Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 916/2641/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Черкащенка М.М.,суддів:Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - Мороз А.А.; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філіїна постановуОдеського апеляційного господарського суду від28.01.2014та на рішенняГосподарського суду Одеської областівід17.12.2013у справі№ 916/2641/13за позовомКомунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" доДержавного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філіїпростягнення

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Одеса" (далі - КП "Міжнародний аеропорт Одеса") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру про стягнення суми заборгованості в загальному розмірі 25 767, 46 грн., з яких 25 712, 51 грн. сума боргу та 54, 95 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2013 порушено провадження у справі № 916/2641/13 за позовом КП "Міжнародний аеропорт Одеса" до Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру про стягнення.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) від 17.12.2013 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії на користь КП "Міжнародний аеропорт Одеса" безпідставно збережені кошти у сумі 25 712, 51 грн. та 3% річних у сумі 54, 95 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лисенко В.А., судді Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.) від 28.01.2014 рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 та рішенням Господарського суду Одеської області від 17.12.2013, ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити КП "Міжнародний аеропорт Одеса" в позові в повному обсязі.

ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії в касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України, та не застосували закон, який підлягає застосуванню.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.03.2014 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 02.04.2014.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 01.04.2014 № 05-05/109 у зв'язку з перебуванням судді Жукової Л.В. у відпустці, для розгляду справи № 916/2641/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 02.04.2014 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Нєсвєтова Н.М., Студенець В.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що між ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії (виконавець) та КП "Міжнародний аеропорт Одеса" (замовник) 30.09.2010 було укладено договір № 10/01-00857 на створення (передачу) науково-технічної продукції, за умовами якого виконавець взяв на себе виконання, а замовник доручив та зобов'язався оплатити роботи з інвентаризації земельних ділянок у межах населених пунктів, а саме: земельної ділянки за адресою: Овідіопольський р-н, с.Грибівка, вул. Приморська, 10 (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець, зокрема зобов'язався виконати роботу відповідно до технічного завдання і передати одержані результати замовнику в обумовлений договором термін; повідомити замовника про неможливість через об'єктивні причини досягти передбаченого договором результату та про недоцільність подальшого продовження роботи або необхідного доопрацювання та термін його виконання.

Замовник в свою чергу зобов'язався прийняти виконану роботу та оплатити її вартість в повному обсязі в обумовлений договором термін (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що строк здачі робіт по договору в цілому за умови виконання сторонами зобов'язань - березень 2011р.

Згідно з п. 4.1 договору за виконану роботу згідно з цим договором замовник перераховує виконавцю у відповідності з протоколом про договірну ціну 25 712, 51 грн.

На виконання умов договору, КП "Міжнародний аеропорт Одеса" перерахувало ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії суму попередньої оплати у розмірі 25 712, 51 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 974 від 03.11.2010.

Листом від 18.07.2013 за № 34-607 КП "Міжнародний аеропорт Одеса" повідомило ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії про розірвання договору № 10/01-00857 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 30.09.2010 на підставі ст. 849 ЦК України.

Претензією від 18.07.2013 за № 34-608 позивач запропонував відповідачу повернути заборгованість у добровільному порядку, а також сплатити пеню та 3% річних у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання.

КП "Міжнародний аеропорт Одеса" 30.07.2013 направило на адресу ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії вимогу про повернення грошових коштів.

Предметом позову є матеріально-правова вимога КП "Міжнародний аеропорт Одеса" до ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії про стягнення суми заборгованості 25 767, 46 грн., з яких 25 712, 51 грн. сума боргу та 54, 95 грн. 3% річних.

При цьому, свої вимоги КП "Міжнародний аеропорт Одеса" обґрунтовує з посиланням на ч. 2 ст. 651, ч. 4 ст. 653, ч. 2 ст. 852 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов повністю, керувались ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 653, ч. 2 ст. 852, ст. 849 та ст. 1212 ЦК України.

Зокрема, господарські суди дійшли висновку, що відповідно до п. 3.3 договору строк здачі робіт по договору в цілому за умови виконання сторонами зобов'язань - березень 2011 року. Строк виконання зобов'язання є істотною умовою договору, у зв'язку з чим порушенням строків виконання зобов'язання є істотним відступом від умов договору та є підставою для розірвання договору.

Так, судами встановлено, що ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії не надало до матеріалів справи належних і допустимих доказів того, що підприємство повідомило КП "Міжнародний аеропорт Одеса" у лютому 2011 року про повне виконання робіт по розробці технічної документації. Про це зазначається лише у листі від 02.09.2013 за № 07-08/3160, при цьому і у цьому листі питання щодо прийому-передачі виконаних робіт виконавцем не ставиться. В ході розгляду справи відповідачем також не було надано доказів того, що станом на дату розгляду справи він виконав свої зобов'язання за договором та роботи по інвентаризації земельних ділянок у межах населених пунктів, а саме: земельної ділянки за адресою: Овідіопольський р-н, с.Грибівка, вул. Приморська, 10.

І оскільки листом від 18.07.2013 за № 34-607 КП "Міжнародний аеропорт Одеса" повідомило ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії про розірвання договору № 10/01-00857 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 30.09.2010 на підставі ст. 849 ЦК України, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за таких обставин, неповернення ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії грошових коштів у сумі 25 712, 51 грн. за своєю правовою природою є простроченням виконання грошового зобов'язання у вигляді безпідставного збереження грошей, які підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими.

Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою належать до зобов'язань про виконання робіт та регулюються нормами параграфа 4 глави 61 ЦК України підряд на проектні та пошукові роботи.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

У ч. 3 ст. 651 ЦК України закріплено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У постанові Верховного Суду України від 20.02.2013, прийнятої за результатами розгляду справи на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України, наведено правову позицію, згідно з якою аналіз норм ч.ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України дає підстави для висновку, що виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ЦК України про підряд (глава 61) не передбачено право замовника вимагати повернення неосвоєної суми попередньої оплати у зв'язку з розірванням договору.

Окрім того, згідно з правою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 22.01.2013 у справі №3-69гс 12, за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про те, що до правовідносин сторін у зв'язку із направленням КП "Міжнародний аеропорт Одеса" листа від 18.07.2013 за № 34-607 ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії про розірвання договору № 10/01-00857 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 30.09.2010, застосовується ч. 2 ст. 849 ЦК України, не дали належної правової оцінки встановленим цією нормою правовим наслідкам відмови від договору підряду, а тому передчасно дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення попередньої оплати в розмірі 25 712, 51 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Окрім того, КП "Міжнародний аеропорт Одеса" просило стягнути з ДП "Центр державного земельного кадастру" 54, 95 грн. 3% річних. У зв'язку з тим, що господарськими судами було дано неправильну оцінку правовій природі суми основної заборгованості, то висновки щодо наявності підстав для стягнення 3% річних також є передчасними.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2013 у справі № 916/2641/13 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Нєсвєтова Н.М.

Студенець В.І.