ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 924/1968/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів:Полянського А.Г. (доповідач), Мачульського Г.М., Коробенко Г.П., розглянувши касаційну скаргу СТОВ "Славутич"на постановувід 25.05.2016

Рівненського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Хмельницької області № 924/1968/15за позовом СТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро"до СТОВ "Славутич", Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці"проСтягнення 74 021,70 грн.за участю представників сторін:

позивача - Бундз Т.В. дов. від 01.11.2015 р.,

відповідача - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.03.2016 р. (суддя - Вибодовський О.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич", на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" 1 950,00 грн. пені, 15 274 грн. штрафу, 5 767,81 грн. 36% річних та 33 806,74 грн. курсової різниці. Обов'язок Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" зі сплати 1 950,00 грн. пені, 15 274,00грн. штрафу, 5 767,81грн. 36% річних та 33 806,74грн. курсової різниці є солідарним (інший солідарний боржник Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці". Стягнуто з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" 1 950,00 грн. пені, 15 274 грн. штрафу, 5 767,81 грн. 36% річних та 33 806,74 грн. курсової різниці. Обов'язок виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" зі сплати 1 950 грн. пені, 15 274 грн. штрафу, 5 767,81 грн. 36% річних та 33 806,74 грн. курсової різниці є солідарним (інший солідарний боржник сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич"). У решті позову відмовлено. Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" 609 грн. відшкодування судового збору. Стягнуто з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" 609 грн. відшкодування судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 р. (судді - Олексюк Г.Є., Сініцина Л.М., Гулова А.Г.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.03.2016 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, СТОВ "Славутич" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальником) та СТОВ "Славутич" (покупцем) укладено договір поставки № 94-03/14 ХМ від 25.04.2014 р., відповідно до умов якого в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1.1.)

Згідно з п. 1.2. договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях - додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно з відповідними специфікаціями), переданих постачальником у власність покупцю.

Згідно з п. 2.2. договору покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору. Як передбачено пп. 2.3.1. договору, сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях.

Як передбачено п.п. 2.3.2. договору, сторони встановлюють, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дату формування видаткової накладної. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання специфікації, в цьому випадку вар тість товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної специфікації. Відповідно до пп. 2.3.3.договору, сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової на кладної.

Згідно п. 2.8. договору, у випадку порушення покупцем більше 30 календарних днів строку оплати за товар, вказаного в відповідній специфікації-додатку, постачальник має право відмовити у подальшій поставці товару та вважається, що строк опла ти за товар, поставлений раніше, відповідно до умов даного договору настав. При цьому, покупець зобов'язаний оплатити в повному розмірі за поставлений товар протягом 3 банківських днів з моменту отримання вимоги постачальника.

В свою чергу Розділом 3 договору визначені права та обов'язки сторін, зокрема в п. 3.2. вказано, що покупець зобов'язаний, зокрема: прийняти товар в строки, які вказані в специфікаціях; оплатити вартість товару в термін(и), вказані в додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому умови п. 2.3. та п.2.8 цього договору. При перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному документі номер і дату укладення цього договору. У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно ви - зазначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником. Виконання обов'язку покупця з оплати товару може забезпечуватись договорами застави, договорами поруки, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань.

Розділом 7 договору встановлена відповідальність сторін, де в п.п. 7.2. вказано, що покупець несе відповідальність: за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної обліко вої ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати; за відмову від приймання товару, зазначеного у додатках до даного договору, від постачальника, якщо це не пов'язано з умовами зазначеними в п. 4.1., п. 4.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі двадцять п'ять відсотків вартості даного товару, зазначеної у відповідній графі додатків до даного договору; відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми; у разі повернення покупцем належним чином прийнятого товару постачальнику, постачальник може прийня ти такий товар за вирахуванням тридцяти відсотків від початкової вартості поставленого товару, який підлягає пове рненню.

Відповідно до п. 7.3. договору сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов'язків, та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного договору, не звільняє винну сторону від виконання своїх обов'язків заданим договором.

Згідно з п. 7.4. договору строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України. Сторони дійшли згоди, що за прострочення виконання зобов'язання за даним договором строк позовної давності припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання повинно було бути виконане.

Відповідно до Додатків до Договору поставки № 94-03/14 ХМ від 25.04.2014 року сторони погодили курс долара США на день підписання Договору поставки та додатків до нього становив:

Додаток №1 по курсу - 12,10 грн./долар США; Додаток №2 по курсу - 17,00 грн./Євро; Додаток №3 по курсу - 17,00 грн./Євро; Додаток №4 по курсу - 17,00 грн./Євро; Додаток №5 по курсу 12,10 грн./долар США; Додаток №6 по курсу - 12,00 грн./долар США; Додаток №7 по курсу 12,00 грн./долар США; Додаток №8 по курсу - 16,60 грн./Євро; Додаток №9 по курсу - 11,95 грн./долар США.( а.с.12-19).

Згідно представленого розрахунку, який додається розмір курсової різниці (проіндексована вартість поставленого товару) яка підлягає сплаті на дату підготовки позову становить - 33 806,74 грн.

25 квітня 2014 року сторони підписали Додаток №1 до Договору № 94-03/14 ХМ від 25 квітня 2014 року, 21.05.2014р., Додаток №2 до Договору № 94-03/14 ХМ від 25 квітня 2014 року, 24.05.2014р. Додаток №3 до Договору № 94-03/14 ХМ від 25 квітня 2014року, 27.05.2014р. Додаток №4 до договору №94-03/14 ХМ від 25 квітня 2014 року, 28.05.2014р. Додаток №5 до Договору №94-03/14 ХМ від 25 квітня 2014 року, 07.06.2014р. Додаток №6 до Договору №94-03/14 ХМ від 25 квітня 2014 року, 07.06.2014 р. Додаток №7 до Договору №94-03/14 ХМ від 25 квітня 2014 року, 07.06.2014р. Додаток №8 до Договору №94-03/14 ХМ від 25 квітня 2014 року, 17.06.2014р. Додаток №9 до Договору №94-03/14 ХМ від 25 квітня 2014 року, яким встановили назву товару, кількість, ціну, загальну вартість товару, терміни поставки та календарний графік платежів.

На виконання умов договору СТОВ "Славутич" отримало від Постачальника: по Видатковій накладній № 1422 від 13 травня 2014 року через ОСОБА_7 по Довіреності № 55 від 13.09.2014 року товар: "Преміум інокулянт" на загальну суму 14 520,00 грн.; по Видатковій накладній № 1842 від 30 травня 2014 року через ОСОБА_7 по Довіреності № 98 від 27.05.2014 року товар: "Авангард Р "Хелат Цинку" на загальну суму 13 939,20 грн.; по Видатковій накладній № 1839 від 30 травня 2014року через ОСОБА_7 по Довіреності № 97 від 27.05.2014 року товар: "Гуміфілд ВР-18" на загальну суму 5 002,08 грн. по Видатковій накладній № 1840 від 30 травня 2014 року через ОСОБА_7 по Довіреності № 97 від 27.05.2014 року товар: "Гуміфілд" на загальну суму 4 418,64 грн.; по Видатковій накладній № 1841 від 30 травня 2014 року через ОСОБА_7 по Довіреності № 97 від 27.05.2014 року товар: "Гуміфілд ВР-18" на загальну суму 7 503,12 грн.; по Видатковій накладній № 2093 від 13 червня 2014 року через ОСОБА_7 по Довіреності № 106 від 06.06.2014 року товар: "Гуміфілд ВР-18" на загальну суму 7 673,04 грн.; по Видатковій накладній № 2091 від 14 червня 2014 року через ОСОБА_7 по Довіреності № 106 від 06.06.2014 року товар: "Гулівер" на загальну суму 12 096,00 грн., по Видатковій накладній № 2092 від 14 червня 2014 року через ОСОБА_7 по Довіреності № 106 від 06.06.2014 року товар: "Унікаль" на загальну суму 51 840,00 грн.; по Видатковій накладній № 2175 від 19 червня 2014 року через ОСОБА_7 по Довіреності № 124 від 18.06.2014 року товар: "Ті Рекс" на загальну суму 19 717,50 грн.

Таким чином, на виконання умов договору СТОВ "Славутич" отримало від Постачальника засобів захисту рослин на загальну суму 136 709,58 грн. ( а.с. 18-31).

На виконання умов Договору поставки Позивач поставив Відповідачу-1 товар на загальну суму 9 330 доларів США та 1 457,75 Євро.

26.04.2014 р. між виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (поручителем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (кредитором) укладено договір поруки № 94-03/14 ХМ, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань СТОВ "Славутич" (далі боржника), що виникли з договору поставки № 94-03/14 ХМ від 25.04.2014р. (основний договір), який був укладений між кредитором та боржником (п. 1.1. договору). Відповідно до основного договору, порукою забезпечуються, в тому числі, наступні зобов'язання боржника: здійснити оплату за поставлені засоби захисту рослин та/або мікродобрива тощо в обсязі та на умовах договору поставки №94-03/14 ХМ від 25.04.2014р.; відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки №94-03/14 ХМ від 25.04.2014р.

Згідно з п. 2.2. договору строк виконання зобов'язання за договором поставки №94-03/14 ХМ від 25.04.2014р. - до належного виконання договору поставки №94-03/14 ХМ від 25.04.2014р.

П.п. 3.1., 3.2. договору передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 основного договору.

Розділом 4 договору визначені права та обов'язки сторін, де в п. 4.3. вказано, що поручитель має право, зокрема: прийняти після виконання зобов'язання боржника за основним договором усі права кредитора за основними договорами по відношенню до боржника. Відповідно до п. 4.4.2 договору кредитор має право: у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором протягом року звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань. Розділом 5 договору встановлена відповідальність сторін, де в п. 5.1. вказано, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов'язань за основним договором (п. 6.1. договору).

Судами встановлено, що покупцем не оплачено гривневий еквівалент 1 173,86 доларів США та 149,93 Євро, що відповідно курсу продажу валют, встановленого ПАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на 23.12.2015 року складає 33 806,74 грн. ( 1173,86 Доларів США х 25,30 грн. та 149,93 Євро х 27,40), що становить курсову різницю (29 698,66 грн. + 4 108,08 грн.), у зв"язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідачів солідарно: 3 899,75 грн. пені , 30 547,40 грн. штрафу, 5 767,87грн. - 36% річних.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України: одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Станом на дату звернення із позовом до суду покупцем не оплачено гривневий еквівалент 1173,86 доларів США та 149,93 Євро, що відповідно курсу продажу валют, встановленого ПАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на 23.12.2015 року складає 33 806,74 грн. (1173,86 Доларів США х 25,30 грн. та 149,93 Євро х 27,40), що становить курсову різницю (29 698,66 грн. + 4 108,08 грн.).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. (ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Попередніми судовими інстанціями правомірно було визначено, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Дана правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду України від 4 липня 2011 року в справі № 3-62гс11 та від 26 грудня 2011 року в справі № 3-141гс11.

Відповідно до підпункту 2.3.2 Договору, сторони погодили, що Позивач визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дату формування видаткової накладної.

Підпунктом 2.3.3 Договору визначено, що сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до Договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини).

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

26.04.2014р. між виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (поручителем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (кредитором) укладено договір поруки № 94-03/14 ХМ, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань СТОВ "Славутич" (боржника), що виникли з договору поставки № 94-03/14 ХМ від 25.04.2014 р. (основний договір), який був укладений між кредитором та боржником (п. 1.1. договору).

Внаслідок несвоєчасної оплати отриманого товару, виникла курсова різниця в розмірі 33 806,74 коп., яка також правомірно була стягнута з відповідачів 1,2 судом першої інстанції.

Також, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з Відповідача - 1 та Відповідача - 2 пеню в розмірі 3 899,75 грн. та штраф в розмірі 30 547,40 грн.

Підпунктом 7.2. Договору сторони погодили, що: Відповідач -1 несе відповідальність за затримку з оплатою Позивачу за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25 % від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

В підпункті 7.2.3 Договору сторони передбачили, що: відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, Відповідач - 1 зобов'язався сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що: сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов'язків, та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного Договору, не звільняє винну сторону від виконання своїх обов'язків за даним Договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Славутич" зазначало, що за положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Колегія суддів не погоджується з вказаним твердженням скаржника, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій.

Дана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 9 квітня 2012 року в справі № 20/246-08.

Посилаючись на ст. 61 Конституції України, скаржник не враховує тієї обставини, що вона стосується прав, свободи та обов'язків людини і громадянина. У даному випадку розглядається господарський спір, який виник між юридичними особами.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судом першої інстанції відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України правомірно було зменшено розмір заявлених до стягнення штрафу та пені на 50%, виходячи із принципу розумності і співрозмірності.

Згідно пункту 7.2.3 Розділу 7 Договору сторони погодили, що: за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 36% річних від простроченої (неоплачуваної) суми ( а.с.11).

Вказана сума 36 % річних - 5 767,81 грн. також обґрунтовано стягнута з відповідачів.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.03.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справі № 924/1968/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.М. Мачульський

Г.П. Коробенко