Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 908/2715/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Водоканал", м.Запоріжжя

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014

зі справи № 908/2715/13

за позовом комунального підприємства "Водоканал", м.Запоріжжя (далі - Підприємство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аніл", м.Запоріжжя (далі - Товариство)

про стягнення 170676,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Лавринець І.П.;

відповідача - Чесняк Ф.Ф.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Підприємство звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 170 676,00 грн. за безоблікове водопостачання за період з 04.04.2013 по 26.06.2013.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.10.2013 у справі № 908/2715/13 (суддя Давиденко І.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 (колегія суддів у складі: суддя Марченко О.А. - головуючий, судді Попков Д.О. і Татенко В.М.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати рішення господарського суду від 11.10.2013, постанову апеляційного господарського суду від 21.01.2014 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга мотивована тим, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено апеляційним судом, 01.09.2006 позивачем та відповідачем було укладено договір № 913/2 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (далі-Договір), за умовами якого, з урахуванням укладених до нього додаткових угод, Підприємство зобов'язалося забезпечити Товариству подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, зокрема, для виробництва та ремонт взуття, а також приймання стічних вод по майданчикам розташованих у м.Запоріжжя, по вул.Східній, 7, а Товариство зобов'язалося здійснювати своєчасну оплату наданих йому Підприємством послуг з водопостачання та водовідведення, а також експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі встановлені на них прилади і пристрої у порядку, що визначений Договором та нормативними актами.

Розділом 2 Договору встановлено, що Договір укладається з 01.09.2006 по 31.12.2013 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін.

Апеляційним судом також встановлено, що 04.04.2013 представниками позивача було здійснено технічне обстеження водопроводу відповідача, за наслідками якого позивач дійшов висновку про те, що призначення належного відповідачу об'єкту не відповідає умовам Договору, а також фактичне водоспоживання Абоненту перевищує ліміти водопостачання за Договором; подача питної води відповідачу здійснюється від мережі позивача з міської мережі через врізання діаметром 40 мм по вул. Східній. Водомірний вузол був змонтований у колодязі № 2, в якому Товариство встановило 22.06.2006 засіб обліку КВ 25 № 316589, що пройшов державну повірку із збереженими пломбами у другому кварталі 2012. За результатами цього обстеження був складений акт, згідно з яким Товариству був внесений припис про необхідність у 5-ти денний термін надати проектно-технічну документацію, а саме: технічні умови та узгодження проекту на водопостачання відповідно до технічних умов. Також, у цьому акті було попереджено відповідача про те, що у разі невиконання ним приписів у визначений термін розрахунок питної води визначатиметься відповідно до "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказом від 27.06.2008 № 190, зареєстрованих Міністерством юстиції Україні 07.10.2008 за №936/15627 (далі - Правила).

11.04.2013 позивачем складено акт технічного обстеження водопроводу, в якому зазначено, що на час його складення відповідач не виконав приписи акта від 04.04.2013, а саме: не надав технічні умови та узгодження проекту на водопостачання відповідно до технічних умов, та зазначено, що до надання проектно-технічної документації розрахунок витрат питної води здійснюватиметься відповідно до Правил. При цьому в акті відображено направлення відповідачем 04.04.2013 листа № 18 з проханням про перенесення строків виконання припису акта про надання технічної документації.

26.04.2013, 27.05.2013 та 26.06.2013 Підприємством також здійснювались перевірки виконання Товариством вимог припису акта технічного обстеження від 04.04.13 щодо надання технічної документації, у результаті яких було встановлено невиконання відповідачем вказаного припису, у зв'язку з чим були складені відповідні акти, в яких вказано про те, що у зв'язку з невиконанням припису Товариством, згідно з п. 3.2.5 Договору, розрахунок питної води буде визначений на підставі пунктів 3.3, 3.4 Правил.

У цьому зв'язку на виконання наведених актів Підприємством були виписані відповідачу акти-рахунки від 26.04.2013 № 913/2 за період з 04.04.2013 по 26.04.2013 на суму 39378,05грн.; від 27.05.2013 № 913/2 за період з 27.04.2013 по 27.05.2013 на суму 64727,94грн. та № 913/2 за період з 28.05.2013 по 26.06.2013 на суму 66570,01 грн.

