Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року Справа № 5011-71/2684-2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. (головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 08.08.2013 р. (суддя Полякова К.В.)у справі№ 5011-71/2684-2012 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія"простягнення 301.787,70 грн., за участю представниківпозивачаПшенько С.М.;відповідачівСемененко Є.М.;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.08.2013 р. у справі № 5011-71/2684-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р., позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 286.887,70 грн. матеріальної шкоди, 26.971,51 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1166, 1209 ЦК України, ст.ст. 35, 43 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2011 р. між громадянином України Миронюком А.М. (орендодавцем) та ТОВ "Оргтехніка" (орендарем) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 0104/2 (далі - Договір), за умовами якого орендодавцем було передано, а орендарем прийнято у строкове платне володіння і користування нежитлові приміщення загальною площею 162,3 кв. м за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, буд. 4, корп. 1.

Умовами пункту 2.4 Договору передбачено, що ризик випадкового знищення та/або пошкодження орендованого об'єкту та майна, що в ньому знаходиться, під час дії Договору несе орендар.

Відповідно до пункту 5.4 Договору орендар зобов'язаний при необхідності самостійно і за власний рахунок проводити поточний та капітальний ремонт орендованого об'єкта та за власний рахунок відновлювати втрачене або пошкоджене майно протягом терміну оренди.

6 грудня 2011 року сталося залиття орендованого позивачем приміщення каналізаційними стоками, про що ТОВ "Експлуатаційна компанія" складено відповідний акт від 07.12.2011 р. Зі змісту зазначеного акта вбачається, що залиття сталося внаслідок аварії, причиною якої було засмічення каналізаційного лежака гігієнічними засобами та побутовим сміттям.

З метою визначення розміру шкоди, завданої позивачеві, товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр судових експертиз" було проведено дві експертизи та складено два висновки від 28.12.2011 р. № 0489 та від 12.01.2012 р. № 0496, відповідно до яких розмір матеріальних збитків внаслідок залиття каналізаційними стоками оздоблюваних покриттів приміщень на момент проведення дослідження становить 32.345,00 грн., а розмір матеріального збитку, завданого рухомому майну внаслідок його залиття, - 254.542,70 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог послався на невиконання відповідачем обов'язків за договором № 85 Н про надання послуг та виконання робіт, укладеним 01.09.2006 р. між громадянином України Миронюком А.М. та ТОВ "Експлуатаційна компанія".

Оскільки вищезазначений договір про надання послуг та виконання робіт було укладено між орендодавцем та ТОВ "Експлуатаційна компанія", а позивач не є стороною цього договору, тому питання відповідальності за завдану майнову шкоду має вирішуватись відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень.

Зазначені обов'язки виконавця передбачені також і Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76 (далі - Правила).

Розділом 2 Правил визначено, що технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків, яка включає в себе проведення планових та позапланових оглядів (пункт 2.1 Правил).

Отже, складовою технічного обслуговування є, зокрема, планові огляди, які розподіляються на загальні та профілактичні.

Пункт 2.1.5 Правил передбачає, що періодичність проведення профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та граничні строки невідкладної ліквідації виявлених несправностей елементів жилих будинків наведено відповідно у додатках 2 та 3 Правил.

Графіки профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та їх результати записуються у відповідних журналах.

Відповідно до додатку 2 до пункту 2.1.5 Правил профілактичне обслуговування системи водопроводу, каналізації, гарячого водопостачання здійснюється кожні 3-6 місяців.

Як встановлено судами та зазначено у витязі із Журналу технічного огляду інженерних систем будинку № 4 ТОВ "Експлуатаційна компанія", періодичність профілактичного огляду каналізаційної мережі орендованого об'єкту за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, буд. 4, корп. 1, відповідачем не порушувалась. Також встановлено, що згідно з актом про залиття від 07.12.2011 р. залиття приміщення сталося через санітарний вузол, у місці підключення якого до будинкового каналізаційного стояка відсутній зворотній клапан.

За змістом вищезазначеної статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до п. 1.6 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.

Пунктом 1.3 "Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України", затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 р. № 30, визначено, що виробники та інші організації, що експлуатують системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, несуть відповідальність за невиконання вимог цих Правил і чинного законодавства України.

Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 вищезазначених правил для забезпечення безперебійної і економічної роботи систем водопостачання і каналізації необхідні: профілактичний огляд і планово-попереджувальний ремонт мереж і споруд, їх елементів і устаткування: вжиття заходів щодо попередження, вчасного виявлення і ліквідації аварій.

Підпунктом 11.4.2 пункту 11.4 зазначених правил передбачено, що у процесі технічного обслуговування систем внутрішньої каналізації необхідно виконувати такі роботи: прочищення сифонів та внутрішньої каналізаційної мережі з перевіркою їх дії, укріплення санітарно-технічних приладів, усунення витоків стічних вод через нещільність з'єднань, усунення витоків із змивного бачка та його регулювання.

Судами встановлено, що відповідачем не було забезпечено безперебійної роботи каналізації, яка відводила використану воду в міську каналізаційну систему, та не вжито заходів до підтримання належного її експлуатаційного стану. Вина відповідача полягає у тому, що він не вжив належних та достатніх заходів для організації технічної експлуатації систем та каналізації будинку, що знаходиться в м. Києві за адресою: пр. Героїв Сталінграда, 4 корп. 1, які забезпечували безперебійний відвід використаної води в міську каналізаційну систему, що спричинило затоплення приміщень, які орендує позивач.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Як встановлено судами, позивачу було завдано збитків, які є втратами внаслідок пошкодження конструктивних елементів приміщень, а саме пошкодження стін, підлоги, дверей, дверних коробок, та пошкодження майна, що знаходилось у приміщенні (меблі, оргтехніка, побутова техніка). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, які були завдані позивачу, полягає у тому, що в результаті незабезпечення відповідачем безперебійної роботи каналізації та невжиття заходів для належного її експлуатаційного стану було залито майно позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1209 ЦК України виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України обов'язок по доведенню відсутності вини лежить на відповідачеві. Однак, як встановлено судами, відповідач не надав доказів, що підтверджують відсутність його вини у нанесенні майнової шкоди позивачу через не вжиття належних та достатніх заходів для організації технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення будинку, які б забезпечили безперебійний відвід використаної води у міську каналізаційну мережу, внаслідок чого і сталось затоплення орендованого позивачем приміщення.

На підставі вищевикладеного колегія погоджується з висновком судів про те, що відповідач своєю бездіяльністю не забезпечив безперебійність роботи каналізаційної мережі будинку, через що відбулось залиття орендованого позивачем приміщення каналізаційними стоками, що спричинило останньому збитки у розмірі 286.887,70 грн., які повинні бути відшкодовані відповідачем.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. у справі № 5011-71/2684-2012 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков