Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 925/874/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.09.2014у справі№ 925/874/14 Господарського суду Черкаської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вищедубечанська сільська рада Вишгородського району Київської областіпровизнання договору недійснимза участю представників: позивачаОСОБА_6, дов. від 28.02.2013відповідачаОСОБА_7, дов. від 05.11.2012

ВСТАНОВИВ:

26.05.2014 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору про співпрацю та організацію взаємовідносин від 18.08.2010, укладеного з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5

Позов вмотивований укладенням спірного договору всупереч положень статей 125, 126 Земельного кодексу України щодо набуття права розпорядження земельною ділянкою.

У відзиві на позов відповідач заперечив його доводи з мотивів безпідставності, необгрунтованості позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.07.2014 (суддя Грачов В.М.) у задоволення позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 (судді: Ткаченко Б.О., Шевченко Е.О., Синиця О.Ф.) рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2014 залишено без змін з мотивів законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 32, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, пункту 1.3 договору від 18.08.2010, статей 125, 126 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки суди не надали оцінки обставинам справи, які мають істотне значення для її правильного вирішення, невірно визначили характер правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, не дослідили, що відповідач не мав прав укладати договір та розпоряджатися спірною земельною ділянкою, права на яку належать сільській раді, що є підставою для визнання недійсним спірного договору.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу та у судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.08.2010 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 був укладений договір про співпрацю та організацію взаємовідносин.

Згідно з пунктом 1.1 цього Договору, враховуючи рішення 15-ї сесії п'ятого скликання Вищедубичанської сільської ради Вишгородського району Київської області від 06.06.2008 "Про погодження проекту відведення земельної ділянки для розміщення виробництва по обробці дерева та металопластикових конструкцій ФОП ОСОБА_5", підприємець ОСОБА_4 зобов'язався здійснювати відповідне фінансування виготовлення технічної та іншої документації, необхідної для укладення договору оренди і подальшої приватизації земельної ділянки площею 0,8556 га в АДРЕСА_1 на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору підприємець ОСОБА_5 на підставі вищевказаного рішення місцевої ради, в порядку, встановленому чинним законодавством України, укладає договір оренди земельної ділянки та реалізує право на її приватизацію шляхом викупу.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що після отримання у власність земельної ділянки відповідач укладає з позивачем договір про користування земельною ділянкою або здійснює її відчуження на користь позивача.

Як передбачено пунктом 2.1 Договору, його виконання відбувається у три етапи: 1) укладення договору оренди земельної ділянки між підприємцем ОСОБА_5 та Вищедубичанською сільською радою Вишгородського району Київської області; 2) приватизація земельної ділянки; 3) відчуження (або укладення іншого договору про користування земельною ділянкою) на користь підприємця ОСОБА_4;

Положеннями пункту 3.2 Договору встановлено умови фінансування першого етапу: попередня оплата (аванс), що становить 237 000,00 грн. та сплачується позивачем відповідачу в день укладення цього договору; остаточний розрахунок, який становить 158 000,00 грн. та сплачується позивачем відповідачу протягом 3-х днів з дня укладення договору оренди земельної ділянки між Відповідачем та Вищедубичанською сільською радою Вишгородського району Київської області.

Згідно з пунктом 3.3 Договору фінансування наступних етапів цього Договору проводиться позивачем у відповідності до укладених сторонами додаткових угод, виходячи з цін, що склались на ринку земельних відносин та вартості необхідних послуг.

Відповідно до пунктів 7.1, 8.1 Договору, він вступає в силу у день його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань; цей договір може бути змінено чи розірвано за взаємної згоди сторін. Всі зміни оформлюються в письмовому вигляді, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що у випадку відмови позивача або недосягнення між сторонами згоди щодо подальшого фінансування етапів цього Договору він вважається припиненим без права пред'явлення будь-яких претензій.

Суди також встановили, що 12.10.2010 Вищедубечанською сільською радою Вишгородського району Київської області (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_5 (орендар), укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення тридцять другої сесії п'ятого скликання Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.09.2010, надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,8556 га кадастровий номер 3221881601:31:083:0153 під розміщення виробництва по обробці дерева та металопластикових конструкцій, яка знаходиться на території Вищедубечанської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1.

14.12.2011 сторонами у договір оренди земельної ділянки внесено зміни щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати за неї.

15.10.2010 підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складено акт приймання-передачі виконаних робіт, яким сторони підтвердили виконання першого етапу Договору, також підтвердили відсутність взаємних претензій стосовно виконаних робіт і їх оплати.

Суди дослідили, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.11.2012 у справі № 13/5026/1266/2012 зі змінами, внесеними постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2013, відмовлено в задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_5 про розірвання договору про співпрацю та організацію взаємовідносин від 18.08.2010 та стягнення 410553,12 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України; зазначеним рішенням встановлено, що вказаний договір є укладеним, частково виконаний сторонами, в судовому порядку не розірваний, його умовами сторони передбачили випадки зміни цього договору та припинення його дії за згодою сторін.

Звертаючись до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору про співпрацю та організацію взаємовідносин від 18.08.2010, укладеного з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, підприємець ОСОБА_4 послався на порушення відповідачем статей 125, 126 Земельного кодексу України, частини 1 статті 203, частини 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України при укладенні спірного договору.

Відмовляючи в позові, господарські суди попередніх інстанцій відповідно до встановлених обставин справи та приписів частини 1 статті 203, частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, виходили з відповідності умов спірного договору положенням законодавства та відсутності правових підстав для визнання недійсним договору про співпрацю та організацію взаємовідносин від 18.08.2010, укладеного з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, щодо відповідності змісту правочину Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому до складу змісту правочину входять права та обов'язки, про виникнення зміну чи припинення яких домовились сторони, а також самі учасники правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Також відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими пов'язується недійсність правочину, повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що, посилаючись на порушення приписів статей 125, 126 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України в позові про визнання недійсним укладеного з відповідачем договору про співпрацю та організацію взаємовідносин від 18.08.2010, підприємець ОСОБА_4 посилається на те, що відповідач не мав права укладати спірний Договір, оскільки не був власником чи користувачем земельної ділянки.

Разом з тим, суди встановили, що умовами договору від 18.08.2010 не передбачено набуття сторонами прав та обов'язків, що випливали б із розпорядження (передачі в оренду, відчуження) земельною ділянкою, вказаною в договорі; відсутні умови про відчуження (купівлю-продаж) чи передачу в користування (оренду) земельної ділянки на момент його укладення, натомість, Договір містить елементи попереднього договору, яким встановлено передумову отримання у користування, потім набуття у власність та лише подальше (після виконання зазначених передумов) відчуження або передання у користування земельної ділянки відповідачем позивачу; здійснюване на підставі іншого відповідного договору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують обставин справи, повно та достовірно встановлених господарськими судами попередніх інстанцій; скаржником не наведено доказів у підтвердження відсутності у відповідача прав на укладання угоди щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та підстав визначених законодавством для визнання недійсним договору про співпрацю та організацію взаємовідносин від 18.08.2010.

Рішення є законним, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди відповідно до статей 43, 83, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; застосували норми цивільного та земельного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, надали правову оцінку доводам та запереченням кожної зі сторін, їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 у справі № 925/874/14 Господарського суду Черкаської області та рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач