Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Справа № 911/973/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Лахненка Євгенія Миколайовича на постанову та рішення Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року господарського суду Київської області від 08.04.2014 рокуу справі господарського суду № 911/973/14 Київської областіза позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5до ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"про стягнення 41 449, 41 грн.в судовому засіданні взяли участь представники сторін:

ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Лахненка Є.М.: Косянчук В.В. (довіреність від 23.12.2014 року), фізичної особи-підприємця ОСОБА_5: ОСОБА_7 (довіреність від 17.06.2014 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2014 року порушено провадження у справі №911/973/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - позивача) до ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (далі - відповідача) про стягнення 41 449, 41 грн., з яких 40 000 грн. основного боргу, 982, 56 грн. пені, 240 грн. інфляційних втрат та 226, 85 грн. - 3% річних (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.04.2014 року за вх. №6259/14 від 07.04.2014 року), справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.04.2014 року (том 1, а.с. 1, 4 - 47, 114 - 116).

Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2014 року (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача 40 000 грн. основного боргу як оплати за договором на проведення оцінки майна відповідача, здійсненої позивачем, 982, 56 грн. пені, 240 грн. інфляційних втрат та 226, 85 грн. - 3% річних, нарахованих на суму простроченого основного зобов'язання, та 1 827 грн. витрат зі сплати судового збору (том 1, а.с. 121 - 124).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції від 08.04.2014 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Шипка В.В., суддів: Остапенка О.М., Верховця А.А.) апеляційну скаргу ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 року у справі - без змін (том 2, а.с. 70 - 74).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Лахненка Євгенія Миколайовича (далі - скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 11.11.2014 року та рішення суду першої інстанції від 08.04.2014 року, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 509, 526, 613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 9, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пунктів 1, 51, 59, 61 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник зазначив про відсутність в матеріалах справи звіту про оцінку майна ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", що підтверджує факт виконання позивачем, як суб'єктом оціночної діяльності, оцінки майна за завданням відповідача, та необґрунтованість у зв'язку із цим позовних вимог про стягнення з відповідача вартості виконаних позивачем робіт (з оцінки майна відповідача-боржника в процедурі санації) та штрафних санкцій (пені), інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму простроченого основного грошового зобов'язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції від 11.11.2014 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників позивача та відповідача, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтями 626, 627, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 1 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.10.2013 року між ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Жмайла О.В. (замовник, відповідач у справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець, позивач у справі) укладено Договір на проведення оцінки майна (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання із проведення робіт з незалежної оцінки майна замовника-боржника в процедурі санації за переліком згідно Додатку до Договору (далі - об'єкт оцінки) з метою визначення його ринкової вартості; роботи, що є предметом Договору, виконавець зобов'язався виконати впродовж 20 робочих днів з моменту одержання вихідних даних про об'єкт оцінки; вартість робіт за Договором становить 40 000 грн. без ПДВ, оплата за виконану роботу підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок виконавця впродовж 60 робочих днів з моменту підписання Договору (пункти 1.1., 1.2., 2.1., 2.2. Договору) (том 1, а.с. 15 - 43).

Суди встановили, що відповідно до пунктів 3.1., 4.1. Договору, виконавець зобов'язаний виконати роботи, визначені пунктом 1.1. Договору якісно та у строк, передбачений пунктом 1.2. Договору; об'єктивно, неупереджено дослідити та скласти Звіт про незалежну оцінку та висновки про вартість об'єкта оцінки (далі - Звіт), що відповідатиме нормам чинного законодавства України; передати Звіт замовнику за актом приймання-передачі; підписати Акт приймання-передачі Звіту при умові виконання замовником своїх обов'язків; замовник, у свою чергу, зобов'язаний своєчасно надавати виконавцю інформацію, яка необхідна для виконання цього Договору, та своєчасно здійснювати оплату робіт виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 11.11.2013 року сторони спору підписали акт приймання-передачі Звіту про незалежну оцінку, за змістом якого виконавець передав, а замовник прийняв Звіт з незалежної експертної оцінки рухомого та нерухомого майна ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" від 10.11.2013 року (том 1, а.с. 44).

Судами встановлено обставини надіслання виконавцем на адресу замовника претензії від 11.03.2014 року з вимогою впродовж п'яти днів з моменту її одержання сплатити на користь виконавця 40 000 грн. заборгованості за Договором від 21.10.2013 року (том 1, а.с. 45 - 46).

Однак, вимоги виконавця згідно претензії від 11.03.2014 року замовник не виконав, що стало підставою для звернення виконавця до суду з позовом про стягнення із замовника 41 449, 41 грн. заборгованості, в тому числі 40 000 грн. оплати виконаних робіт за спірним договором, а також 982, 56 грн. пені, 240 грн. інфляційних втрат та 226, 85 грн. - 3% річних, нарахованих на суму основної заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 40 000 грн. основного боргу, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин виконання позивачем в повному обсязі у визначений Договором строк робіт з оцінки майна відповідача та прийняття результату цих робіт замовником (відповідачем) за Актом приймання-передачі Звіту про незалежну оцінку від 11.11.2013 року, та невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості виконаної позивачем роботи в порушення положень статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України. Також, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині нарахування відповідачу штрафних санкцій (пені) на суму 982, 56 грн., інфляційних втрат на суму 240 грн. та 3% річних на суму 226, 85 грн. у зв'язку з простроченням виконання основного зобов'язання з оплати виконаної позивачем роботи.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення від 08.04.2014 року, зазначивши, при цьому, про ненадання відповідачем належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції за змістом оскаржуваної постанови від 11.11.2014 року та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами укладеного між сторонами спору Договору на проведення оцінки майна від 21.10.2013 року, відповідач, як замовник, доручив, а позивач, як виконавець, зобов'язався провести роботи із незалежної оцінки майна відповідача-боржника в процедурі санації згідно переліку в Додатку до Договору з метою визначення його ринкової вартості (том 1, а.с. 15 - 43).

Відтак, спірний Договір на проведення оцінки майна від 21.10.2013 року за своєю правовою природою є різновидом договору підряду, предметом якого є результат праці підрядника (виконавця робіт), що набуває певної матеріалізованої форми.

Зі змісту спірного Договору від 21.10.2013 року вбачається, що його укладено з метою здійснення виконавцем оцінки майна (виконання роботи) за завданням замовника, результатом якої має бути Звіт про незалежну оцінку та висновки про вартість об'єкта оцінки, складений виконавцем у відповідності з нормами чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою від 11.06.2014 року суд апеляційної інстанції зобов'язав позивача надати суду Звіт про незалежну оцінку та висновок про вартість об'єкта оцінки, складені на виконання пункту 8.1. Договору від 21.10.2013 року (том 1, а.с. 171-172); у заяві від 19.06.2014 року позивач зазначив про неможливість надання витребуваних апеляційним судом документів, мотивуючи тим, що на виконання умов спірного договору ним було складено Звіт про незалежну оцінку та висновок про вартість об'єкта оцінки лише в одному примірнику, який, в подальшому, передано відповідачу, як замовнику, за Актом приймання-передачі Звіту від 11.11.2013 року, при цьому, всі матеріали, пов'язані з проведенням незалежної оцінки майна ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", в тому числі й електронну версію Звіту, знищено (том 1, а.с. 177-179).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2014 року позивач надав апеляційному суду належно засвідчені копії чотирьох аркушів Звіту з незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості цілісного майнового комплексу ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" від 10.11.2013 року (титульної та останньої сторінок, а також змісту Звіту), які одержано у відповідь на запит до арбітражного керуючого Жмайла О.В., що виконував повноваження керуючого санацією ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на момент укладення спірного Договору; при цьому, з листа арбітражного керуючого Жмайла О.В. за вих. №01-09/88 від 19.09.2014 року вбачається, що Звіт про оцінку майна відповідача-боржника є прошитим документом на 305-х аркушах, що ускладнює його копіювання, у зв'язку з чим позивачу направлено лише витяг зі Звіту на 4-х аркушах (том 2, а.с. 46-47, 49-52).

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд не досліджував зазначеного Звіту на предмет повноти його змісту та його належності як доказу виконання позивачем зобов'язань перед відповідачем-замовником щодо визначення ринкової вартості майна відповідно до умов Договору від 21.10.2013 року (виконання роботи за завданням замовника) та досягнення мети, з якою такий договір укладався (результат роботи у вигляді письмового звіту про оцінку майна замовника).

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, в порушення положень статей 47, 32, 33, 43, 101 ГПК України не дослідив істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору (фактичної наявності продукту спірного підрядного договору), що виник між сторонами Договору на проведення оцінки майна ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в процедурі санації від 21.10.2013 року, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції від 08.04.2014 року про задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень касаційного суду згідно статей 1115, 1119 ГПК України, вважає, що оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Лахненка Євгенія Миколайовича від 02.09.2014 року на рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 року у справі №911/973/14 - переданню на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

При новому апеляційному розгляді справи апеляційному суду належить із врахуванням положень чинного законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, зокрема, щодо порядку зберігання суб'єктом оціночної діяльності звітів, складених за результатами проведення оцінки майна (майнових прав), а також виходячи із правової природи спірного Договору на проведення оцінки майна відповідача-боржника від 21.10.2013 року як різновиду договору підряду, дослідити фактичне виконання та наявність продукту спірного підрядного договору, його належну передачу відповідачу (його уповноваженій особі), що може бути підставою для задоволення вимог позивача про оплату за таким договором.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Лахненка Євгенія Миколайовича задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року у справі №911/973/14 скасувати.

Апеляційну скаргу ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Лахненка Євгенія Миколайовича від 02.09.2014 року на рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 року у справі №911/973/14 передати на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський