Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Справа № 909/573/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогачза участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у справі№ 909/573/14 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомІвано-Франківської міської радидо Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатагробуд"простягнення 202701,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

29.05.2014 Івано-Франківська міська рада звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатагробуд" 202701,35 грн. збитків з призначенням платежу орендна плата, одержувач виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, у зв'язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою територіальної громади, всупереч приписам статей 125, 126 Земельного кодексу України. Позов обґрунтовано заподіянням зазначеними вище неправомірними діями відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, обчисленої у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власника землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, за період з 07.02.2010 по 18.09.2013.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що укладений ним та позивачем договір оренди земельної ділянки припинено з 07.02.2010, а на зазначеній позивачем земельній ділянці розташовано 3 корпуси багатоквартирного житлового будинку Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Рідна оселя", який на даний час введений в експлуатацію; відповідач зазначену земельну ділянку не використовує.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2014 (суддя Фанда О.М.) у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 (судді: Гнатюк Г.М., - головуючий, Кравчук Н.М., Якімець Г.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Івано-Франківська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що підтверджують протиправну поведінку відповідача, який використовує земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства (без укладення договору оренди та без оплати); висновки господарських судів про вилучення земельної ділянки у відповідача з 2010 року не ґрунтуються на доказах, за відсутності в матеріалах справи акта про повернення земельної ділянки; суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України, що регламентують договірні зобов'язання, а не приписи статті 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав; сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2006 року Івано-Франківською міською радою та ВАТ "Прикарпатагробуд" на підставі рішення Івано-Франківської міської ради ІХ сесії V демократичного скликання від 17.10.2006 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3962 га по вул. Гарбарській,14 в місті Івано-Франківську терміном на три роки; строк дії договору закінчився 07.02.2010.

Також судами встановлено, що зі змісту акта прийому-передачі від 15.06.2005 вбачається, що на частині спірної земельної ділянки знаходиться багатоквартирний будинок, зданий в експлуатацію у 2003 році, а у 2005 році - переданий відповідачем на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Рідна Оселя".

28 вересня 2005 року Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Рідна Оселя" зверталось до позивача із заявою про передачу земельної ділянки, що орендується ВАТ "Прикарпатагробуд"; рішенням Івано-Франківської міської ради № 848-29 від 06.09.2012 вирішено вилучити та передати Об'єднанню співвласників багатоквартирного жилого будинку "Рідна Оселя" частину спірної земельної ділянки.

20 лютого 2012 року управлінням Держкомзему в місті Івано-Франківську здійснено вихід на місце розташування земельної ділянки площею 0,3962 га по вул.Гарбарській, 14 в місті Івано-Франківську та встановлено, що земельна ділянка використовується відповідачем для обслуговування житлового будинку без правовстановлюючих документів, про що державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Івано-Франківської міської ради управління Держкомзему в місті Івано-Франківську 20.02.2012 складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Протоколом № 2 від 27.09.2013 засідання комісії міськвиконкому по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам визначено та затверджено розмір збитків, нанесених Відкритим акціонерним товариством "Прикарпатагробуд" Івано-Франківській міській раді в сумі 202701,35грн. Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 31.10.2013 за № 593 "Про затвердження Актів визначення розміру збитків Івано-Франківській міській раді (неодержаних доходів від орендної плати за землю)", затверджено розмір збитків, а пунктом 2 встановлено, що збитки повинні відшкодовуватись суб'єктами господарювання, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця з моменту прийняття даного рішення.

Листом № 1458/01-19/13-в від 06.12.2013 Івано-Франківська міська рада звернулася до відповідача про добровільне відшкодування позивачу визначених збитків за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства; спірні відносини в добровільному порядку не врегульовано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій вказали, що позивач не довів, що ним було вжито всіх необхідних заходів для недопущення спричинення збитків.

Судова колегія зазначає, що для правильного вирішення спору судам належало встановити наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків (неодержаних доходів, упущеної вигоди) з огляду не укладання відповідачем договору оренди спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; за статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено.

При цьому слід враховувати, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України; при цьому за приписами частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Посилаючись у касаційній скарзі на застосування положень частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України винятково до правовідносин, що виникають із договірних зобов'язань, скаржник залишив поза увагою, що Змістом Цивільного кодексу України глава 82 Цивільного кодексу України "Відшкодування шкоди" включена до Книги п'ятої цього Кодексу "Зобов'язальне право", а стаття 623 Цивільного кодексу України - до розділу І "Загальні положення про зобов'язання" Книги п'ятої Цивільного кодексу України, чим зумовлюється сфера її застосування.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Разом з цим судами попередніх інстанцій встановлено, а позивачем у позові та у касаційній скарзі підтверджується, що на спірній земельній ділянці розташовані корпуси багатоквартирного житлового будинку, прийнятого в експлуатацію. Частинами 1, 2 статті 42 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об'єднанню власників.

Посилаючись на неправомірність дій відповідача, що не пролонгував дію договору оренди земельної ділянки, позивач не навів будь-яких доводів та доказів, що відповідач в силу свого правового статусу є власником, балансоутримувачем чи підприємством, установою, організацією, яка здійснює управління багатоквартирним будинком, або інших обставин, в силу яких відповідач повинен юридично оформити власне користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, після закінчення строку дії попереднього договору оренди земельної ділянки.

Документи, складені управлінням Держкомзему в місті Івано-Франківську, також не містять жодних відомостей про правовий статус відповідача щодо нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, що зумовлював би право чи обов'язок відповідача здійснювати обслуговування зазначеного нерухомого майна, тобто, використовувати земельну ділянку.

Зазначаючи про відсутність акта прийому-передачі земельної ділянки з оренди відповідачем, позивач жодним чином не вказав, що відсутність документального оформлення повернення земельної ділянки з орендного користування перешкоджала можливості своєчасно розпорядитися нею відповідно до положень наведеного вище законодавства; існування такої можливості вбачається зі змісту поданого позову та наданого позивачем розрахунку, де період нарахування збитків визначено відповідно до моменту вилучення частини земельної ділянки та надання її іншій особі за відсутності документального оформлення повернення земельної ділянки.

У відповідності до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також відповідно до принципів здійснення господарського судочинства, викладених у статтях 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу на засадах рівності та змагальності сторін, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія відзначає, що матеріалами справи та наведеними позивачем доказами та доводами не доведено протиправної поведінки відповідача у вигляді його бездіяльності щодо переукладення договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться багатоквартирний житловий будинок; доводи позивача щодо завдання збитків через невиконання відповідачем умов договору про повернення орендованої земельної ділянки суперечать змісту його ж позовної заяви, розрахунку завданих збитків, з яких не вбачається перешкод у володінні та розпорядженні позивачем спірною земельною ділянкою, а порушення відповідача фактично зводяться до невиконання вимог щодо письмового оформлення повернення земельної ділянки після закінчення договору, причинного зв'язку між такими неправомірними діями та завданням збитків не доведено.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, та правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування постанови та рішення з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у справі № 909/573/14 Господарського суду Івано-Франківської області та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач