Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.12.2016 року у справі №6/129-62/179
Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №6/129-62/179
Постанова ВГСУ від 09.06.2015 року у справі №6/129-62/179
Постанова ВГСУ від 03.06.2014 року у справі №6/129-62/179

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 6/129-62/179

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікова К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі № 6/129-62/179 господарського суду міста Києва за позовом Прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик", Товариства з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани", треті особи: Державне підприємство "Агроспецсервіс", Виробничий кооператив "ЖБК "Орбіта", ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі", про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути одержане за договором, і за позовом Виробничого кооперативу "ЖБК "Орбіта" про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майно,

за участю представників:

Прокуратури: Красножон О.М., посв. № 000598,

Позивача 1: Білопольська Н.А., дов. № 31-4/11 від 11.03.2014 року,

Позивача 2: Чумаченко О.С., дов. № 05 від 05.02.2014 року,

Відповідача 1: не з'явився,

Відповідача 2: не з'явився,

Третіх осіб: ОСОБА_2, дов. б/н від 29.01.2014 року.

В с т а н о в и в :

Прокурор Шевченківського району міста Києва (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України (далі - Мінагрополітики, Позивач 1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ, Позивач 2) до Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" (далі - ДКТП "Хрещатик", Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани" (далі - ТОВ "МТБ Компани", Відповідач 2) про визнання недійсним з моменту укладання договору від 03.07.2006 року купівлі-продажу нерухомого майна - будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", загальною площею 2395,00 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, та про зобов'язання кожного з Відповідачів повернути другій стороні у натурі все, що одержане за цим договором.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 21.04.2008 року та від 24.02.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, відповідно, було залучено Державне підприємство "Агроспецсервіс" (далі - ДП "Агроспецсервіс", Третя особа 1), як правонаступник ДКТП "Хрещатик", та Виробничий кооператив "ЖБК "Орбіта" (далі - ВК "ЖБК "Орбіта", Третя особа 2).

Після скасування прийнятих у справі судових рішень, постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2011 року, справу було направлено на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2011 року, до участі у справі в якості третьої, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, Третя особа 3).

Водночас, ВК "ЖБК "Орбіта", як третя особа, звернувся до господарського суду міста Києва із самостійними позовними вимогами на предмет спору, у яких просив господарський суд визнати ВК "ЖБК "Орбіта" добросовісним набувачем будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", літ. "А", "Б", "В", "К", загальною площею 1207,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, та визнати за ним право спільної часткової власності на спірне майно - нежитлові приміщення, літ. "А", "Б", "В", "К", загальною площею 1207,9 кв.м., частини будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, у наступних частках: літ. "А" - 35/100, літ. "Б" - 28/100, літ. "В" - 54/100, літ. "К" - 46/100.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2011 року позов ВК "ЖБК "Орбіта" було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Прокурора.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року, змінено найменування Позивача 1 - Міністерства аграрної політики України на Міністерство аграрної політики та продовольства України, та в задоволенні позову Прокурора до ДКТП "Хрещатик", відмовлено. Цими ж судовими рішеннями, в частині позовних вимог Прокурора до ТОВ "МТБ Компани", провадження у справі припинено, і в задоволенні позову ВК "ЖБК "Орбіта", відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, Заступник Прокурора міста Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 1, 5, 7, 99 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 1, 2, 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 4 Закону України "Про власність", ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позов Прокурора задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19.09.2002 року Дарницького районною у місті Києві державною адміністрацією було зареєстровано Державне підприємство "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта", яке в наступному, наказом Міністерства аграрної політики України № 64 від 17.03.2003 року було приєднано на правах структурного підрозділу до ДКТП "Хрещатик".

Наказом останнього № 60 від 17.03.2003 року було створено філію №16 Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" та затверджено Положення про цю філію, згідно п. 3.2. якого, Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" веде бухгалтерський баланс, фінансову та податкову звітність, має розрахунковий рахунок, печатку зі своїм найменуванням.

Крім того, 01.12.2005 року Мінагрополітики своїм листом за № 37-24-1-13/18708 надало згоду на реалізацію на конкурсних засадах наступного майна: нежитлового приміщення, літ. "А", медичного пункту, літ. "Б", вбиральні, літ. "В", їдальні, літ. "Д", трьох спальних корпусів, літ. "Г", "Е", "І", котельні, двох побутових корпусів, літ. "Ж" та "З", умивальників, літ. "Л", котельні, літ. "К", а 08.06.2006 року відбулись прилюдні торги з продажу вказаного державного майна, що знаходилось у господарському віданні ДКТП "Хрещатик".

В подальшому, 03.07.2006 року між ДКТП "Хрещатик" (Продавець) і ТОВ "МТБ Компани" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Покупець у відповідності до протоколу прилюдних торгів № 07/06 від 08.06.2006 року продав, а Покупець купив комплекс будівель Дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", загальною площею 2395,00 кв.м., розташований за адресою: місто Київ, вул. Світла, 5, за наступною специфікацією: медичний пункт, літ. "А", туалет, літ. "Б", їдальня, літ. "В", адмінбудинок, літ. "Г", два спальних корпуси, літ. "Д", "К", котельня, літ. "Е", умивальники, літ. "Ж", овочесховище, літ. "З", господарча будівля, літ. "И", кінозал літ. "Л".

Ціна реалізації нерухомості становила 1604167,00 грн. (без урахування ПДВ).

При цьому, відповідно до преамбули Договору, ДКТП "Хрещатик" діяло на підставі Статуту (нова редакція), затвердженого Розпорядженням Мінагрополітики № 67 від 22.12.2005 року, зареєстрованого Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 26.12.2005 року, наказу Мінагрополітики № 92-п від 05.09.2005 року та згоди на продаж майна, наданої Мінагрополітики 01.12.2005 року № 37-24-1-13/18708.

Пунктом 3.2. Договору передбачалось, що право власності на нерухомість Покупець набуває з моменту державної реєстрації права власності на нерухомість, але не раніше нотаріального посвідчення даного Договору, перерахування Покупцем на рахунок Продавця коштів за нерухомість в повному обсязі, передачі нерухомості Продавцем Покупцю і підписання Акту прийому-передачі нерухомості.

Згідно доводів Прокурора, викладених у його позові про визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між Відповідачами 03.07.2006 року та про зобов'язання останніх повернути другій стороні у натурі все одержане за угодою, оспорюваний правочин було укладено з порушенням вимог чинного законодавства і, зокрема, ст.ст. 203, 228 ЦК України, ст.ст. 66, 67, 75, 136, 145, 146 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 37 Закону України "Про власність", ст.ст. 2, 4, 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", без проведення приватизаційної процедури та з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Водночас, ВК "ЖБК "Орбіта" у своїх позовних вимогах про визнання за ним права спільної часткової власності на частину спірного нерухомого майна дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта" - нежитлові приміщення, літ. "А", "Б", "В" та "К", загальною площею 1207,9 кв.м., у частках: літ. "А" - 35/100, літ. "Б" - 28/100, літ. "В" - 54/100 і літ. "К" - 46/100, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, з посиланням на положення ст.ст. 328, 330, 334, 386, 392 ЦК України, вказує на те, що ВК "ЖБК "Орбіта" являється добросовісним набувачем вказаного майна, на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2010 року, реєстраційний № 3904, укладеного між ТОВ "С.І.-Фельдманс. Юридичне Бюро" і ВК "ЖБК "Орбіта".

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи справу, фактично посилався на те, що судовим рішенням у справі № 17/29 за позовом Прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі ДП "Агроспецсервіс" до ДКТП "Хрещатик", ТОВ "МТБ Компани" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 року було встановлено, що відчуження спірного нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 03.07.2006 року було здійснено на законних підставах і в порядку, передбаченому чинним законодавством України, тоді як зміст цього правочину відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 року, укладеного між ДКТП "Хрещатик" і ТОВ "МТБ Компани", відмовивши Прокурору у його позові.

Щодо іншої частини вимог Прокурора - про зобов'язання ДКТП "Хрещатик" і ТОВ "МТБ Компани" повернути все одержане за вказаною угодою, то суд першої інстанції, з яким також погодився і суд апеляційної інстанції, з урахуванням того, що у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.07.2006 року, відмовлено, тоді як діяльність останнього на час розгляду даної справи було припинено, дійшов висновку про відмову і в задоволенні вказаних вимог до ДКТП "Хрещатик", та про припинення провадження у справі у цій частині вимог до ТОВ "МТБ Компани", на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, розглядаючи позовні вимоги третьої особи у справі - ВК "ЖБК "Орбіта" у даній справі - про визнання ВК "ЖБК "Орбіта" добросовісним набувачем частини будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, та визнання за ним права власності на це майно, то суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про те, що на момент розгляду даної справи в суді її матеріалами не доведено, що ВК "ЖБК "Орбіта" належить право власності на майно, на захист якого подано даний позов, а сама така вимога не відповідає можливим способам захисту порушеного права, що передбачені ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а тому, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого позову.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідають.

Так, статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і, зокрема: зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В той же час, ст. 215 ЦК України встановлює підстави недійсності правочину, а саме: недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 1 згаданого вище Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" до об'єктів малої приватизації віднесено, зокрема, окреме індивідуально визначене майно.

