Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 5011-46/7280-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіна ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року у справі господарського суду№ 5011-46/7280-2012 міста Києваза заявоюДержавного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс"провизнання банкрутомліквідаторШапченко О.О.в судовому засіданні взяли участь представники:

ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві: Пісна Д.В. (довіреність №99 від 26.09.2013 року),Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів": не з'явилися, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс": не з'явилися.В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року порушено провадження у справі №5011-46/7280-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс" (далі - боржника) за заявою Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою, регламентованою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с.1 - 2).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2012 року визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 706 267, 82 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора у десятиденний строк здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, докази публікації надати суду, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Нестора В.Р., якого зобов'язано у строк не пізніше двох місяців та десяти днів з моменту прийняття даної ухвали подати до суду реєстр вимог кредиторів, призначено попереднє засідання господарського суду (том 3, а.с. 28 - 33).

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Пролог Лайт Імпекс" опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №124 від 14.07.2012 року (том 3, а.с. 49).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника у складі вимог таких кредиторів: ініціюючого кредитора на суму 711 632, 82 грн., ПАТ "Кіровоградобленерго" на суму 122 432, 26 грн., ОСОБА_8 на суму 163 320, 56 грн., ТОВ "Інвест" на суму 253 877, 42 грн., ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на суму 1 539, 26 грн., Світловодського міського центру зайнятості на суму 1 498, 05 грн., Київського міського центру зайнятості на суму 202, 94 грн., ТОВ "Пролог ЛТД" на суму 1 966 985, 83 грн., Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області на суму 319 168, 01 грн., вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, ухвалено вважати такими, що не розглядаються та є погашеними (том 5, а.с. 57 - 69).

Постановою господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Нестора В.Р., боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шапченко О.О., на яку покладено обов'язки та повноваження з проведення ліквідаційної процедури, встановлені Законом про банкрутство, у тому числі щодо подання до суду ліквідаційного балансу банкрута та звіту ліквідатора у строк до 17.11.2013 року (том 5, а.с. 150 - 153).

Оголошення про визнання боржника банкрутом опубліковано в газеті "Голос України" №245 (5495) від 25.12.2012 року (том 5, а.с. 156).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року (суддя Омельченко Л.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано ТОВ "Пролог Лайт Імпекс" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, провадження у справі №5011-46/7280-2012 припинено (том 6, а.с. 95 - 99). Судове рішення мотивоване встановленням обставин надання ліквідатором боржника господарському суду документів, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі ліквідаційного балансу з непогашеною кредиторською заборгованістю, у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення заборгованості боржника перед кредиторами.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою місцевого господарського суду про завершення ліквідаційної процедури, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - скаржник) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 01.07.2013 року, провадження у справі припинити, мотивуючи неповнотою дослідження судом обставин справи при винесенні оскаржуваного рішення та передчасністю висновків про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, припинення ТОВ "Пролог Лайт Імпекс", як юридичної особи, з припиненням провадження у даній справі. Скаржник стверджує, що завершення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство унеможливлює проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки боржника з метою встановлення наявності (відсутності) у банкрута податкової заборгованості та порушує права податкової інспекції як органу доходів і зборів, уповноваженого на здійснення контролю за порядком справляння податків і зборів до бюджету.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Копитової О.С., суддів: Гарник Л.Л., Сотнікова С.В.) відмовлено ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року у справі №5011-46/7280-2012. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що державна податкова інспекція не є суб'єктом права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про завершення ліквідаційної процедури банкрута у зв'язку з недоведенням скаржником прав учасника провадження у даній справі про банкрутство (том 6, а.с. 106 - 110).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, статей 92, 97, 98, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягало в розгляді апеляційної скарги по суті без порушення апеляційного провадження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2014 року відновлено скаржнику строк для подання зазначеної касаційної скарги, прийнято касаційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.06.2014 року о 12 год. 10 хв., зобов'язано ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до початку судового засідання надати суду касаційної інстанції оригінал апеляційної скарги з додатками на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року у даній справі.

До початку судового засідання у справі через канцелярію Вищого господарського суду України скаржником подано документи, витребувані ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2014 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду від 02.12.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника скаржника Пісну Д.В., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 91 ГПК України визначає коло осіб, що мають право апеляційного оскарження, такими особами є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно з частиною 6 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство, учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони (боржник та кредитори), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Згідно з розділами I-ІV Закону про банкрутство, провадження у справі про банкрутство здійснюється за загальною процедурою, також розділом VІ цього Закону передбачено особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності.

Стаття 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника за загальною процедурою провадження у справі про банкрутство, нею визначено обов'язок конкурсних кредиторів звертатися до суду з грошовими вимогами протягом 30 днів з моменту здійснення офіційної публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, обов'язок подання конкурсним кредитором до господарського суду документів, що підтверджують грошові вимоги та передбачено, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджується реєстр вимог кредиторів.

Отже, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, після подачі у встановленому Законом про банкрутство порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Разом з тим, право на апеляційне оскарження ухвали суду про завершення ліквідаційної процедури мають учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й податкові органи, які не є учасниками провадження у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.

Тобто, судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків.

