Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 917/2364/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Бондар С.В., Грека Б.М., - (доповідача у справі)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.02.14

у справі№917/2364/13господарського судуПолтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект"доПублічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"простягнення сумиза участю представників від:позивачаПетренко С.В. (дов. від 03.04.14)відповідачаКочура С.В. (дов. від 11.02.14)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 10623878,64 грн., з яких: 2951641,61 грн. - основний борг, 7672237,20 грн. - сума за перевищення договірної величини споживання електроенергії.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.01.14 (суддя

Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого-судді Сіверіна В.І., суддів: Терещенко О.І., Медуниця О.Є.), позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 2951641,44 грн. основної заборгованості. В іншій частині позову відмовлено. Відмовляючи в позові, суди виходили з того, що з боку відповідача не мало місце перевищення договірної величини електроспоживання.

Не погоджуючись із судовими актами у справі в частині відмови у стягненні з відповідача 7672237,20 грн. суми за перевищення договірної величини електроспоживання, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, позов задовольнити. Касаційна скарга обґрунтована тим, що умовами договору не передбачено складання такого документу, як обсяги очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на 2013 рік і договір не містить умов, які б визначали правові наслідки для сторін при укладенні або неукладенні обсягів очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на 2013 рік. Також скаржник зауважує, що суди не надали жодної правової оцінки плану-графіку купівлі-продажу електроенергії, який чітко визначений пунктом 4.1 договору як документ, що встановлює договірні величини споживання електроенергії. Крім того, позивач вказує на те, що позивач не отримував листа Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" від 19.04.13 вих. № 40-08/185, а тому, на думку скаржника, відповідач неправомірно в односторонньому порядку змінив умови договору. В своєму відзиві відповідач заперечує проти вимог та доводів касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 29.02.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект", продавцем, та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод", покупцем, укладено договір №14-ЭЭ-08 купівлі-продажу електроенергії (далі договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого, продавець зобов'язувався продавати погодинно електричну енергію, а покупець - погодинно приймати та оплачувати електричну енергію на умовах та в строки, передбачені даним договором, додатками до нього та чинними законодавчими і нормативними актами.

Загальна вартість електроенергії, спожитої відповідачем у травні 2013 року склала 11654310,24 грн., станом на час подачі позову Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" перерахувало на рахунок Tовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" за електричну енергію, спожиту в травні 2013 року, грошові кошти в розмірі 8 702 668,80 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за електроенергію, спожиту в травні 2013 року, склала 2 951 641,44 грн. Цю суму суди стягнули з відповідача на користь позивача. Судові акти в зазначеній частині сторонами не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

Крім того, позивачем відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" заявлено до стягнення 7 672 237,20 грн. суми за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у травні 2013 року. В цій частині позовних вимог судами відмовлено з посиланням на наступне. З матеріалів справи вбачається, що 12.11.12 між позивачем та відповідачем узгоджені обсяги очікуваного енергоспоживання та укладений план-графік поставки електроенергії на 2013 рік, в якому на травень 2013 року заплановано 19 400 000 кВт*год на 1-му класі напруги та 2 600 000 кВт*год на 2-му класі напруги.

При цьому, враховуючи виробничі потреби, відповідач з дотриманням умов договору звернувся до позивача з листом-коригуванням від 19.04.13 №40-08/185, в якому просив скоригувати обсяг поставки електроенергії до 16 000 000 кВт*год на 1-му класі напруги. За результатами травня 2013 року ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" фактично спожито електричну енергію на 1-му класі напруги загальним обсягом 12855 631 кВт*год, на 2-му класі напруги загальним обсягом 278 кВт*год. На підставі вищевикладеного суди дійшли висновку, що перевищення договірних величин споживання електричної енергії відповідачем не мало місця.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати такі висновки з огляду на наступне.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної комунальної форми власності) у випадках споживання електроенергії понад договірну величину за рахунковий період сплачують електропостачальникам двократну вартість фактично спожитої договірної величини.

У відповідності з п.4.4 Правил користування електричною енергією, споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електроенергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви.

Враховуючи узгоджені обсяги очікуваного енергоспоживання, в яких на травень 2013 року заплановано 19 400 000 кВт*год на 1-му класі напруги та 2 600 000 кВт*год на 2-му класі напруги, а також лист-коригування відповідача від 19.04.13 №40-08/185 (в якому просив скоригувати обсяг поставки електроенергії до 16 000 000 кВт*год на 1-му класі напруги), суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для застосування щодо відповідача санкцій ст.26 ЗУ "Про електроенергетику", оскільки перевищення споживачем договірних обсягів електроспоживаня не мало місця.

Посилання позивача на те, що суди не надали правової оцінки плану-графіку купівлі-продажу електроенергії, який чітко визначений пунктом 4.1 договору купівлі-продажу №14ЭЭ-08 від 29.02.08 як документу, що встановлює договірні величини споживання електроенергії, спростовується змістом постанови апеляційного суду. Крім того, суд касаційної інстанції вважає, що судами правомірно не взято до уваги план-графік купівлі-продажу електроенергії (а.с. 18), оскільки він не містить дати складання, а тому обсяги очікуваного споживання (а.с. 49), датовані 12.11.12 визнані судами такими, що укладені пізніше (а відтак, замінюють собою попередні домовленості сторін, викладені у вигляді двосторонніх документів, датованих більш ранніми датами або не датовані взагалі) та взяті до уваги при винесенні судових актів.

Посилання позивача на те, що він не отримував листа-коригування Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" від 19.04.13 вих. № 40-08/185 також не приймається до уваги, оскільки судами встановлено протилежне, а Вищий господарський суд України, всилу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, не наділений повноваженнями переоцінки доказів.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.14 у справі №917/2364/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

Б.М. Грек