався сплачувати позивачу винагороду у розмірі та на умовах, що обумовлені договором та відповідними додатками. При цьому, позивач вказував на те, що відповідач у порядку, який визначений сторонами у п.3.4 договору, не повідомляв його про припинення публічного виконання Творів, а, отже, на думку Організації, Підприємець свій обов'язок, який визначений п.2.3 договору, не виконав, у зв'язку з чим повинен сплатити відповідні грошові кошти за комерційне використання Творів.

Наведеним вимогам чинного законодавства, а також поясненням позивача апеляційний суд не приділив належної уваги, а поданих ним, у цьому зв'язку доказів, всупереч вимогам статей 47, 43 ГПК України, не дослідив, а, отже, належним чином не встановив тих фактичних обставин справи, з якими позивач пов'язував свої вимоги.

Підтвердивши обґрунтованість пояснень позивача щодо розміру заборгованості відповідача, яка утворилася за визначений у розрахунку період, але поставивши в той же час під сумнів наявність договірних стосунків між сторонами, апеляційний суд тим самим дійшов суперечливих висновків за справою, що само по собі свідчить про допущену неповноту у встановленні фактичних обставин справи та про невідповідність прийнятого ним рішення вимогам чинного законодавства.

Сукупність наведених обставин дає підстави для скасування оскаржуваної постанови в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог.

Оскільки суд першої інстанції в цій же частині в ході розгляду справи припустився тих же помилок, скасуванню підлягає і прийняте ним рішення у цій же частині з передачею справи на новий розгляд.

У новому розгляді справи суду належить врахувати наведене, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі, та дослідити подані за справою докази. На підставі поданих, а за необхідності і додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і, в залежності від встановленого, прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Висновок апеляційного суду у частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог відповідає вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а, отже, підстав для його скасування у цій же частині не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських та суміжних прав" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 у справі № 922/5417/14 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог скасувати та в цій же частині передати справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

3.В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 у справі № 922/5417/14 залишити без змін.

Суддя В.Селіваненко Суддя В.Палій Суддя В.Харченко