Згідно з підпунктом 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 78 Податкового кодексу України, у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків органами державної податкової служби проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у даній справі про банкрутство порушено щодо ТОВ "Пролог Лайт Імпекс" ухвалою суду від 05.06.2012 року за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство за заявою Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів". Зазначена ухвала надіслана податковому органу за місцезнаходженням боржника із зобов'язанням у семиденний строк поінформувати господарський суд, поряд з іншим, про підприємницьку діяльність боржника, зокрема, щодо останньої дати подання боржником документів бухгалтерської звітності та податкових декларацій, наявність (відсутність) у боржника заборгованості по податках, зборах та обов'язкових платежах (том 1, а.с. а.с. 1 - 2).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, скаржник, як орган доходів і зборів, в якому боржник перебував на податковому обліку, 11.06.2012 року одержав копію ухвали про порушення справи про банкрутство боржника від 05.06.2012 року (том 1, а.с. 158). Також апеляційним судом встановлено обставини направлення господарським судом міста Києва 20.12.2012 року на адресу податкової інспекції копії постанови про визнання боржника банкрутом від 17.12.2012 року (том 5, а.с. 153 - зворот).

Судами встановлено обставини здійснення офіційної публікації оголошення про порушення справи про банкрутство боржника в газеті "Урядовий кур'єр" №124 від 14.07.2012 року (том 3, а.с. 49) та оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в газеті "Голос України" №245 (5495) від 25.12.2012 року (том 5, а.с. 156).

Отже, з конкурсними грошовими вимогами скаржник зобов'язаний був звернутися до суду протягом 30 днів з моменту публікації оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" №124 від 14.07.2012 року, проте, конкурсних грошових вимог ним не заявлялося, що підтверджується ухвалою попереднього судового засідання від 17.09.2012 року про затвердження реєстру вимог кредиторів, до якого не включено скаржника (податкову інспекцію) (том 5, а.с. 57 - 69). Відтак, вимоги податкової інспекції до боржника необхідно вважати погашеними (припиненими), як такі, що не заявлені взагалі, а висновки апеляційного суду про те, що скаржник не набув статусу конкурсного кредитора у справі відповідають встановленим обставинам ведення загальної процедури банкрутства та положенням статей 1, 11, 14, 15 Закону про банкрутство.

Також матеріалами справи підтверджується, що скаржник не звертався до суду або ліквідатора боржника з поточними грошовими вимогами після здійсненої офіційної публікації оголошення про визнання боржника банкрутом в газеті "Голос України" №245 (5495) від 25.12.2012 року до моменту завершення ліквідаційної процедури. Отже, висновки апеляційного суду про те, що скаржником не надано доказів набуття ним статусу поточного кредитора боржника, як особи, яка не подала відповідної заяви з грошовими вимогами до боржника в ході ліквідаційної процедури, є вірними та узгоджуються з нормами статей 22, 23, 25 Закону про банкрутство, що визначають порядок подання поточних грошових вимог кредиторами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, в апеляційній скарзі податковою інспекцією не наведено жодних доказів наявності у боржника заборгованості зі сплати податкових платежів чи наявності у скаржника будь-яких майнових претензій до боржника, при цьому, довідкою контролюючого органу №13498/10/19-35 від 24.05.2013 року підтверджується, що станом на 24.03.2013 року у банкрута - ТОВ "Пролог Лайт Імпекс" відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів перед бюджетом, які обліковуються ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (том 6, а.с. 68).

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали та на момент звернення з апеляційною скаргою, податкова інспекція не набула статусу учасника процесу у даній справі, не довела порушення своїх прав оскаржуваною ухвалою про завершення ліквідаційної процедури від 01.07.2013 року, тому не має права на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення згідно приписів статей 91, 106 ГПК України.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним судом обґрунтовано відмовлено податковій інспекції у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 01.07.2013 року у даній справі та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення та на момент звернення з апеляційною скаргою, податкова інспекція не набула статусу учасника провадження у справі про банкрутство, тому не вправі оскаржувати прийняту у цій справі ухвалу місцевого господарського суду про завершення ліквідаційної процедури.

Доводи скаржника (контролюючого органу) про те, що завершення ліквідаційної процедури боржника перешкоджає податковій інспекції у можливості вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет ведення ним фіктивної підприємницької діяльності, а також наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, є необґрунтованими, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена, а суб'єктивні фактори, пов'язані з невиконанням (неналежним) виконанням контролюючими органами своїх повноважень, не можуть бути підставою для відмови в порушенні справи про банкрутство (визнанні боржника банкрутом, завершенні ліквідаційної процедури) за наявності об'єктивних підстав відповідно до Закону про банкрутство.

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає, що скаржника було належно повідомлено про порушення справи про банкрутство боржника шляхом персонального надіслання йому копії ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.06.2012 року, докази отримання якої представником податкової інспекції містяться в матеріалах справи (том 1, а.с. 158), що дозволяло податковій інспекції вчасно провести перевірку боржника, провести донарахування податкових зобов'язань та заявити грошові вимоги у справу про банкрутство при належному виконанні контролюючим органом обов'язків, передбачених податковим законодавством України.

Доводи скаржника за змістом касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що полягало в розгляді апеляційної скарги по суті без порушення апеляційного провадження, не відповідають обставинам справи, оскільки оскаржуваною ухвалою апеляційний суд відмовив у прийнятті апеляційної скарги з підстав відсутності у заявника права на оскарження судових рішень місцевого господарського суду у даній справі про банкрутство, відтак, не здійснював розгляду апеляційної скарги органу доходів і зборів по суті.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що оскаржувана ухвала Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків апеляційного суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року у справі №5011-46/7280-2012 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський