Історія справи

Постанова ВГСУ від 03.06.2014 року у справі №911/680/13-г
Постанова ВГСУ від 29.01.2014 року у справі №911/680/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 911/680/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Євсікова О.О.

за участю представників:

ПАТ "АКБ "Київ" - Дяченка Є.Г.,

ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс" - Пендрак Ю.С.,

ТОВ "Екобуд" - Мороза В.В.,

ТОВ "Бастіон - 2005" - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014

у справі № 911/680/13-г господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Вітчизна"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд",

2) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон - 2005"

про визнання майнових прав на об'єкти інвестування та визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.08.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2014, позовні вимоги задоволено. Визнано за ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє як компанія з управління активами від імені Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Вітчизна" майнові права на: квартири №№ 1-120 та нежитлові приміщення №№ 1-6, що входять до складу житлового комплексу в с. Петрівське по вул. Красного Пахаря, 2В, буд. 1 (1 черга); квартири №№ 121-308 та нежитлові приміщення №№ 7-16, що входять до складу житлового комплексу в с. Петрівське по вул. Красного Пахаря, 2В, буд. 1 (2 черга), як на окремі об'єкти інвестування. Визнано недійсними іпотечні договори майнових прав від 22.10.2007, від 28.03.2008, від 29.05.2008, укладені АКБ "Київ" та ТОВ "Екобуд", з усіма їх додатками, доповненнями та змінами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2013 за заявою ПАТ "Акціонерний банк "Київ" було накладено арешт на заставлене майно (майнові права на квартири):

- №№ 1-224, загальною площею 14528,37 м2 у будинку № 1 в с. Петрівське по вул. Красного Пахаря, 2В, (2 черга), які є предметом іпотеки за іпотечним договором майнових прав від 22.10.2007, укладеним АКБ "Київ" та ТОВ "Екобуд", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 22.10.2007 за реєстровим № 461д;

- №№ 225-228, 264-308, загальною площею 3153,33 м2 у будинку № 1 в с. Петрівське по вул. Красного Пахаря, 2В, (2 черга), які є предметом іпотеки за іпотечним договором майнових прав від 28.03.2008, укладеним АКБ "Київ" та ТОВ "Екобуд", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 28.03.2008 за реєстровим № 1845;

- №№ 229-263, загальною площею 2125,85 м2 у будинку № 1 в с. Петрівське по вул. Красного Пахаря, 2В, (2 черга), які є предметом іпотеки за іпотечним договором майнових прав від 29.05.2008, укладеним АКБ "Київ" та ТОВ "Екобуд", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 29.05.2008 за реєстровим № 321, в порядку ч. 5 ст. 10571 ЦК України.

14.02.2014 ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Вітчизна" звернулось до господарського суду Київської області з заявою про знаття арешту накладеного ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Ярема В.А. - головуючий, судді Лилак Т.Д., Лопатін А.В.) позивачу відмовлено в задоволенні заяви про зняття арешту накладеного ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2013.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Тищенко А.І. - головуючий, судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) ухвалу господарського суду Київської області від 19.02.2014 скасовано. Заяву ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Вітчизна" про зняття арешту задоволено. Знято арешт з майнових прав на квартири, накладений ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2013.

У касаційній скарзі ПАТ "АКБ "Київ" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014, а ухвалу господарського суду Київської області від 19.02.2014 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги відповідач стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 86, 106 ГПК України, ст.ст. 10571 ЦК України, ст. 345 ГК України.

У письмових поясненнях на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Рішеннями господарських судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій було встановлено, що:

- на момент передання TOB "Екобуд" майнових прав в іпотеку ПАТ "АКБ "Київ", TOB "Екобуд" не було власником цих майнових прав, у зв'язку з чим товариство не мало прав передавати їх в іпотеку і бути іпотекодавцем за цими договорами;

- майнові права не є предметом іпотеки укладених TOB "Екобуд" і ПАТ "АКБ "Київ" договорів іпотеки, оскільки їх не передбачали в якості предмета договору іпотеки положення ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на момент укладення договорів);

- власником наведених майнових прав визнано позивача, а не TOB "Екобуд", яке передало їх в іпотеку;

- TOB "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс" не є стороною - майновим поручителем за іпотечними договорами між TOB "Екобуд" та ПАТ "АКБ "Київ";

- TOB "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс" також не є стороною - позичальником за кредитним договором між TOB "Екобуд" та ПАТ "АКБ "Київ".

Вказані обставини і стали підставою для визнання недійсними укладених TOB "Екобуд" та ПАТ "АК "Київ" договорів іпотеки та визнання за ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє як компанія з управління активами від імені Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Вітчизна" цих майнових прав.

Отже, господарські суди попередніх інстанцій правомірно зазначили про те, що не підлягає повторному доведенню та обставина, що TOB "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс" не передавало як іпотекодатель (майновий поручитель) належні йому майнові права в іпотеку ПАТ "АКБ "Київ" як іпотекодержателю (кредитору) за договорами іпотеки (майнової поруки), та, відповідно, TOB "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс" не зобов'язувалося і не зобов'язане відповідати своїми майновими правами за виконання кредитного договору, укладеного TOB "Екобуд" та ПАТ "АКБ "Київ".

Відтак, TOB "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс" не є стороною щодо взаємних зобов'язань TOB "Екобуд" та ПАТ "АКБ "Київ", відповідно до укладених ними кредитного договору та іпотечних договорів.

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. При цьому положення ст. 511 ЦК України визначають порядок застосування самого "зобов'язання" до осіб та мають першочергово застосуватися по відношенню до положень ст. 10571 ЦК України, які визначають вже наслідки недійсності такого "зобов'язання".

Згідно з ст. 629 ЦК України договір обов'язковий лише для його сторін, а не третіх осіб.

Пунктом 10 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

В п. 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 роз'яснено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином.

Враховуючи викладені вимоги, а також те, що TOB "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс" не є стороною ні кредитного договору, ні договорів іпотеки, визнаних недійсними, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку не підлягає застосуванню до TOB "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс" і його майнових прав ч. 5 ст. 10571 ЦК України, оскільки вказана стаття застосовується до майна осіб, які одночасно є позичальниками за кредитним договором та поручителем за ним, з метою забезпечення кредитору фактичної можливості стягнути заборгованість з такого боржника за рахунок переданого ним як поручителем у заставу майна.

Відповідно до п. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення викладено в ч. 1 ст. 321 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб'єкти права власності є рівними перед законом

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Отже, наклавши арешт на майнові права позивача, господарським судом фактично обмежено його право власності щодо належних йому прав, оскільки реалізація права власності позивача на його майнові права фактично залежить від виконання/невиконання іншою особою - TOB "Екобуд" обов'язків перед ПАТ "АКБ "Київ" за кредитним договором (стороною якого не було TOB "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс").

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про зняття арешту з майнових прав на квартири, який був накладений ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2013.

Разом з тим, Вищий господарський суд України вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції у постанові на те, що в даному випадку до правовідносин щодо застосування наслідків недійсності оспорюваних іпотечних договорів, укладених 22.10.2007, 28.03.2008 та 29.05.2008, не можуть застосовуватися юридичні наслідки недійсності, визначені ст. 10571 ЦК України, яка набрала законної сили лише 04.11.2012, оскільки вона не має зворотної дії у часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" від 02.10.2012 № 5405-VI було доповнено новою ст. 10571 ЦК України, яка в імперативному (обов'язковому) порядку зобов'язує суд, який приймає рішення про визнання недійсним договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, за заявою кредитодавця вирішити питання щодо накладення арешту на майно, яке було предметом застави, у випадках, передбачених частинами 2 і 5 цієї статті.

Відтак, доповнення ЦК України ст. 10571, яка набрала законної сили лише 04.11.2012, не скасовує й не пом'якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі, у зв'язку з чим дія вказаного закону поширюється на кредитні договори та договори застави, укладені як до, так і після набрання ним чинності і підлягає до застосування судами під час вирішення відповідних питань.

Проте наведена помилка не вплинула на правильність прийнятого апеляційним господарським судом судового рішення в цілому.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що ухвала господарського суду першої інстанції від 19.02.2014, якою позивачу відмовлено в задоволенні заяви про зняття арешту не входить до переліку ухвал на які поширюється право апеляційного оскарження, передбачено ст. 106 ГПК України, не беруться Вищим господарським судом України до уваги з огляду на таке.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

У частині першій ст. 11113 Кодексу визначено, що в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали місцевого та апеляційного господарського суду у випадках, передбачених частиною першою ст. 106 Кодексу.

У частині першій ст. 106 ГПК України закріплено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду. Так, ст. 106 ГПК України передбачено можливість оскарження ухвал місцевого суду, зокрема про забезпечення позову, про скасування забезпечення позову (п. 5).

При цьому, ст.ст. 106, 11113 Кодексу не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду. Відсутність у частині першій ст. 106 Кодексу норми щодо оскарження ухвали про відмову в задоволенні заяви про зняття арешту не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної скарги на такі ухвали.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Відтак, правові підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у справі № 911/680/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька О. Євсіков