Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 13/5005/7580/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Ємельянова А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "АТП 13060"на рішеннявід 30.12.2013господарського суду Дніпропетровської області та на постанову від 01.09.2014Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 13/5005/7580/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю"Агро-Топ", 2) Private company Limited by shares "RODANE LIMITED",за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-21) Публічного акціонерного товариства "АТП 13060", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс - BM Trans", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація",простягнення 6 237 501,02 євро, 16 621 136,06 доларів США, 31 075 173,61 грн. В судове засідання прибули представники сторін:позивачаМосійчук Я.І. (дов. від 11.04.2014 № 010-01/2344); Беседін В.І. (дов. від 01.04.2014 № 010-01/2033);відповідача-1не з'явились;відповідача-2Пожайрибко О.Б. (дов. від 15.11.2014 № б/н);третьої особи-1Биченко К.В. (дов. від 17.11.2014 № 4);третьої особи-2не з'явились;третьої особи-3не з'явились;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.12.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Ємельянов А.С.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі - АТ "Укрексімбанк") звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю"Агро-Топ" (надалі - ТОВ "Агро-Топ", відповідач-1), Private company Limited by shares "RODANE LIMITED" (надалі - Компанія з обмеженою відповідальністю "Роден Лімітед", відповідач-2) про звернення стягнення на майно, що є предметом застави за Договором застави акцій № 18106Z172, посвідченого 13.12.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 5848к, а саме: на прості іменні акції Закритого акціонерного товариства "АТП 13060", код ISIN UA 4000066930, у загальній кількості 55 204 194 шт., номінальною вартістю 0,10 грн. за одну акцію, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за Генеральною угодою №18105N3/2114 від 10.11.2005 у розмірі 6 237 501,02 євро, 16621136,06 доларів США, 31075173,61 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2013 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Публічне акціонерне товариство "АТП 13060" (надалі - ПАТ "АТП 13060", третя особа-1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2013 до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Транс - BM Trans" (надалі - ТОВ "БМ Транс - BM Trans", третя особа-2) та Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" (надалі - ТОВ "БМ Будмеханізація", третя особа-3).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2013 у справі № 13/5005/7580/2012 (суддя Первушин Ю.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 (колегія суддів: Науменко І.М. - головуючий, судді - Павловський П.П., Кузнецов В.О.), з урахуванням ухвали від 13.01.2014 про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково; звернуто стягнення на майно, що є предметом застави за Договором застави акцій № 18106Z172, на прості іменні акції ПАТ "АТП 13060", код ISIN UA 4000066930, у загальній кількості 55 204 194 шт., номінальної вартістю 0,10 грн. за одну акцію, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за Генеральною угодою №18105N3/2114 від 10.11.2005 у розмірі 6 237 186,29 євро, 16 608 736,28 доларів США, 30 787 863,34 грн.; стягнуто з відповідача-1 - ТОВ "Агро-Топ" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 190,00 грн.; стягнуто з відповідача-2 - Private company Limited by shares "RODANE LIMITED" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 190,00 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, третя особа-1 - Публічне акціонерне товариство "АТП 13060" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 скасувати, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. ст. 256, 257, 261, 264, 267, 589, 590 Цивільного кодексу України, без належної правової оцінки правовідносин сторін, які виникли на підставі договору застави, що призвело до прийняття неправомірних судових рішень та є підставою для їх скасування. В уточненнях до касаційної скарги скаржник просив скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач - АТ "Укрексімбанк" заперечив проти доводів третьої особи-1, відповідач-2 - Компанія з обмеженою відповідальністю "Роден Лімітед" підтримала доводи викладені у касаційній скарзі та просила скасувати оскаржувані судові акти.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 13.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України") (Заставодержатель) та Компанією з обмеженою відповідальністю "Роден Лімітед" (RODANE LIMITED) (Заставодавець), укладений Договір застави акцій №18106Z172, за умовами якого Заставодавець передав Заставодержателю (Банку) в заставу цінні папери, а саме: прості іменні акції Закритого акціонерного товариства "АТП 13060" (код ЄДРПОУ 03117085), код ISIN: UA1016141004, у загальній кількості 55 204 194 штуки, номінальною вартістю 0,10 грн. за одну акцію; заставленими акціями Заставодавець забезпечує, у повному обсязі, виконання зобов'язань, що випливають з Генеральної угоди № 18105N3/2114 від 10.11.2005, з усіма чинними кредитними договорами, які укладені та будуть укладені в рамках Генеральної угоди, і є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ (Генеральна угода та Додатки), укладені між Заставодержателем, з однієї сторони та ТОВ "БМ Транс - BM Trans", ТОВ "БМ Будмеханізація", ЗАТ "АТП 13060", ТОВ "ВМ.СОМ", ТОВ "БМ-Сервіс", ТОВ "ВМ-2000", з другої сторони, відповідно до яких Заставодержателем будуть надані кредитні кошти на підставі укладених відповідних кредитних договорів, в межах ліміту заборгованості встановленим у розмірі, що не перевищуватиме загальну суму, еквівалентну 9100000,00 доларів США, 8460000,00 євро та 1300000,00 грн., терміном користування до 30.11.2010.

Згідно з інформацією, наданою Національним депозитарієм України - суб'єктом, що згідно чинного законодавства здійснює присвоєння міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів (кодів ISIN), простим іменним акціям емітента ПАТ "АТП 13060", випущеним у документарній формі, був призначений код UA1016141004. В результаті проведення ПАТ "АТП 13060" процедури дематеріалізації 26.05.2010 код UA1016141004 був визнаний недійсним та призначений новий код UA4000066930 (лист від 25.10.2013 № 1601/04).

Так, в рамках Генеральної угоди № 18105N3/2114 від 10.11.2005 (у урахуванням Додатку 1 до Генеральної угоди), були укладені наступні Кредитні договори: між Банком та ТОВ "БМ Транс-ВМ Trans" Кредитний договір №18106К26/2154 від 26.07.2006 на суму 118 890,39 євро, з кінцевим терміном погашення кредиту 26.08.2009; між Банком та ТОВ "БМ Будмеханізація" Кредитний договір №18106К27/2155 від 26.07.2006 на суму 2 400 000,00 євро, з кінцевим терміном погашення кредиту 26.07.2010; між Банком та ТОВ "БМ Транс-ВМ Trans" Кредитний договір №151407К20 від 23.03.2007 на суму 144 179,00 євро, з терміном погашення кредиту 30.11.2010; між Банком та ТОВ "БМ Будмеханізація" Кредитний договір №151407К21 від 23.03.2007 на суму 1 636 900,00 євро, з кінцевим терміном погашення кредиту 30.11.2010; між Банком та ТОВ "БМ Транс-ВМ Trans" Кредитний договір №151407К27 від 20.06.2007 на суму 13 900 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту 20.06.2012; між Банком та ТОВ "БМ Транс-ВМ Trans" Кредитний договір №151407К30 від 12.07.2007 на суму 380 000,00 євро, з кінцевим терміном погашення кредиту 30.10.2010; між Банком та ТОВ "БМ Будмеханізація" Кредитний договір №151407К42 від 18.09.2007 на суму 1 529 429,99 евро, з кінцевим терміном погашення кредиту 18.09.2010; між Банком та ТОВ "БМ Транс-ВМ Trans" Кредитний договір №151408К21 від 25.09.2008 на суму 262 324,34 грн., з кінцевим терміном погашення кредиту 31.08.2011; між Банком та ТОВ "БМ Будмеханізація" Кредитний договір №151408К24 від 16.12.2008 на суму 20 000 000,00 грн., з кінцевим терміном погашення кредиту 30.11.2009.

Судами встановлено, що позивачем на виконання умов Генеральної угоди № 18105N3/2114 та укладених до неї Кредитних договорів перераховано Позичальникам (ТОВ "БМ Транс-ВМ Trans", ТОВ "БМ Будмеханізація") кредитні кошти у повному обсязі, проте Позичальники свої зобов'язання щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів у встановлені договорами строки не виконували у зв'язку з чим за ними рахується заборгованість у загальній сумі 6 237 186,29 євро, 16 608 736,28 доларів США, 31 128 875,80 грн.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічні положення містить ст. 20 Закону України "Про заставу".

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Ззвернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом (ст. 24 цього Закону).

За встановленого та враховуючи те, що позивачем заявлена до стягнення за рахунок заставленого майна заборгованість позичальників у розмірі 6 237 186,29 євро, 16 608 736,28 доларів США, 30 787 863,34 грн., місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на приписи ст. ст. 525, 530, 629, 610, 612, 626, 1054 Цивільного кодексу України, частини 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України, дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у межах заявленої суми позову, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимг.

