Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 916/3207/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівГольцової Л.А., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бонд"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.04.2014у справі№ 916/3207/13 господарського суду Одеського областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Бонд""доДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"прозобов'язання вчинити певні дії та стягнення 3 903, 60 грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Чернишева А.О., дов. від 11.03.2014

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бонд" звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 3903,60 грн., з яких: 2289,60 грн. - сума основного боргу за договором зберігання вантажів на митному ліцензійному складі №01/11-ТЛС/34-0 від 21.01.2011 за період з січня по листопад 2013 року, 1614, 00 грн. - сума штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також про зобов'язання задекларувати в митному режимі, що передбачений ч.1 ст.70 Митного кодексу України, але відмінному від митного режиму "Митний склад", товар, що знаходиться на митному складі ТОВ "Бонд" за митною декларацією (форма МД-2) 500040015/2011/000200 від 28.01.2011.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами у справі договору зберігання вантажів на митному ліцензійному складі №01/11-ТЛС/34-0 від 21.01.2011, зокрема п. 3.6., ч.ч. 7, 10 п. 4.3., не переоформив доставлений на митний склад позивача товар в інший митний режим до закінчення граничного терміну його зберігання, а також в порушення ч. 4 п. 4.1. договору не сплатив кошти за зберігання товару за період з січня по листопад 2013 року та не підписав акти надання послуг за вказаним договором, у зв'язку з чим за несвоєчасну оплату наданих позивачем послуг зі зберігання вантажів відповідач згідно п. 5.7. договору зобов'язаний сплатити штраф.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2014 (суддя Желєзна С.П.) в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки встановлений чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору граничний трирічний строк зберігання вантажу відповідача в режимі "митний склад" на складі позивача сплинув, а відповідач, як власник вантажу, не звернувся за отриманням/переоформленням вантажу, а відтак, відповідно до ст. 125 Митного кодексу України після спливу вказаного строку відповідач, як власник вантажу, втратив право розпорядження цим товаром і таке право перейшло до позивача, як утримувача митного складу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 (колегія суддів у складі: Петров М.С. - головуючий, Разюк Г.П., Колоколов С.І.), з урахуванням ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 про виправлення описки, апеляційну скаргу ТОВ "Бонд" задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2014 скасовано частково та викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції. Позов ТОВ "Бонд" задоволено частково. Стягнуто з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ "Бонд" 403, 20 грн. основного боргу, 04,88 грн. пені, 182, 92 грн. судового збору за подачу позовної заяви. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ "Бонд" 95, 46 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, однак, встановивши граничні строки зберігання товару на митному складі позивача, задовольнив позовні вимоги про стягнення сум основного боргу та пені частково: за період зберігання позивачем товару з 01.01.2012 по 25.02.2013, а також зазначив, що позивач не є органом доходів і зборів і не має повноважень щодо контролю за дотриманням та виконанням відповідачем вимог чинного митного законодавства.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Бонд" просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю, а постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача задекларувати в митному режимі, що передбачений ч.1 ст.70 Митного кодексу України, але відмінному від митного режиму "митний склад", товар, що знаходиться на митному складі ТОВ "Бонд" за митною декларацією (форма МД-2) 500040015/2011/000200 від 28.01.2011, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідно до митних декларацій (форма МД-2) № 500040403/2010/000286 від 28.01.2010 та № 500040403/2010/000816 від 25.02.2010 на митну територію України ввезено наступний товар: мастильні матеріали з нафтопродуктів: пластичне мастило з мильним згущувачем Shell-Alvania Feet RL3, яке розфасовано в банки - 80 кг. (дерев'яний ящик); мастильні матеріали з нафтопродуктів: графітне мастило Schmierfett Ceplattyn 300, яке розташовано в тубах по 400 мл. - 6 шт., графітне мастило Ceplattyn BL, яке розфасовано в банки - 20 кг. (дерев'яний ящик); мастильні матеріали з нафтопродуктів: кальцієва змащувальна паста Hochleistugsfett gleitmo WSP 5040, яка розфасована в банки - 2 кг. (дерев'яний ящик); мастильні матеріли з нафтопродуктів: редукторне мінеральне масло Shell-Omala 220 (ISO VG 220), яке розфасоване в банки - 10 кг. (дерев'яний ящик); клей герметик WEICONLOCK AN 302-21 1-компонентний, анаеробно твердіючий, для фіксації різьби, який розфасовано в тубах по 50 мл, для роздрібної торгівлі масою менше 1 кг - 36 шт. (дерев'яний ящик); цинкова аерозольна ґрунтовка Chemi und Biotechnologie на основі синтетичних полімерів в балончиках по 400 мл. - 20 шт., вага 12,2 кг.; мастики для ущільнення: монтажна піна ВЕКО В1 на поліуретановій основі, в тубах по 500 мл. - 10 шт, маса 6,1 кг (картонна коробка); двокомпонентний епоксидний клей Henkel Terokal 221, який розфасований в тубах по 400 мл. - 4 шт., вага брутто 2,1 кг. (картонна коробка); клей герметик Momentative SCS2201 на основі силікатів, в тубах по 310 мл. - 20 шт., вага брутто 7,1 кг (картонна коробка).

Одержувачем вантажу за вказаними митними деклараціями визначено ДП "Іллічівський морський торговельний порт". Вказаний товар з моменту його ввезення поміщено у митний режим "митний склад" та розміщено на митному ліцензійному складі СП "Южтехсервіс".

Листом № 05-11/516 від 29.11.2010 СП "Южтехсервіс" повідомило відповідача про необхідність вивезення розміщеного на даному митному складі зазначеного вище вантажу у зв'язку із необхідністю звільнення приміщень, в яких розташований відповідний митний склад.

У зв'язку з викладеним ДП "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до Південної митниці з листом № 15/09.1-04 від 17.01.2011, в якому просило надати згоду на переміщення вказаного вантажу на митний ліцензійний склад ТОВ "Бонд", розміщений за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 12.

21.01.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Бонд" (виконавець, позивач) та Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (замовник, відповідач) укладено договір на зберігання вантажів на митному ліцензійному складі № 01/11-ТЛС/34-О (далі за текстом - договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання місця, прийому та зберігання товарів і транспортних засобів (далі - товари) замовника, а також видачу його за розпорядженням замовника на митному ліцензійному складі (далі - МЛС) виконавця за адресою: Україна, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 12. Прийом, декларування, зберігання та видача вантажу замовнику здійснюється на умовах і в порядку, встановленому цим договором, а також Митним кодексом України № 92-IV від 11.07.2002, Положеннями про відкриття та експлуатацію МЛС, затвердженого наказом ДМСУ № 592 від 31.12.1996 та іншими нормативними актами України.

На виконання умов вказаного договору 28.01.2011 відповідачем на митному ліцензійному складі ТОВ "Бонд" розміщено зазначений вище товар, про переміщення якого на митний ліцензійний склад позивача свідчить митна декларація (форма МД-2) № 500040015/2011/000200 від 28.01.2011.

Відповідно до п. 3.6. вказаного договору термін зберігання товарів на МЛС становить не менше однієї доби, але не більше трьох років. Термін зберігання товарів на МЛС починається з дня їх фактичного розміщення - дати оформлення вантажної митної декларації для розміщення під митним контролем товарів і транспортних засобів у митний режим "митний склад" і закінчується днем завершення митного оформлення, на підставі оформленої митної декларації в заявленому митному режимі.

Згідно з п. 4.1. договору замовник зобов'язаний зокрема: після оформлення у митному органі документів, що дають дозвіл на використання товарів у відповідному митному режимі, вивезти такі товари зі складу протягом доби з дня оформлення таких документів, за винятком випадків, визначених нормативними актами України; забезпечити приміщення товару, розміщеного на складі, в один з митних режимів до закінчення граничних термінів; нести повну відповідальність перед митними органами України щодо сплати митних зборів і платежів, достовірність наданих для митного оформлення документів і за дотримання строків розміщення на складі.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що виконавець зобов'язаний, зокрема, до закінчення граничного терміну зберігання товару на складі в письмовій формі (пошта, факс, нарочним) повідомити замовника про необхідність переміщення товару в один з митних режимів.

На виконання умов п. 4.3. договору позивач звернувся до ДП "Іллічівський морський торговельний порт" із листами № 01/01 від 14.01.2013 та № 07/02 від 12.02.2013, в яких просив здійснити митне переоформлення вантажів, розміщених на митному складі підприємства згідно з митними деклараціями № 500040403/2010/000286 від 28.01.2010, № 500040403/2010/000816 від 25.02.2010 та № 500040015/2011/000200 від 28.01.2011 у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання на митному складі. Проте, відповідач після закінчення терміну зберігання вантажу в режимі "митний склад" розпорядження майном не здійснив, що і стало підставою для звернення ТОВ "Бонд" з позовом у даній справі про

- стягнення 3903,60 грн., з яких: 2289,60 грн. - сума основного боргу за договором зберігання вантажів на митному ліцензійному складі №01/11-ТЛС/34-0 від 21.01.2011 за період з січня по листопад 2013 року, 1614, 00 грн. - сума штрафу за прострочення платіжного зобов'язання;

- зобов'язання відповідача задекларувати в митному режимі, що передбачений ч.1 ст.70 Митного кодексу України, але відмінному від митного режиму "митний склад", товар, що знаходиться на митному складі ТОВ "Бонд" за митною декларацією (форма МД-2) 500040015/2011/000200 від 28.01.2011.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій на час ввезення на територію України товарів за деклараціями № 500040403/2010/000286 від 28.01.2010 та № 500040403/2010/000816 від 25.02.2010 був чинним Митний кодекс України від 11.07.2002 № 92-IV.

Статтями 185, 186 вказаного Митного кодексу України передбачено, що відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджується, зокрема митний режим митного складу. Декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

В силу положень ст. 212, 213, 216 МК України № 92-IV від 11.07.2002 митним складом є митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України. У режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, а також товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Для зберігання товарів у режимі митного складу використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики - митні ліцензійні склади.

Згідно зі ст. 214 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV строк зберігання товарів, ввезених із-за меж митної території України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати поміщення цих товарів у зазначений режим. Товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, установлених частинами першою та другою цієї статті, повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до іншого митного режиму.

Проте, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, у зв'язку з набранням чинності Митним кодексом України № 4495-VI від 13.03.2012, Митний кодекс України № 92-IV від 11.07.2002, за правилами якого спірний вантаж був поміщений у режим митного складу, втратив чинність.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 125 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (з наступними змінами та доповненнями), яким, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, згідно п. 1.1. договору сторони повинні керуватися при його виконання, строк зберігання товарів у митному режимі митного складу не може перевищувати 1095 днів від дня поміщення цих товарів у зазначений митний режим. Іноземні товари, що зберігаються в митному режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або строків зберігання, установлених частинами першою і другою цієї статті, повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані.

Положеннями п. 3.6. договору за зберігання вантажів на митному ліцензійному складі № 01/11-ТЛС/34-О від 21.01.2011 передбачено, що термін зберігання товарів на МЛС становить не менше однієї доби, але не більше трьох років. Термін зберігання товарів на МЛС починається з дня їх фактичного розміщення - дати оформлення вантажної митної декларації для розміщення під митним контролем товарів і транспортних засобів у митний режим "митний склад" і закінчується днем завершення митного оформлення, на підставі оформленої митної декларації в заявленому митному режимі.

У зв'язку з цим, врахувавши положення Митного кодексу України № 92-IV від 11.07.2002 та Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012, якими передбачено трирічний граничний термін зберігання вантажів в режимі митного складу, суд апеляційної інстанції встановив, що спірний вантаж відповідно до наявних у матеріалах справи митних декларацій першочергово було поміщено в митний режим митного складу 28.01.2010 та 25.02.2010, а строк зберігання спірного вантажу в режимі митного складу закінчився відповідно 28.01.2013 та 25.02.2013.

Згідно з п. 4.1 договору замовник зобов'язаний зокрема: після оформлення у митному органі документів, що дають дозвіл на використання товарів у відповідному митному режимі, вивезти такі товари зі складу протягом доби з дня оформлення таких документів, за винятком випадків, визначених нормативними актами України; забезпечити приміщення товару, розміщеного на складі, в один з митних режимів до закінчення граничних термінів; нести повну відповідальність перед митними органами України щодо сплати митних зборів і платежів, достовірність наданих для митного оформлення документів і за дотримання строків розміщення на складі. В свою чергу, згідно з п. 4.3. договору виконавець зобов'язаний зокрема до закінчення граничного терміну зберігання товару на складі в письмовій формі (пошта, факс, нарочним) повідомити замовника про необхідність приміщення товару в один з митних режимів.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій позивач звертався до відповідача із листами № 01/01 від 14.01.2013 та № 07/02 від 12.02.2013, в яких просив здійснити проведення митного оформлення вантажів, розміщених на митному складі підприємства згідно з митними деклараціями № 500040403/2010/000286 від 28.01.2010 № 500040403/2010/000816 від 25.02.2010 та № 500040015/2011/000200 від 28.01.2011 у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання на митному складі. Однак, відповідач після закінчення терміну зберігання вантажу в режимі митного складу розпорядження таким майном не здійснив.

Частиною п'ятою статті 125 МК України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що у разі невиконання вимог частин першої - четвертої цієї статті щодо розпорядження товарами, що зберігаються в митному режимі митного складу, утримувач митного складу повинен протягом 30 днів після закінчення строку зберігання цих товарів у митному режимі митного складу передати їх на склад органу доходів і зборів, а в разі закінчення строку придатності зазначених товарів - задекларувати їх у митний режим знищення або руйнування.

Пунктом 9.6. договору сторони передбачили, що товари, доставлені на МЛС, залишаються власністю замовника (відповідача) до того часу, доки вони не будуть оформлені у відповідний митний режим. У випадку не звернення замовника за товарами до закінчення терміну зберігання, право розпорядження ними переходить до виконавця (позивача).

Таким чином, врахувавши наведені вище положення ст. 125 МК України та умови пунктів 3.6., 9.6. договору, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що до позивача, як утримувача митного складу, переходить обов'язок здійснити розпорядження товаром, у якого сплинув строк зберігання в режимі митного складу та за отриманням/переоформленням якого не звернувся власник у визначений законом спосіб. Тобто, позивач, як утримувач митного складу, протягом 30 днів після закінчення встановленого чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору № 01/11-ТЛС/34-О від 21.01.2011 трирічного строку зберігання товару в митному режимі митного складу повинен передати такий товар на склад органу доходів і зборів, а в разі закінчення строку придатності зазначених товарів - задекларувати їх у митний режим знищення або руйнування. Натомість, власник вантажу внаслідок виникнення наведених обставин втрачає право розпорядження таким товаром.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності у позивача права на оплату за зберігання товару понад 3-х річний строк та відсутності підстав для покладення на відповідача обов'язку задекларувати в митному режимі, передбаченому ч.1 ст.70 Митного кодексу України, але відмінному від митного режиму "митний склад", товар, що знаходиться на митному складі ТОВ "Бонд" за митною декларацією (форма МД-2) 500040015/2011/000200 від 28.01.2011, оскільки відповідно до вимог ст. 125 МК України від 13.03.2012 відповідач, як власник вантажу, втратив право розпорядження цим товаром і таке право перейшло до позивача, як утримувача митного складу; зберігання позивачем товару після спливу встановленого договором та чинним законодавством трирічного терміну зберігання товарів у митному режимі митного складу відбувається виключно за його волею, а позивач, як утримувач митного складу, мав можливість передати такий товар на склад органу доходів у наступний день після закінчення 3-х річного строку зберігання.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача задекларувати в митному режимі, що передбачений ч.1 ст.70 Митного кодексу України, але відмінному від митного режиму "Митний склад", товар, що знаходиться на митному складі ТОВ "Бонд" за митною декларацією (форма МД-2) 500040015/2011/000200 від 28.01.2011, відповідають вимогам закону, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржника на порушення норм процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бонд" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 у справі № 916/3207/13 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Л. Гольцова

В. Саранюк