ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 911/3178/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016у справі Господарського суду№ 911/3178/15 Київської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "2ПАК"доприватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода"простягнення 508 574,62 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились; відповідача: Сапронов О.В., дов. від 08.08.2016;

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "2ПАК" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог (т. 1, а.с. 107-109, 145-148), просило стягнути на його користь з приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" (далі - Кондитерська фабрика) заборгованість, яка складається з: основного боргу за договором поставки від 05.02.2013 № 5 у розмірі 383 266,73 грн., пені у розмірі 93 942,57 грн., 3% річних у розмірі 7 912,39 грн. та інфляційних витрат у розмірі 23 452,93 грн.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), обґрунтовувало тим, що на виконання укладеного з Кондитерською фабрикою договору поставки від 05.02.2013 № 5, воно належним чином виконало свої зобов'язання з поставки товару, проте останнє свої грошові зобов'язання перед ним за вказаним договором виконало лише частково, у зв'язку із чим ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.03.2016 (колегія суддів: Бабкіна В.М., Щоткін О.В., Колесник Р.М.) позовні вимоги Товариства задоволено повністю. Стягнуто з Кондитерської фабрики на користь Товариства 383 266,73 грн. основної заборгованості, 93 942,57 грн. пені, 7 912,39 грн. 3% річних та 23 452,93 грн. інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 (колегія суддів: Агрикова О.В., Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.) рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2016 залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог.

Кондитерська фабрика звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 і рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2016, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області. Викладені у касаційній скарзі вимоги Кондитерська фабрика обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 16, 509, 638-642, 651, 663, 669, 670, 673, 679 ЦК України, ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вважає, що розмір заборгованості, який було встановлено судами попередніх інстанцій не відповідає обставинам справи, у зв'язку з неправильною оцінкою доказів, зазначаючи, що поставка товару відбулась не з тими характеристиками, що замовлялись Кондитерською фабрикою.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Кондитерської фабрики до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Кондитерської фабрики не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Кондитерською фабрикою (далі - замовник) та Товариством (далі -постачальник) 05.02.2013 було укладено договір поставки № 5, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця стреч-плівку та стрічку липку-пакувальну (далі - товар), а замовник зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його (далі - Договір) (т. 1, а.с. 14-16);

- відповідно до п. 2.1. Договору кількість та асортимент товару вказується у письмових заявках;

- за приписами п. 2.2. Договору якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ і підтверджуватися сертифікатом відповідності виданим регіональним Центром Стандартизації метрології і сертифікації. Зазначений сертифікат постачальник зобов'язується надавати з кожною партією товару;

- згідно з п. 2.3. Договору претензії покупця щодо якості товару приймаються постачальником протягом терміну придатності товару, але в будь-якому випадку в термін не менше, ніж 60 календарних днів з моменту постачання товару;

- пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що поставка кожної окремої партії товару проводиться протягом 3-х днів з моменту отримання постачальником письмової (факсової) заявки замовника;

- за умовами п. 3.3. Договору поставка товару здійснюється транспортом за рахунок постачальника на склад замовника, що розташований за адресою: вул. Фрунзе, 99, м. Кагарлик, Київська обл.;

- пунктами 3.5., 3.6. Договору сторони визначили, що приймання товару за кількістю здійснюється на складі замовника відповідно до видаткових накладних, які підписуються представниками сторін. Приймання товару за якістю здійснюється на складі замовника відповідно до документів, які посвідчують якість товару;

- згідно з пунктом 3.7. Договору у разі виявлення неякісного товару постачальник зобов'язаний замінити неякісний товар на товар відповідної якості у термін 5-ти календарних днів з моменту отримання відповідної факсової претензії замовника;

- відповідно до п. 4.3. Договору замовник здійснює оплату кожної окремої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних щодо поставки відповідної партії товару уповноваженими представниками обох сторін;

- в силу положень п. 8.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання 05.02.2013 і діє до 31.12.2013;

- Додатковою угодою від 30.12.2013 до Договору сторони подовжили строк дії договору, встановивши його дію по 31.12.2015 (т. 1, а.с. 17);

- Товариством на виконання умов договору, була здійснена поставка товару Кондитерській фабриці на загальну суму 413 266, 73 грн., за видатковими накладними № 56 від 17.06.2013, № 30 від 01.04.2015, № 33 від 07.04.2015, № 35 від 15.04.2015, № 42 від 28.04.2015, № 49 від 18.05.2015, підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками сторін;

- Кондитерська фабрика частково розрахувалась з Товариством за одержаний товар, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 05.06.2015 на суму 10 000, 00 грн. та від 12.06.2015 на суму 20 000,00 грн. (т. 1, а.с. 74-75);

- відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за 2 квартал 2015 станом на 30.06.2015, скріпленого печатками підприємств та підписаного без жодних заперечень за Кондитерською фабрикою рахувалася перед Товариством заборгованість у розмірі 562 962, 24 грн.;

- Кондитерська фабрика листом від 25.06.2015 № 10 звернулась до Товариства в якому зазначила, що останнім було недопоставлено товар в обсязі 150 м за кожний отриманий рулон при здійсненні поставки 03.06.2015 та 15.06.2015, у зв'язку з чим просила направити представника Товариства для складання акту про недопоставку товару (т. 1, а.с. 97);

- Товариство направило Кондитерській фабриці претензію від 06.07.2015 № 1 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар (т. 1, а.с. 33);

- Кондитерська фабрика надіслала Товариству відповідь на претензію від 10.07.2015 № 11 у якій було повідомлено, що представниками складу лабораторії Кондитерської фабрики було складено акт щодо поставок від 03.06.2015 та від 15.06.2015, в якому зазначено про виявлення невідповідності довжини поставленої Товариством стреч-плівки рівно наполовину (т. 1, а.с. 99).

Відповідно до частини першої та другої ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень частин першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі надання оцінки наявних в матеріалах справи доказів з'ясовано, що Товариство поставило обумовлений у Договорі товар по видаткових накладних № 56 від 17.06.2013, № 30 від 01.04.2015, № 33 від 07.04.2015, № 35 від 15.04.2015, № 42 від 28.04.2015, № 49 від 18.05.2015, Кондитерська фабрика підписала їх, прийняла товар без будь-яких заперечень і зауважень щодо його кількості та якості. Разом із тим пунктом 3.8. Договору сторонами, визначено, що моментом переходу права власності на товар є підписання видаткових накладних уповноваженими представниками обох сторін на складі замовника, Кондитерська фабрика за поставлений товар здійснила оплату лише частково, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 383 266,73 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне також відзначити, що обставини справи щодо поставки товару Товариством Кондитерській фабриці за спірними накладними, оплату яких було заявлено у даній справі були предметом дослідження у справі № 910/23896/15 Господарського суду м. Києва. Зокрема, рішенням Господарського суду м. Києва у названій справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2016, встановлено, що Товариство на виконання договірних зобов'язань поставило Кондитерській фабриці товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними повноважними представниками і скріпленими печатками сторін, без жодних зауважень щодо кількості та якості товару.

За приписами статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Натомість Кондитерська фабрика, не погоджуючись з такими висновками судів попередніх інстанцій, просить касаційний суд надати іншу оцінку доказам у справі, у тому числі, зокрема, заявкам на поставку товару, технічним характеристикам товару (довжина товару в рулонах є меншою, ніж було замовлено), видатковим накладним, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вищенаведені доводи також не узгоджуються з наведеними приписами статті 35 ГПК України, оскільки господарські суди правомірно взяли до уваги обставини встановлені у справі № 910/23896/15 Господарського суду м. Києва, що мають преюдиційне значення у даній справі і не підлягають повторному доведенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає стягнення з Кондитерської фабрики на користь Товариства суми основної заборгованості в розмірі 383 266,73 грн. обґрунтованим та правомірним.

Доводи касаційної скарги Кондитерської фабрики наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

У відповідності до ст. 610 та частини першої ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 частини першої ст. 611 ЦК України).

Як було з'ясовано господарськими судами попередніх інстанцій, у п. 5.2. Договору сторони погодили, що за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п. 4.3 цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день прострочення.

Окрім того, згідно з частиною другою ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Розрахунок заявлених до стягнення з Кондитерської фабрики пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати поставленого товару господарськими судами попередніх інстанцій перевірено та визнано арифметично вірним.

За таких обставин, враховуючи доведеність неналежного виконання договірних зобов'язань Кондитерською фабрикою колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується також із висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Кондитерської фабрики на користь Товариства пені у розмірі 93 942,57 грн., 3% річних у розмірі 7 912,39 грн. та інфляційних втрат у розмірі 23 452,93 грн..

Доводи касаційної скарги Кондитерської фабрики вищевикладеного також не спростовують.

Посилання Кондитерської фабрики у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи у касаційному порядку, у зв'язку із чим, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 і рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Кондитерської фабрики зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів першої та другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 911/3178/15 Господарського суду Київської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя Г.П. Коробенко