При цьому, судами враховано, що відносно позичальників (ТОВ "БМ Транс-ВМ Trans", ТОВ "БМ Будмеханізація") порушено справи про банкрутство, а тому з урахуванням вимог ст. 1, частини 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), здійснено перевірку нарахування пені та встановлено, що частина пені нарахована після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, дія якого зупиняє нарахування штрафних санкцій, з огляду цього судом задоволено до стягнення пеню у розміні 3 972,53 грн., яка нарахована до порушення справи про банкрутство, в іншій частині стягнення пені відмовлено.

Водночас, заяву відповідача-2 про застосування строків позовної давності, яку обгрунтовано тим, що Банком не вчинено дій щодо звернення стягнення на заставлене майно протягом 3-х років з моменту виникнення права вимоги до боржників, місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відхилено, оскільки строк позовної давності переривався поданням 04.12.2009 АТ "Укрексімбанк" позову до Позичальників (третіх осіб-2, 3), що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2009 у справі 25/629, а отже перебіг позовної давності до відповідача-2 у даній справі розпочався з 05.12.2009 заново. Позовна заява у даній справі подана Банком 27.08.2012, тобто, в межах трирічного строку позовної давності, що свідчить про відсутність правових підстав для відмову у позові за спливом строку позовної давності.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги щодо відповідача-1 - ТОВ "АГРО-ТОП", судом враховано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2012 у справі 38/28-09, яким задоволено позов ТОВ "АГРО-ТОП" до RODANE LIMITED про стягнення 3000,00 грн., а саме: суд вирішив звернути стягнення на цінні папери шляхом переоформлення права власності на цінні папери на ТОВ "АГРО-ТОП", оскільки частина 1 ст. 27 Закону України "Про заставу", передбачає збереження застави в разі переходу предмета застави у власність іншої особи, у зв'язку з чим до нового власника автоматично перейшли всі права та обов'язки Заставодавця за Договором застави.

Разом з тим, з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", обґрунтованим та законним рішення є тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при цьому правильно витлумачив ці норми, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Аналогічні положення містить стаття 1 Закону України "Про заставу".

В силу приписів ст. 583 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України "Про заставу", заставодавцем може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.

Згідно із частиною 1 ст. 589 Цивільного кодексу України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором (частини 1 та 7 ст. 20 Закону України "Про заставу").

Так, розглядаючи позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості за рахунок заставленого майна, судами не надано належної правової оцінки умовам Кредитних договорів на підставі яких виникла заборгованість та не враховано, що за умовами цих договорів Позичальники зобов'язані були погашати основний борг згідно з Графіком зниження ліміту заборгованості (Додаток 1 до Договору) і строки передбачені цими Графіками були обов'язковими для Позичальника.

Відповідно до частини 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. При цьому частиною 5 цієї статті визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановлюючи обставини справи обмежилися лише констатуванням фактів про надання позивачем кредитних коштів, які не повернуті Позичальниками (третіми особами), у з'язку з чим задоволено їх повернення за рахунок заставленого майна, при цьому не надавши належної юридичної оцінки обставинам справи з урахуванням вищенаведених правових положень, а також частини 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, якою визначено, що строк визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Отже, судам для повного і об'єктивного розгляду справи необхідно було встановити початок перебігу строку позовної давності відносно кожного платежу.

За правилами ст. 267 Цивільного кодексу України наслідком спливу строку позовної давності у разі наявності відповідної заяви зацікавленої сторони є відмова у позові.

Відповідно до частини 2 та абзацу першого частини 3 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Вказані положення Цивільного кодексу України передбачають переривання позовної давності, зокрема, у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників виключно відносно цієї особи. Тобто, подання Банком позову до Позичальників (боржників) про стягнення кредитної заборгованості не перериває строку позовної давності з приводу стягнення кредитної заборгованості за рахунок заставленого майна відносно Заставодавця.

Крім того, без урахування вимог ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" суд першої інстанції не зазначив спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження та початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації.

Враховуючи, що вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи та не були в повному обсязі досліджені судом першої інстанцій, отже, рішення місцевого суду не можна визнати законним та обґрунтованим.

Апеляційний господарський суд переглядаючи справу, на вказані порушення норм матеріального та процесуального права не звернув уваги, чим припустився власних порушень, оскільки за імперативними приписами ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З огляду наведеного, рішення та постанову попередніх судових інстанцій не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду належить врахувати вище викладене та у відповідності до вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АТП 13060" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2013 у справі № 13/5005/7580/2012 скасувати.

Справу № 13/5005/7580/2012 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

А.С. Ємельянов