Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Справа № 904/6626/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Євробуд", м. Орджонікідзе Дніпропетровської області (далі - ПП "Євробуд"),

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2014

зі справи № 904/6626/14

за позовом ПП "Євробуд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м. Нікополь Дніпропетровської області (далі - ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб"),

про стягнення 219 799, 97 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

ПП "Євробуд"- Аржанухіна В.Л.,

ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПП "Євробуд" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" (з урахуванням заяв про збільшення вимог) інфляційних збитків у сумі 262 621, 72 грн. та трьох процентів річних у сумі 30 528, 80 грн.

Позов мотивовано простроченням ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" встановленого рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2014 у справі № 904/1954/14, обов'язку сплатити ПП "Євробуд" основний борг у сумі 2 262 645, 16 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 (суддя Первушин Ю.Ю.) позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 (колегія суддів у складі: суддя Чоха Л.В. - головуючий, судді Сизько І.А., Чимбар Л.О.) рішення місцевого господарського суду змінено; стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 182 802, 08 грн., три проценти річних у сумі 30 330, 50 грн. та судові витрати пропорційно до задоволених вимог; у решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПП "Євробуд" просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін внаслідок порушення судом апеляційної інстанції положень статей 43 Господарського процесуального кодексу України та 625 Цивільного кодексу України (далі - ГПК, ЦК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ПП "Євробуд", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2014 у справі № 904/1954/14, яке набрало законної сили (згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2014) з ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" на користь ПП "Євробуд" за відповідними договорами підряду стягнуто основний борг у сумі 2 262 645,16 грн., а також три проценти річних та інфляційні втрати, всього 2 319 790,87 грн.;

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2014 у справі № 904/1954/14 задоволено заяву ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" про розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2014; дане товариство зобов'язане протягом восьми місяців відповідно до затвердженого графіку (починаючи з 15.08.2014) сплатити рівними частинами, у тому числі суму основного боргу;

- ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" на виконання цієї ухвали здійснило два платежі за затвердженим графіком, що враховано в розрахунку суми основного боргу, на підставі якої обчислювалися суми трьох процентів річних та інфляційних втрат;

- ПП "Євробуд", обґрунтовуючи вимоги у спорі зі справи, зазначає, що враховуючи періоди часу, за які рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2014 у справі № 904/1954/14 стягнуто інфляційні втрати та три проценти річних, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за квітень-вересень 2014 року та три проценти річних за період 23.04.2014-15.10.2014 згідно з поданим розрахунком.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У підпункті 3.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що: "Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р".

У підпунктах 7.1, 7.2 пункту 7 названої постанови йдеться про те, що: "Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 ГПК), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України".

Місцевий та апеляційний господарський суд, з'ясувавши фактичні обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" прострочило виконання дослідженого у спорі зі справи грошового зобов'язання. Отже, це товариство у зв'язку з вимогою ПП "Євробуд" відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язане відшкодувати матеріальні втрати від знецінення коштів: сплатити суми інфляційних втрат та трьох процентів річних.

При цьому місцевий господарський суд, враховуючи обсяг вимог позивача та досліджений зміст рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2014 у справі № 904/1954/14 (яким, зокрема, стягнуто інфляційні втрати з лютого по березень 2014 року), обґрунтовано задовольнив позов у повному обсязі.

Зі змісту постанови апеляційного господарського суду у справі вбачається, що ця судова інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, всупереч дослідженим фактичним обставинам помилково виходила з того, що позовні вимоги стосуються стягнення інфляційних втрат за жовтень 2014 року та, зокрема, всупереч змісту рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2014 у справі № 904/1954/14, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за квітень 2014 року не підлягають задоволенню.

Крім того, Вищий господарський суд України з урахуванням досліджених господарськими судами доказів погоджується з розрахунком суми трьох процентів річних, яка була стягнута судом першої інстанції.

За наведених обставин оскаржувану постанову апеляційного господарського суду слід скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

Керуючись статтями 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Євробуд" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі № 904/6626/14 скасувати.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 у справі № 904/6626/14 залишити в силі.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на користь приватного підприємства "Євробуд" судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко