Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 904/8816/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМіністерства юстиції Українина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2014у справі№ 904/8816/13господарського суду Дніпропетровської областіза позовомМіністерства юстиції України в інтересах держави УкраїнадоПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна казначейська служба Українипро стягнення 8239,23 грн.за участю представників: позивачаРосохи С.В., дов. від 15.04.2014відповідачаКоптєлової Н.Л., дов. від 12.05.2014третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року Міністерство юстиції України в інтересах держави Україна звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" про стягнення на користь держави Україна в особі Міністерства юстиції України збитків, завданих Державному бюджету України в розмірі 8239,23грн на рахунок Державної казначейської служби України.

Позовні вимоги мотивовані нормами статей 15, 17, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статей 2, 3, 8, 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Позивач зазначав, що внаслідок тривалого невиконання ВАТ"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" рішень національних судів державі Україна були заподіяні збитки у вигляді понесених витрат на виплату ОСОБА_6 та ОСОБА_7 8239,23 грн відповідно до рішення Європейського суду з прав людини, прийнятого за заявами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 № 21748/08.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013 (суддя Загинайко Т.В.) замінено Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго"; в позові відмовлено.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки вина відповідача у тривалому невиконанні органами державної влади України рішення суду та причинний зв'язок між діями відповідача та моральною шкодою, заподіяною органами державної влади України внаслідок тривалого невиконання судового рішення, відсутні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 (судді: Сизько І.А. - головуючий, Кузнєцова І.Л., Подобєд І.М) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013 змінено, виключено з мотивувальної та резолютивної частин рішення абзац про віднесення судових витрат по справі за рахунок позивача; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін з підстав його законності та обгрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Міністерство юстиції України звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі скаржник посилається на зволікання відповідача з виконанням рішення національного суду, винесеного на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7, наслідком чого стало звернення останніх до Європейського суду та винесення рішення про виплату на їх користь справедливої сатисфакції з Державного бюджету України; на наявність у відповідача права та можливості виконати рішення суду в добровільному порядку; на факт відсутності констатації в рішенні Європейського суду протиправності дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 у справі №22ц-10770/2006 або визнання в установленому законодавством порядку протиправності дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби національним судом.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи як необгрунтовані; третя особа не скористалася правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 у справі №22ц-10770/2006р. позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" задоволено частково: визнано недійсним акт-протокол від 03.04.2004 №00075768 про порушення Правил користування електричною енергією відносно ОСОБА_6, стягнуто з ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на користь ОСОБА_6 неустойку за припинення енергопостачання у розмірі 1029,60 грн та судові витрати за послуги адвоката 505 грн; стягнуто з ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 500грн моральної шкоди кожному; в частині позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про зобов'язання енергопостачальної компанії поновити енергопостачання відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" до ОСОБА_6 про відшкодування збитків відмовлено та стягнуто з ВАТ"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" 68 грн державного мита на користь держави. Вказане рішення суду набрало законної сили.

11.09.2009 постановами підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області відкриті виконавчі провадження:

- ВП №14702387 з виконання виконавчого листа №2-33, виданого 22.01.2009 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на користь ОСОБА_6 1534грн, де 1029,60грн неустойка за припинення енергопостачання та 505грн судові витрати за послуги адвоката;

- ВП №14701466 з виконання виконавчого листа №2-33, виданого 22.01.2009 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 500грн кожному моральної шкоди.

21.09.2009 постановами підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області виконавчі провадження ВП №14702387 та ВП №14701466 були зупинені в зв'язку з внесенням відповідача до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

24.03.2011 підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП №14702387 та ВП №14701466 у зв'язку зі сплатою заборгованості в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 425 та №427 від 16.03.2011.

28.08.2012 Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі по заяві №21748/08 Віктора Володимировича Бондаря та 19 інших заяв проти України, де зазначено, що у різні дати національні суди, ухваливши рішення у справах заявників, зобов'язали відповідачів (державні органи влади чи державні підприємства) сплатити різні суми заявникам; рішення набрали законної сили, проте відповідачі затримали їх виконання; посилаючись на різні положення Конвенції, заявники скаржились на затримки виконання рішень, ухвалених на їхню користь, в тому числі й рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 у справі №22ц-10770/2006р. на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (заява від 22.07.2010 №43435/10).

За тривале невиконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 у справі №22ц-10770/2006р. на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Урядом України була запропонована компенсація в сумі 810 Євро.

Рішення Європейського суду з прав людини від 28.08.2012 виконано за рахунок Державного бюджету, що підтверджується платіжним дорученням від 26.11.2012 №2053 на суму 8239, 23 грн (за курсом на день здійснення платежу (а.с.20).

Предметом спору у даній справі є вимога Міністерства юстиції України про стягнення з відповідача збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 8239, 23 грн. відповідно до статей 1166, 1191 Цивільного кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

За приписами частини 4 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" орган представництва, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є Міністерство юстиції України, зобов'язаний звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом .

Таким чином, зі змісту наведених правових норм вбачається, що держава Україна в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Статтею 22 цього Кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на положення статей 22, 1166 цього Кодексу, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, у даному випадку після виплати особі на виконання рішення Європейського суду з прав людини присуджених сум у вигляді відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України до держави Україна переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення її вини в порушенні Україною міжнародних зобов'язань, а також причинного зв'язку між її діями та моральною шкодою, завданою таким порушенням.

За приписами статей 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакціях, чинних під час виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 у справі №22ц-10770/2006р.) виконавче провадження (як завершальна стадія судового провадження) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України

Підставою для стягнення з держави Україна на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було рішення Європейського суду з прав людини, під час прийняття якого Урядом України було визнано надмірну тривалість виконання рішення у справі вказаних заявників (рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 у справі №22ц-10770/2006р.).

Тобто державою Україна не заперечується факт невиконання нею свого обов'язку щодо забезпечення своїм громадянам права на ефективний правовий захист, а саме: не було вжито органами державної влади України заходів, необхідних для виконання остаточного судового рішення.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, виконавче провадження щодо стягнення боргу з Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" було зупинено на підставі пункту 15 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки останнє включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Суди попередніх інстанцій, взявши до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях у справах по заяві №21748/08 Віктора Володимировича Бондаря та 19 інших заяв проти України, "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.01.2010, встановили відсутність вини відповідача у тривалому невиконанні органами державної влади України рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 у справі №22ц-10770/2006р та відсутність причинного зв'язку між діями відповідача та моральною шкодою, заподіяною ОСОБА_6 та ОСОБА_7 органами державної влади України внаслідок тривалого невиконання рішення суду та незабезпеченням державою права на ефективний правовий захист, чим спростовується твердження заявника касаційної скарги про зворотне. Подібна правова позиція викладена і в постанові Верховного суду України від 20.12.2010р. у справі № 20/21.

Крім того, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Віктор Григорович Боговін проти України та 3 інші заяви" не містить посилань на порушення пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. - право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, саме з вини державного підприємства. Натомість вказаним рішенням Європейського суду встановлено факт визнання державою України своєї відповідальності за тривале невиконання судових рішень.

Отже, із встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається наявності вини Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" у тривалому невиконанні органами державної влади України рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 у справі №22ц-10770/2006р., винесеного на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та причинного зв'язку між діями підприємства і моральною шкодою, заподіяною органами державної влади України внаслідок тривалого невиконання цього судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 8239,23 грн, що еквівалентно 810 євро, виплачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі рішення Європейського суду з прав людини як компенсація шкоди, завданої діями держави Україна внаслідок тривалого невиконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 у справі №22ц-10770/2006р.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 у справі № 904/8816/13 Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач