Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року Справа № 906/1554/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Безпалюк О.Л.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2014

у справі № 906/1554/13 Господарського суду Житомирської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

про стягнення 55 701,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про стягнення 55701,14грн., в т.ч. 0,02грн. основного боргу, 46417,60грн. пені та 9283,52грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.12.2013 року (суддя Маріщенко Л.О.) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 0,02грн. боргу, 27850,56грн. пені, 9283,52грн. 3 % річних та 1720,50грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. (судді: Крейбух О.Г., Василишин А.Р., Юрчук М.І.) вищезазначене судове рішення змінене в частині стягнутої суми пені та скасоване в частині 3% річних з викладенням п.п. 2, 3 резолютивної частини рішення в такій редакції:

"2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, Житомирська область, м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, 35, код 03344071) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код 20077720) - 0,02 грн. основного боргу, 24336,68 грн. пені, 8112,22 грн. 3 % річних та 1684,37 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. В позові про стягнення 22080,92грн. пені, 1171,30 грн. 3 % річних - відмовити". В решті судове рішення залишене без змін.".

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у позові щодо стягнення 16224,46грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму коштів.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

30.03.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 31/19 - ВТВ на купівлю - продаж природного газу (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у період з 01 лютого 2012 р. по 31 грудня 2012 р. імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробничо - технологічних витрат та нормативних витрат покупця.

Згідно п.3.6 Договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п.3.7 Договору, акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 договору.

Згідно п.6.2. Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Ціна газу погоджена у розділі 5 названого Договору.

Додатковою угодою №1 від 31.05.2012р. сторони внесли зміни до вказаного договору стосовно помісячних обсягів газу, що постачався, та стосовно ціни за 1000 куб.м. газу.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пп.6.1., 6.2 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивач за відповідними актами приймання-передачі протягом березня, травня-липня 2012року поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 14501245,45грн. Однак, відповідач проводив оплату з порушенням визначених у договорі строків, погашення боргу відбулось 25.10.2013р. Крім того, залишок боргу склав 0,02грн.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивач нарахував відповідачеві до стягнення 46417,60грн. - пені та 9283,52грн. - 3% річних. Суд апеляційної інстанції додатково перевірив розрахунок вказаних сум та встановив, що розмір пені за період прострочення становить 40561,14грн., а сума 3% річних за розрахунком суду становить 8112,22грн.

Поряд з цим відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми стягуваної пені.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарські суди дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили заявлений до стягнення розмір пені до 24336,68грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин справи щодо прострочення відповідачем зобов'язання з оплати за отриманий природний газ, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов у вищезазначеній частині.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. у справі №906/1554/13 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.