Спираючись на пояснення позивача, апеляційний суд вказав на те, що у зв'язку з відмовою представника відповідача від підписання актів обстеження, листами від 30.04.2013 № 4538, від 30.05.2013 № 5409, від 01.07.2013 № 6319 останньому направлялись відповідні акти обстеження та акти-рахунки для оплати.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що поданими за справою доказами підтверджена наявність у відповідача приладу обліку марки КВ 25 № 316589, зап. № 258609, який пройшов державну повірку зі збереженими пломбами. А, отже, з огляду на таку обставину, на думку апеляційного суду, розрахунок обсягів спожитої води мав здійснюватись на підставі п.3.1 Правил, тобто на підставі показів вказаного приладу обліку. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачем вартості питної води за нормами пунктів 3.3, 3.4 Правил є безпідставним.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на таке.

Наполягаючи на задоволенні своїх вимог позивач, як вбачається з наявних матеріалів справи, стверджував, що відповідно до п.3.2.5 Договору при виявленні представником позивача, в процесі контрольних перевірок, порушень "Правил користування.." за виключенням вказаних у п.3.2.4а Договору, відповідач протягом 5-ти календарних днів зобов'язаний усунути всі порушення, зафіксовані у відповідному акті, встановити резервний, технічно придатний держперевірений обліковий прилад, про що повідомити позивача у письмовому вигляді (рекомендованим листом з повідомленням чи посильним) не пізніше однієї доби після усунення зауважень або установки водолічильника. У разі ж виявлення у процесі повторної перевірки невиконаних зауважень за попереднім актом, витрати питної води і об'єм стічних вод позивач мав визначати розрахунковим шляхом у відповідності до пункту 3.3 Правил у тій редакції, що діяли на день складання акта, в якому зафіксовані порушення. Оскільки пунктом 3.3 Правил передбачено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу, Підприємство вказувало, що через невиконання відповідачем вимог припису від 04.04.2013, останньому на підставі відповідних актів обстеження було здійснено розрахунок водоспоживання за період з 04.04.2013 по 26.06.2013.

Наведені пояснення позивача апеляційний суд належним чином не перевірив та не дослідив поданих ним у цьому ж зв'язку доказів, а, отже, не встановив:

- чи дійсно домовленістю сторін було передбачено, крім іншого, право позивача проводити розрахування витрат води за пропускною спроможністю труби у випадку невиконання відповідачем зауважень, які були ним отриманні за наслідками виявленого в нього порушення Правил;

- чи дійсно в ході перевірки, проведеної позивачем 04.04.2013 на об'єкті водопостачання, що належав відповідачу, були виявленні порушення Правил, і якщо так, то в чому саме такі порушення полягали;

- які саме вимоги були пред'явлені відповідачу щодо усунення виявлених порушень;

- та, як наслідок, чи можна дійти висновку про те, що невиконання пред'явлених відповідачу вимог давало позивачу підстави для розрахунку витраченої відповідачем води не за вимірювальним приладом, а у відповідності до вимог пункту 3.3 Правил;

Не з'ясувавши сукупності зазначених питань, апеляційний суд тим самим обставини справи дослідив неповно, а, отже, його висновок про те, що в даному випадку витрати води позивач мав обраховувати не інакше, як за вимірювальним приладом, є передчасним.

Наведене дає підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Оскільки в ході розгляду справи суд першої інстанції припустився тих же помилок, скасуванню підлягає і прийняте ним рішення з передачею справи на новий розгляд до цього ж суду.

У ході такого розгляду суду належить врахувати наведене, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі та дослідити надані за справою докази. На підставі поданих, а за необхідності і додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу комунального підприємства "Водоканал" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Запорізької області від 11.10.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі № 908/2715/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Суддя Селіваненко В.П. Суддя Бенедисюк І.М. Суддя Харченко В.М.