Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року Справа № 916/3260/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Катеринчук Л.Й.,розглянувшикасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго",на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року,та ухвалуГосподарського суду Одеської області від 25.12.2013 року,у справі № 916/3260/13,за заявоюПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (м. Одеса),доДержавного підприємства "Підприємство державної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)" (м. Одеса),про визнання банкрутом,-за участю представників:від ПАТ "ЕК Одесаобленерго": Дорошенко А.О. - представник (довіреність від 30.12.2013 року);від ДП "Підприємство державної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)": не з'явились;в с т а н о в и в :

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (далі за текстом - ПАТ "ЕК Одесаобленерго") звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про порушення справи про банкрутство Державного підприємства "Підприємство державної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)" (далі за текстом - ДП "Підприємство державної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)").

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2013 року прийнято заяву ПАТ "ЕК Одесаобленерго" про порушення справи про банкрутство ДП "Підприємство державної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)" до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.12.2013 року (суддя - Найфлейш В.Д.) відмовлено ПАТ "ЕК Одесаобленерго" у порушенні провадження у справі про банкрутство ДП "Підприємство державної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)", на підставі ч. 7 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; повернено з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області ПАТ "ЕК Одесаобленерго" судовий збір у розмірі 5 735 грн. 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 17434 від 21.11.2013 року. Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що, згідно ст. 13 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", відносно ДП "Підприємство державної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)" не може бути порушено провадження у справі про банкрутство.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року у справі № 916/3260/13 (головуючий суддя - Лашин В.В., судді: Жеков В.І., Воронюк О.Л.) апеляційну скаргу ПАТ "ЕК Одесаобленерго" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2013 року залишено без змін. Залишаючи без змін прийняту місцевим господарським судом ухвалу, апеляційний господарський суд вказав, що ДП "Підприємство державної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)" не може бути визнано банкрутом в силу свого правового стутусу.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ПАТ "ЕК Одесаобленерго" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2013 року у справі № 916/3260/13, справу повернути до місцевого господарського суду для продовження розгляду. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 10, 14, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 41 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2014 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ПАТ "ЕК Одесаобленерго" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник ПАТ "ЕК Одесаобленерго" вимоги поданої касаційної скарги підтримала за наведених у ній підстав, просила скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2013 року у справі № 916/3260/13, справу повернути до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

ДП "Підприємство державної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)" уповноваженого представника в судове засідання касаційної інстанції не направило, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги було повідомлене належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників боржника.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За приписами ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

У Рішенні "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень п. 20 ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 11113 ГПК України у взаємозв'язку з положеннями п. п. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України" № 11-рп/2012 від 25.04.2012 року Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України закріплено загальні засади, на яких базуються суспільно-політичні відносини в державі: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ч. 2 ст. 3). Забезпечення прав і свобод людини і громадянина означає їх визнання, дотримання та захист. Звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується; права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Основного Закону України). Судочинство в Україні ґрунтується на основних засадах, визначених ч. 3 ст. 129 Конституції України, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпеченні апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. п. 2, 4, 8). Щодо господарського судочинства зазначені засади своє втілення і розвиток дістали у розділах I, XII та XII1 Кодексу. Принципи рівності перед законом і судом та змагальності визначені у статтях 42, 43 розділу I "Загальні положення" Кодексу, є загальними і застосовуються у всіх інстанціях господарського судочинства. Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, закріплений у розділах XII, XII1 Кодексу, якими врегульовано процедуру перегляду рішень господарських судів в апеляційному та касаційному порядку. У ч. 1 ст. 11113 Кодексу визначено, що в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали місцевого та апеляційного господарського суду у випадках, передбачених ч. 1 ст. 106 Кодексу. Отже, касаційному оскарженню підлягають ухвали господарського суду першої та апеляційної інстанцій, визначені частиною першою ст. 106 Кодексу. Конституційний Суд України, проаналізувавши зміст ст. ст. 106, 11113 Кодексу, вважає, що вони не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду. Відсутність у ч. 1 ст. 106 Кодексу норми щодо оскарження ухвали не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги на такі ухвали. Ця відмова розглядалася б як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене (п. п. 1, 2 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997 року). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. 8 ч. 3 ст. 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2007 від 11.12.2007 року). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Конституційним Судом України у Рішенні № 3-рп/2010 від 27.01.2010 року, згідно з якою положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом (абзац 7 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини).

