Історія справи

Постанова ВГСУ від 03.06.2014 року у справі №914/3195/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 914/3195/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р.у справі№914/3195/13 господарського суду Львівської областіза позовомЛьвівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"доТОВ "Львівавтокомплектація"простягнення 27432,11грн.,

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача : Коваль Р.П. (дов. б/н від 07.10.13), Сорока Д.М. (дов. №01-1460 від 17.03.14);

від відповідача : Осадець А.М. (дов. №23 від 02.04.2014р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.11.2013р. у справі №914/3195/13 (суддя Ділай У.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. (судді: Галушко Н.А., Гриців В.М., Орищин Г.В.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Львівавтокомплектація" на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" 558,32грн. боргу та 42,21грн. судового збору. В решті частині вимог в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05.11.2013р. у справі №914/3195/13 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. у справі №914/3195/13 та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 626, 629 Цивільного кодексу України, п.п. 5.13, 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, оскільки: по-перше, судами неправильно застосовано п. 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, відповідно до якого споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, а пломбувальний дріт (факт розірвання якого встановлено актом №2680 від 07.02.2013р.) є деталью пломбування; по-друге, суди не з'ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надали оцінки доводам відповідача про те, що розірвання петлі пломбувального дроту в накладеній позивачем пломбі ЛВК №0260329 свідчить про факт припинення її охоронних властивостей (охорони проти зняття водолічильника, проти безоблікового водокористування, тощо), у зв'язку з чим безпідставно відхилили акт №26870 від 07.02.2013р. як належний і допустимий доказ порушення деталей пломбування, за цілісність і збереження яких (разом з пломбами) відповідав відповідач; по-третє, судами не було застосовано п.5.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, згідно з якими саме споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, і не допускає доступу сторонніх осіб, та неправомірно було покладено на позивача обов'язок доказувати причини пошкодження деталей пломбування; по-четверте, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення оплати наданих послуг згідно з п.3.3 Правил, судами порушено право скаржника на отримання плати за надані ним послуги водопостачання і водовідведення у спірний період, оскільки надані скаржником у лютому 2013 року послуги повністю залишено без оплати.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

08.07.2010р. між Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" (виробник послуг) та ТОВ "Львівавтокомплектація" (виконавець послуг) було укладено договір №570128 про надання послуг з водопостачання та водовідведення між виробником цих послуг та виконавцями послуг, відповідно до п.1.1 якого виробник послуг бере на себе зобов'язання надавати послуги з водопостачання та водовідведення в будинок № 16 по вулиці Науковій, а виконавець послуг зобов'язується оплачувати послуги з водопостачання та водовідведення за затвердженими рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради тарифами у терміни, передбачені цим договором та додатками до договору.

Відповідно до п.3.1.4 договору виконавець послуг має право на підключення субабонентів до своїх мереж після письмового отримання дозволу від виробника послуг.

Згідно з п. 3.2.1 договору виконавець послуг зобов'язується виконувати умови та порядок оплати послуг за надані послуги в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Відповідно до п. 3.2.7 договору виконавець послуг зобов'язується забезпечувати збереження власних приладів обліку питної води, ремонтувати, налагоджувати та робити повірку за власні кошти.

Згідно з п. 4.1.1 договору виробник послуг має право у будь-який час перевіряти стан роботи приладів обліку виконавця послуг та знімати покази приладів обліку у присутності представника виконавця послуг.

Відповідно до п.6.3 договору виконавець послуг до 20 числа наступного за звітним місяця проводить розрахунок з виробником послуг по нарахованих коштах за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника послуг за відрахуванням 3,3% (ТОВ "Львівавтокомплектація") комісійної винагороди від перерахованих виробнику послуг коштів

Згідно з п.10.1 договору він набуває чинності з 01.07.2010р. та діє строком на один рік.

Відповідно до п.10.4 договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін.

07.02.2013р. при перевірці стану систем водопроводу та каналізації ТОВ "Львівавтокомплектація" по вул. Науковій, 16 працівниками позивача в присутності сантехніка ОСОБА_7 було виявлено порушення пломбування встановленого водолічильника холодної води POWOGAZ-50 №09222131, зокрема, встановлено, що реєстраційна пломба ЛВК 0260329 зафіксована лише одним дротом, а другий дріт пломбування накидної гайки водолічильника обірваний.

За результатами поведеної 07.02.2013р. перевірки складено акт №2680 від 07.02.2013р., в якому зафіксовано вищевказане порушення пломбування водолічильника та зазначено, що згідно з п. 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України споживач сплачує витрати води згідно з п. 3.3 і п.3.4 цих Правил.

08.02.2013р. позивачем виставлено відповідачу рахунок №207-16 на суму 20906,60грн. за період з 28.01.2013. по 07.02.2013.

У зв'язку з несплатою відповідачем рахунку №207-16 від 08.02.2013р. і наявністю заборгованості за іншими рахунками Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Львівавтокомплектація" (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення з відповідача на користь позивача 21150,32грн. основного боргу, 1334,52грн. - пені, 274,22 - 3% річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення 558,32грн. боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором №570128 від 08.07.2010р. та відмовляючи в іншій частині позову, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, нарахування позивачем витрат води на суму 20592,00грн. із посиланням на п.п.5.18, 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України є безпідставним, оскільки вказане в акті №2680 від 07.02.2013 пошкодження дроту (на якому зафіксовано пломбу) серед визначених п.5.18 Правил самовільних дій (які є підставою для оплати витрат води згідно з п.п. 3.3, 3.4 Правил) не значиться, по-друге, позивачем не зазначено причини, що призвели до обірвання дроту пломбування і не надано доказів того, що пошкодження дроту мало місце саме внаслідок самовільних дій відповідача; по-третє, вимоги позивача про стягнення 558,32грн. боргу за надані послуги є обґрунтованими, оскільки доказів сплати вказаної заборгованості перед позивачем в цій частині відповідачем до суду надано не було.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 21150,32грн. основного боргу, в т.ч. 20592грн., нарахованих відповідно до п.3.3 Правил; 1334,52грн. - пені, 274,22грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Взаємовідносини сторін у даній справі врегульовано договором №570128 від 08.07.2010р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення між виробником цих послуг та виконавцями послуг, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190.

Відповідно до п.3.2.7 договору відповідач зобов'язався забезпечувати збереження власних приладів обліку питної води, ремонтувати, налагоджувати та робити повірку за власні кошти.

Згідно з п. 5.13 Правил споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання.

Відповідно до п. 5.18 Правил споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування; знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника; у разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Згідно з до п. 3.3 Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Відповідно до п.3.4 Правил розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Як встановлено господарськими судами і підтверджено матеріалами справи, працівниками позивача 07.02.2013р. при перевірці стану системи водопроводу та каналізації відповідача за адресою вул. Наукова, 16 встановлено факт порушення пломбування встановленого водолічильника холодної води POWOGAZ-50 №09222131, а саме : реєстраційна пломба ЛВК 0260329 зафіксована одним дротом, другий дріт пломбування накидної гайки водолічильника обірваний, у зв'язку з чим на підставі п.5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України витрати води у спірний період позивачем було розраховано згідно з п.3.3 Правил.

Однак, господарські суди, обмежившись посиланням в підтвердження висновків про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині на те, що пошкодження (обірвання) дроту пломбування не підпадає під поняття "самовільних дій", які відповідно до п.5.18 Правил є обов'язковою умовою для застосування при розрахунку витраченої води п.п.3.3, 3.4 Правил, не взяли до уваги, що згідно з абз.1 п.5.18 Правил саме відповідач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, не встановили яку саме відповідальність несе споживач за порушення пломб і деталей пломбування і не надали оцінки доводам позивача про те, що розірвання петлі пломбувального дроту в накладеній позивачем пломбі свідчить про факт припинення її охоронних властивостей (охорони проти зняття лічильника, проти безоблікового водокористування тощо).

Крім того, пославшись на недоведення позивачем причин обірвання пломбувального дроту та факту пошкодження пломбувального дроту внаслідок самовільних дій саме відповідача, господарські суди не взяли до уваги, що з огляду на норми п.5.13 Правил (якими встановлено обов'язок споживача захищати приміщення, де розташовані вузли обліку, не допускати доступу сторонніх осіб до засобів обліку) до предмету доказування позивачем входить доведення факту пошкодження пломб та деталей пломбування (за цілісність та збереження яких відповідає споживач (відповідач у справі) згідно з нормами п.5.18 Правил).

Крім того, слід зазначити, що, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача боргу в сумі 558,32грн., господарські суди не встановили за який період виникла вказана заборгованість відповідача, якими доказами вона підтверджена.

Окрім того, згідно з заявою позивача від 02.06.2014р. не всі наявні у справі докази пронумеровано та внесено до переліку документів, що містяться у справі, зокрема, поданий позивачем доказ - копію акту реєстрації лічильників №362557 (який знаходиться в матеріалах справи між аркушами №207 та №208) апеляційним господарським судом ніяк не пронумеровано та не надано йому будь-якої оцінки як доказу у справі.

Викладене свідчить, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. у справі №914/3195/13 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. у справі №914/3195/13 та рішення господарського суду Львівської області від 05.11.2013р. у справі №914/3195/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий К. Грейц

Судді: С. Бакуліна

О. Глос