Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року Справа № 922/2961/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівГольцової Л.А., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 р. (головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.)у справі№ 922/2961/13 Господарського суду Харківської областіза позовомІноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ"доДержавного підприємства "Харківський завод шампанських вин"простягнення коштів,за участю представників:позивачане з'явились,відповідачаБолоховцев Є.О.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.10.2013 р. у справі

№ 922/2961/13 відмовлено в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 52.208.620,11 грн., в т.ч. 11.668.707,00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном; 39.839.790,87 грн. вартості втраченого майна; 700.122,24 грн. упущеної вигоди (неодержаного прибутку).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 р. рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2013 р. скасовано частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 11.668.704,00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном, 700.122,24 грн. упущеної вигоди (неодержаного прибутку). В інший частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову в частині скасування рішення місцевого суду скасувати, а рішення місцевого суду в цій частині - залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.ст. 22, 611, 612, 614, 623, 785 ЦК України, ст. 35 ГК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, однак представник позивача у судове засідання не з'явився. Зважаючи на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а також беручи до уваги достатність матеріалів для розгляду касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2008 р. між Іноземним підприємством "Торговий дім "ХЗШВ" (орендодавець) та Державним підприємством "Харківський завод шампанських вин" (орендар) за результатами відкритих торгів, проведених згідно з Положенням "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921, укладено договір оренди обладнання № 1-32/10/08 (далі - Договір) з додатком № 1 від 10.11.2008 р до Договору, відповідно до якого було встановлено зобов'язання позивача щодо передачі у тимчасове володіння відповідача обладнання, іншого майна визначеною у договорі вартістю та зобов'язано відповідача сплачувати за його використання встановлену договором орендну плату.

Відповідно до пункту 5.2 додаткової угоди № 1 від 10.11.2008 р. до Договору розмір орендних платежів визначається щомісяця з урахуванням ПДВ 20% та складає 116.687,04 грн.

Згідно з актом прийому-передачі від 31.10.2008 р. до Договору оренди обладнання № 1-32/10/08 від 31.10.2008 р. позивач передав в оренду майно відповідачу.

У пункті 8.1 Договору визначено, що після закінчення терміну оренди відповідач зобов'язався протягом 10-ти днів повернути майно, що орендується, позивачу за актом приймання-передачі.

Між сторонами 15.04.2009 р. було укладено додаткову угоду № 2 до Договору, якою було розірвано договір оренди обладнання № 1-32/10/08 від 31.10.2008 р. з 01.05.2009 р.

Після підписання додаткової угоди про розірвання договору оренди обладнання № 1-32/10/08 від 31.10.2008 р. відповідач в порушення умов пункту 8.1. даного договору протягом 10 днів з дня розірвання договору не повернув позивачу орендоване у нього майно, передане за актом прийому-передачі від 31.10.2008 р., та не склав відповідний акт зворотного прийому-передачі.

Судами встановлено, що з моменту укладання Договору оренди обладнання та до його розірвання згідно з додатковою угодою № 2 від 15.04.2009 р. відповідачем орендні платежі не сплачувались.

Позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача листи і телеграми про повернення майна, переданого за актом прийому-передачі від 31.10.2008 р. за договором оренди обладнання № 1-32/10/08 від 31.10.2008 р., однак відповідач не надав відповіді на вищезазначені листи та телеграми, не повернув майно за договором оренди обладнання № 1-32/10/08 від 31.10.2008 р. протягом 50 місяців з моменту розірвання договору.

Судами також встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 р. у справі № 5023/4037/12 (н. р. 5023/199/12) визнано договір оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 р. укладеним з 31.10.2008 р. між ІП "Торговий Дім "ХЗШВ" та ДП "Харківський завод шампанських вин", також визнано за ІП "Торговий Дім "ХЗШВ" право власності на обладнання, яке знаходяться за адресою: вул. Лозівська, 20, м. Харків, 61017, тобто на майно, що є предметом спору у даній справі.

Позивач зазначає, що відповідач, незважаючи на припинення дії Договору оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 р. у зв'язку з його розірванням, продовжує безоплатно користуватися орендованим майном, у зв'язку із чим позивачем нараховано відповідачу неустойку згідно зі ст. 785 ЦК України у розмірі 11.668 707,04 грн. за період з травня 2009 року по червень 2013 року.

Відповідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому місцевим судом вірно відзначено, що цивільно-правова відповідальність наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправної поведінки (дія чи бездіяльність) заподіювача; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина, за відсутністю хоча б одного з зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не наступає.

Судами також встановлено, рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2011 р. у справі № 57/250-09, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2011 р., було відмовлено у задоволенні позовних вимог ІП "ТД "ХЗШВ" щодо витребування обладнання, переданого за договором № 1-32/10/08 від 31.10.2008 р., з незаконного володіння ДП "ХЗШВ".

Зазначеним рішенням суду встановлено відсутність вини у діях відповідача ДП "ХЗШВ" щодо повернення орендованого обладнання.

Як зазначалось вище, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення лише у випадку виникнення у наймача обов'язку щодо повернення речі.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки на підставі ст. 785 ЦК України. У свою чергу, суд апеляційної інстанції не врахував вказаних обставин, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 39.839.790,87 грн. вартості втраченого (знищеного) майна, переданого за договором оренди обладнання

№ 1-32/10/08 від 31.10.2008 р., колегіє суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність вказаних вимог з огляду на таке.

Відповідно ст.ст. 611, 623 ЦК України, ст. 224 ГК України відшкодування збитків є правовим наслідком, який настає у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання неналежне виконання.

Позивач в обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача 39.839.790,87 грн. вартості втраченого (знищеного) майна, переданого за договором оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 р., посилаючись на ст. 386 ЦК України, вказує на неповернення орендованого майна на вимогу позивача та невизнання відповідачем факту отримання обладнання за договором оренди.

Однак судами встановлено, що позивачем не надано в розумінні ст. 32 ГПК України доказів того, що спірне майно знищено, більше того, з вини відповідача. Телеграми, які були направлені на адресу відповідача: № 010413-3 від 01.04.2013 р., № 010413-3 від 01.04.2013 р., № 010413-3-2 від 18.04.2013 р., № 010413-4-2 від 18.04.2013 р., надані позивачем у якості доказів, за висновком судів, підтверджують факт вимоги позивача про повернення переданого згідно з Договору про оренду обладнання, а не факт знищення майна відповідачем.

Зважаючи на те, що позивач відповідно до статті 33 ГПК України не надав суду доказів того, що обладнання є втраченим (знищеним) або пошкодженим, а також того, що втрата (знищення) або пошкодження обладнання відбулись внаслідок протиправної поведінки відповідача, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення вимог позивача у частині стягнення з відповідача 39.839.790,87 грн. вартості втраченого (знищеного) майна, переданого за договором оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 р.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача 700.122,24 грн. упущеної вигоди (неодержаного прибутку), яку становлять несплачені орендні платежі з листопада 2008 року по квітень 2009 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання доводиться кредитором.

Частиною 2 ст. 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

За змістом статей 22, 611, 612, 614, 623 ЦК України для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

В якості підстав для стягнення упущеної вигоди позивач посилається на акти здачі-приймання послуг, а саме: № ТД-РНу № 00000000000006 від 30.11.2008 р., № ТД-РНу № 00000000000007 від 31.12.2008 р., № ТД-РНу № 00000000000001 від 31.01.2009 р., № ТД-РНу №00000000000002 від 28.02.2009 р., № ТД-РНу №00000000000003 від 31.03.2009 р.

Відповідно до п. 5.3 Договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця. Відтермінування платежу складає п'ятнадцять календарних днів з моменту підписання акту надання послуг.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.08.2010 р. у справі № 56/273-09 встановлено, що у вищевказаних актах відсутні посилання на прізвища, ім'я, по-батькові осіб, які його підписали та данні щодо їх повноважень, що позбавляє ці акти доказової сили внаслідок невідповідності вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, місцевий суд підставно врахував висновок судової технічної експертизи документів від 26.02.2010 р., № 130/679 яким встановлено той факт, що акти здачі-приймання послуг № ТД-РНу № 00000000000006 від 30.11.2008 р., № ТД-РНу №00000000000007 від 31.12.2008 р., № ТД-РНу № 00000000000001 від 31.01.2009 р., № ТД-РНу № 00000000000002 від 28.02.2009 р., № ТД-РНу №00000000000003 від 31.03.2009р. вироблені не протягом періоду часу 30.11.2008 р. - 31.03.2009 р., яким вони датовані, а одночасно, або з меншим розривом у часі, і таким же чином підписані особами від імені виконавця та замовника.

Також місцевим судом встановлено, що деякі із зазначених актів здачі-приймання послуг датовані вихідними днями, а саме: акт здачі-приймання послуг № ТД-РНу № 00000000000006 від 30.11.2008 р. підписано в неділю; акт здачі-приймання послуг № ТД-РНу № 00000000000001 від 31.01.2009 р. підписано в суботу; акт здачі-приймання послуг № ТД-РНу № 00000000000002 від 28.02.2009 р. підписано в суботу. При цьому, Державне підприємство "Харківський завод шампанських вин" працює в режимі п'ятиденного робочого тижня, відповідних наказів про встановлення додаткових робочих днів на зазначені дати не видавалося. На підтвердження зазначеного відповідач надав суду графіки роботи Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" за 2008-2008 роки, копії наказів, що видавалися керівництвом підприємства щодо встановлення додаткових робочих днів.

За таких обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вищевказаний висновок судової технічної експертизи та рішення господарського суду у справах № 56/273-09, № 57/250-09 спростовують факт надання послуг Іноземним підприємством "Торговий дім "ХЗШВ" Державному підприємству "Харківський завод шампанських вин" за Договором оренди 1-32/10/08.

Відтак, твердження позивача про те, що протиправна поведінка відповідача виявилась у порушенні господарських зобов'язань за Договором, а саме: у несплаті орендних платежів з листопада 2008 року по квітень 2009 року на суму 700.122,24 грн. за послуги, які, як встановлено місцевим судом, не були надані, є безпідставними.

Оскільки підстави вважати вказані кошти упущеною вигодою відсутні, місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки та упущеної вигоди є помилковим. В решті ж оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції в частині стягнення неустойки підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду в цій частині - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених вимог скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 р. в частині скасування рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2013 р. у справі № 922/2961/13 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 11.668.704,00 грн. та упущеної вигоди в сумі 700.122,24 грн. (з прийняттям нового рішення про стягнення вказаних сум) скасувати. В цій частині рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2013 р. у справі № 922/2961/13 залишити в силі.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 р. у справі № 922/2961/13 залишити без змін.

Стягнути з Іноземного підприємства "Торговий Дім "ХЗШВ" (61036, м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, код ЄДРПОУ 34861034) на користь Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (м. Харків вул. Лозівська, 20, код ЄДРПОУ 30590422) 34.410,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіЛ.А. Гольцова О.О. Євсіков