Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 910/15314/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Грека Б.М.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто" від позивача: Іващенко О.В. від відповідача: Гончаренко О.М.на рішенняГосподарського суду міста Києва від 27.01.2014 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 рокуу справі№ 910/15314/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто"простягнення 181 076, 33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто" (далі відповідач) про стягнення 165 961, 12 грн. - боргу за спожиту теплову енергію; 546, 57 грн. - інфляційні витрати; 11 882, 44 грн. - пені, 2 686, 20 грн. - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача підлягає стягненню 165 961, 12 грн. - основного боргу; 11 882, 44 грн. - пені; 2686, 20 грн. - 3% річних; 97, 98 грн. - інфляційних витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що у відповідача виникла заборгованість в зв'язку з неналежним виконанням умов договору, якій укладений між сторонами у справі на постачання теплової енергії від 16.11.2012 року № 8383178 (далі Договір) (а.с.19-22).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить прийняті судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В своїй касаційній скарзі відповідач посилається на те, що по відношенню до нього невірно застосований п.20 Правил користування тепловою енергією (далі Правила). Позивач необґрунтовано здійснив нарахування відповідно до договірних навантажень.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом Договору, який укладений між сторонами у справі, є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація (позивач) зобов'язується поставити теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатками № 1 до цього Договору.

Між сторонами укладено додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії (а.с. 24-30).

Згідно з п. 2.3.1 Договору абонент (відповідач) зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

У додатку 4 у до Договору встановлено порядок розрахунків за теплову енергію. Відповідно до якого споживач щомісяця з 12 по 15 числа отримує в районному відділі теплозбуту № 7 за адресою: вул. Горького, 29 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початку розрахункового періоду (а.с. 26).

Оплата здійснюється не пізніше 28 числа поточного місяця.

За період з грудня 2012 року по липень 2013 року позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу енергії на суму 375 902,20 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості, обліковими картками з грудня 2012 року по червень 2013 року включно (а.с. 8, 38-40).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листом щодо перерахунку обсягів фактично спожитої теплової енергії на потреби теплопостачання офісних нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 45.

У відповідь на лист відповідача, позивач повідомив (а.с. 109), що прилад обліку теплової енергії працював некоректно, поза зоною чутливості і не здійснював розрахунок кількості спожитої теплової енергії, тому визначення кількості фактично спожитої теплової енергії за вказаний період виконано розрахунковим методом, за договірними тепловими навантаженнями. Позивачем прийнято комісійне рішення про відмову у перерахунку обсягів спожитої теплової енергії на потреби теплопостачання нежитлових офісних приміщень відповідача.

До матеріалів справи (а.с. 89) залучено акт № 7-08/145/5 від 15.08.2013 року перевірки стану вузла обліку теплової енергії відповідача, в якому зазначено, що на момент обстеження було встановлено: прилад в робочому стані та згідно контрольних роздруківок прилад працював в не зоні своєї чутливості.

Як вбачається з зазначеного акту, перевірка проводилася згідно листа (відповідача № 14/15559 від 06.08.2013 року), при перевірці був присутній представник відповідача.

Згідно п. 20 Правил облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Враховуючи те, що актом № 7-08-145/5 від 15.08.2013 року було встановлено, що згідно контрольних роздруківок прилад обліку теплової енергії працював в не зоні своєї чутливості (некоректно) позивачем обґрунтовано зроблені розрахунки обліку обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія у відповідності до п. 20 Правил.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.

Арифметичний розрахунок штрафних та економічних санкцій відповідачем не оспорюється.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року прийняті у справі № 910/15314/13 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Б.М.Грек