Органом приватизації, відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та ст.7 Закону України "Про приватизацію державного майна", уповноваженим здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації та укладати угоди щодо продажу об'єкту приватизації, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Як зазначалось, вище вимогами Прокурора у даній справі є визнання недійсним з моменту укладання договору від 03.07.2006 року купівлі-продажу нерухомого майна - будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", загальною площею 2395,00 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, та про зобов'язання кожного з Відповідачів повернути другій стороні у натурі все, що одержане за цією угодою, з посиланням на те, що укладення оспорюваного правочину відбулось з порушенням вимог чинного законодавства і, зокрема, ст.ст. 203, 228 ЦК України, ст.ст. 66, 67, 75, 136, 145, 146 ГК України, ст. 37 Закону України "Про власність", ст.ст. 2, 4, 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", без проведення приватизаційної процедури та з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Водночас, обґрунтовуючи свої вимоги про визнання права спільної часткової власності на частину спірного нерухомого майна дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта" - нежитлові приміщення, літ. "А", "Б", "В" та "К", загальною площею 1207,9 кв.м., у частках: літ. "А" - 35/100, літ. "Б" - 28/100, літ. "В" - 54/100 і літ. "К" - 46/100, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, ВК "ЖБК "Орбіта", з посиланням на положення ст.ст. 328, 330, 334, 386, 392 ЦК України, вказує на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2010 року, реєстраційний № 3904, укладеного між ТОВ "С.І.-Фельдманс. Юридичне Бюро" і ВК "ЖБК "Орбіта", він являється добросовісним набувачем вказаного майна.

У зв'язку з цим, з урахуванням обставин справи та вимог вказаних норм матеріального права, суд касаційної інстанції, направляючи дану справу на новий судовий розгляд, у своїй постанові від 08.11.2011 року вказував, зокрема, на необхідність повторного з'ясування судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи, як правової природи відносин, що виникли між сторонами з приводу укладення між ними договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке відчужувалось за цим договором - дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", який являвся на той час санаторно-курортним закладом, та виконання його умов, так і дотримання при цьому усіх вимог діючого законодавства, з урахуванням у тому числі і правового статусу майна, яке відчужувалось за вказаним правочином.

Разом з тим, повторно розглядаючи дану справу, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, фактично обмежився тільки дослідженням судового рішення у іншій господарській справі - № 17/29 за позовом Прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі ДП "Агроспецсервіс" до ТОВ "МТБ Компани" про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 року, яке набрало законної сили, зазначивши про те, що за змістом останнього ДКТП "Хрещатик" здійснило відчуження майна за договором купівлі-продажу від 03.07.2006 року на законних підставах та в порядку, що передбачений чинним законодавством України, і що зміст вказаного правочину відповідає вимогам законодавства.

При цьому, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 43 та 11112 ГПК України, фактично так і не проаналізував у повній мірі, як правовідносин, що виникли між сторонами з приводу укладення між сторонами Договору купівлі-продажу всього майна, яке відчужувалось за цим правочином, та його виконання, як і не визначив належним чином власне правового статусу спірного майна та дотримання усіх вимог діючого законодавства при його відчуженні, з урахуванням у тому числі і суб'єктного складу сторін вказаного правочину, що було обов'язковим під час нового судового розгляду даної справи.

Щодо посилання на рішення у згаданій вище справі № 17/29, то суди попередніх інстанцій не врахували при цьому висновків Верховного Суду України, викладених у його постанові від 28.10.2009 року у даній справі, про те, що у справі № 17/29 суди, відмовляючи в задоволенні позову, виходили лише з того, що Прокурором було невірно визначено Позивача у цій справі та не було доведено тих обставин, що укладенням спірного договору були порушені права та законні інтереси позивача у справі, тоді як питання законності договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 року судами у цій справі не досліджувалось.

В той же час, підставами позову у даній справі, за вимогами Прокурора, були саме порушення процедури продажу нерухомого майна, встановлені Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), що фактично під час судового розгляду залишилось поза увагою господарського суду.

Разом з тим, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 11112 ГПК України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 ГПК України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив у повній мірі уваги вимогам вищезазначених норм матеріального права та обставинам, про які вказувалось вище, і які мають значення для правильного вирішення даної справи, пославшись лише на висновки суду, викладені у рішенні, яке було прийнято за результатами розгляду господарської справи № 17/29.

Між тим, згідно приписів ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню повністю, а справа - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки первісний позов Прокурора та позов ВК "ЖБК "Орбіта" є взаємопов'язаними, а їх правильне вирішення, у тому числі - у повному обсязі заявлених позовних вимог, як Прокурором, так і Третьою особою, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, є можливим тільки за умови нового розгляду даної справи, тому суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати судові рішення повністю, зокрема, і в частині відмови у задоволенні позовних вимог ВК "ЖБК "Орбіта".

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, а у випадку необхідності - витребувати ще й належні докази по справі, встановивши при цьому фактичні обставини справи та з'ясувавши підстави виникнення спору, дійсні права і обов'язки сторін, а також правовідносини, що виникли між сторонами, правильність у повній мірі обраного Прокурором та Третьою особою способу захисту порушених прав з урахуванням, зокрема, того, що частина відчуженого майна на даний час уже знаходиться у володінні останньої і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі № 6/129-62/179 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.