Положення ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містять заборони щодо оскарження постанов апеляційного суду, прийнятих за наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство. Водночас, колегія суддів касаційного суду вважає, що, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону, цією нормою регулюються правовідносини у вже порушених справах про банкрутство, а в спірному випадку скаржником оспорюються підстави відмови у порушенні провадження за поданою ним заявою про порушення справи про банкрутство (що не мало за собою наслідків порушення справи про банкрутство).

За таких підстав, касаційну скаргу ПАТ "ЕК Одесаобленерго" слід розглядати по суті, відповідно до ст. ст. 8, 64, 129 Конституції України та наведених рішень Конституційного Суду України, якими розтлумачено пряму дію положень Конституції України в аналогічних випадках.

Місцевим та апеляційним господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

ПАТ "ЕК Одесаобленерго" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про порушення справи про банкрутство ДП "Підприємство державної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)" за загальною процедурою, прийнятою до розгляду ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.11.2013 року, якою, серед іншого, зобов'язано боржника надати відзив на подану ПАТ "ЕК Одесаобленерго" заяву, установчі документи та інші відомості, які мають значення для розгляду справи.

24.12.2013 року до місцевого господарського суду від ДП "Підприємство державної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51) надійшов Відзив на заяву ПАТ "ЕК Одесаобленерго", у якому боржник, посилаючись на власний Статут, Перелік найменувань підприємств установ виконання покарань, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України (затверджений Наказом ДПтС України № 540 від 18.11.2011 року) та Закон України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", повідомив, що є підприємством установи виконання покарань щодо якого не може бути порушено провадження у справі про банкрутство.

Відмовляючи у порушенні провадження у справі про банкрутство, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, перевіривши правовий статус ДП "Підприємство державної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)" та встановивши (з наданого боржником Відзиву) наявність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство цього підприємства, послався на ч. 7 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та вказав про передбачену Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" заборону на порушення провадження у справах про банкрутство підприємств установ виконання покарань.

Не погоджуючись з такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів, ПАТ "ЕК Одесаобленерго" звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення господарськими першої та апеляційної інстанцій ст. ст. 10, 14, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 41 ГПК України, просило скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2013 року у справі № 916/3260/13, справу повернути до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

Залишаючи подану ПАТ "ЕК Одесаобленерго" касаційну скаргу без задоволення, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: порушення провадження у справі про банкрутство; відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

За змістом приписів ст. ст. 12 - 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", прийняття заяви про порушення справи про банкрутство і порушення провадження у справі про банкрутство є відокремленими одна від одної процесуальними діями. У першій з них господарський суд вирішує питання про прийняття заяви до розгляду або про відмову в її прийнятті чи повернення заяви, а у другій - питання про порушення провадження у справі про банкрутство або про відмову в такому порушенні. Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство. Перелік підстав для відмови в порушенні провадження у справі, зазначений у ч. 7 ст. 16 Закону, є вичерпним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року)" № 01-06/606/2013 від 28.03.2013 року).

Зокрема, згідно з ч. 7 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство відмовляє у її прийнятті, якщо провадження у справі про банкрутство боржника не допускається згідно із законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу", підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених. Щодо таких підприємств не може бути порушено провадження у справі про банкрутство (п. 11) ч. 2 ст. 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу").

Враховуючи встановлені (з наданого боржником Відзиву) обставини у справі, зокрема, щодо правового статусу боржника, який виключає можливість порушення та здійснення щодо нього провадження у справі про банкрутство згідно із законом, та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у порушенні провадження у справі за поданою ПАТ "ЕК Одесаобленерго" заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Підприємство державної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)".

Наведеним також спростовуються доводи касаційної скарги ПАТ "ЕК Одесаобленерго" про неможливість відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство після прийняття відповідної заяви до розгляду, оскільки ПАТ "ЕК Одесаобленерго" помилково ототожнює поняття прийняття заяви про порушення справи про банкрутство та порушення провадження у справі про банкрутство.

Водночас, зважаючи на посилання касаційної скарги на Постанову Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити ПАТ "ЕК Одесаобленерго", що вказаною Постановою роз'яснено питання застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999 року № 784-XIV) № 2343-XII від 14.05.1992 року, яка втратила чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 року № 4212-VI, яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2013 року у справі № 916/3260/13 залишити без змін.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:О.В. Білошкап Л.Й. Катеринчук