Історія справи

Постанова ВГСУ від 02.04.2014 року у справі №5002-34/4640-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 5002-34/4640-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Шок-комплекс"на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2013у справі № 5002-34/4640-2011 господарського суду Автономної Республіки Кримза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Шок-комплекс"до товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль"третя особаприватне підприємство "Едельвейс-2000"простягнення 420 955, 46 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився - - відповідачане з'явився- - третьої особине з'явивсяВ С Т А Н О В И В:

В жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Шок-комплекс" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 324 013, 34 грн. основного боргу, 33 484, 34 грн. пені, 21 012, 04 грн. 3 % річних та 42 445,74 грн. інфляційних витрат (т. 1, а.с. 3-8).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2012 у даній справі до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено приватне підприємство "Едельвейс-2000".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2013 (головуючий Ейвазова А.Р., судді: Пукас А.Ю., Янюк О.С.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 (у складі головуючого Плута В.М., суддів: Видашенко Т.С., Волкова К.В.) у справі № 5002-34/4640-2011 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Шок-комплекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіль", приватне підприємство "Едельвейс-2000" не скористалися правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційні скарги, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сторони та третя особа не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 травня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Шок-Комплекс" (виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Профіль" (замовником) укладено договір підряду № 9-05/07, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати з власних матеріалів та матеріалів замовника роботи по об'єкту "Рекреаційний комплекс з пляжними спорудами в смт. Гурзуф. Електроосвітлення, силове електрообладнання". Замовник за цим договором взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити виконані роботи (т. 1, а.с.17-18).

27 червня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Шок-Комплекс" (виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Профіль" (замовником) укладено договір підряду № 13-06/08, за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати з матеріалів замовника та власних матеріалів роботи по об'єкту "Рекреаційний комплекс з пляжними спорудами в смт. Гурзуф. Електроосвітлення, силове обладнання. Блок "А". Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані позивачем роботи (т. 1, а.с.19-20).

12 грудня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Шок-Комплекс" (виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Профіль" (замовником) укладено договір підряду № 32-12/08 за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати з власних матеріалів та матеріалів замовника роботи по об'єкту; "Рекреаційний комплекс з пляжними спорудами в смт. Гурзуф. Пусконалагоджувальні роботи", замовник зобов'язався прийняти їх та оплатити (т. 1, а.с.21-22).

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3., 1.4., 1.6. вказаних договорів сторонами визначено, що виконання робіт здійснюється поетапно; роботи кожного етапу вважаються виконаними та прийнятими після підписання уповноваженими представниками сторін акта виконаних робіт і актів; обсяг, характер та вартість робіт, передбачених договором, визначається кошторисом, узгодженим сторонами та який є невід'ємною частиною договору та підставою для проведення взаємних розрахунків; роботи та матеріали, які не передбачені технічним завданням, необхідність в яких виявлена в процесі виконання договору оформлюється додатковим технічним завданням у письмовій формі.

Сторонами було визначено договірну ціну, узгоджено вартість робіт по вказаним договорам та складені відповідні локальні кошториси (т. 3, а.с.6-18, 23-24, 25-33, 44-48).

На підтвердження виконання робіт за договорами у період з липня 2008 року - травень 2009 року до матеріалів справи були надані підписані сторонами акти на загальну суму 870 983, 62 грн. Виконання робіт на вказану суму підтверджується додатками до висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної у межах даної справи (т. 6, а.с.132-136).

Згідно результатів звірки розрахунків станом на 01 липня 2008 року сторонами складено акт, відповідно до якого заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль" за роботи склала 48 974, 94 грн. (т. 1 а.с. 61). На підтвердження оплат до 01.07.2008 відповідачем надані виписки з рахунку (т. 4, а.с.57-96).

У період після проведення звірки розрахунків з липня 2008 року по липень 2009 року в рахунок оплати робіт за договорами відповідачем перераховано 1 049 701, 76 грн., що підтверджується додатком № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи за господарською справою № 5002-34/4640-2011 (т. 6, а.с.137-140).

В своєму позові про стягнення основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, позивач послався на те, що відповідач порушив договірні зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт по договору № 9-05/07 від 16 травня 2007 року та договору № 32-12/08 від 12 грудня 2008 року. При цьому, до матеріалів справи позивачем надано акт за березень 2009 року на суму 304 312, 14 грн. та акт за липень 2009 року на суму 149 444, 40 грн., роботи по яким, на думку позивача, відповідачем не оплачені.

Натомість, відповідач факт виконання робіт по зазначеним актам не визнає і вважає, що підстав для їх оплати немає, оскільки визначені в них роботи не були передбачені укладеними з позивачем договорами. В своїх запереченнях на позовну заяву (т. 4, а. с. 98) відповідач зазначає, що акт за березень 2009 року на суму 304 312, 14 грн. ним не підписаний (т. 3, а.с.53- 56), а акт за липень 2009 року на суму 149 444, 40 грн., підписаний особою, прізвище якої не вказано та підпис якої не скріплено печаткою відповідача (т. 1, а. с. 33; т. 2, а. с. 73-75; т. 3, а. с. 50-52).

Колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої та другої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно із нормами статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Частиною п'ятою статті 318 Господарського кодексу України встановлено, що договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Згідно із частиною другою статті 319 Господарського кодексу України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Таким чином, до відносин генпідрядника та підрядника застосовуються загальні положення про договір підряду, у т.ч. норма, яка визначає необхідність зазначення у договорі обсягу і видів робіт, на виконання яких укладається договір, їх вартості і такі умови договору є істотними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що роботи за трьома вищевказаними договорами підряду, акти щодо виконання яких підписані позивачем, повністю оплачені, оскільки вартість таких робіт, проведених після звірки станом на 01 липня 2008 року, складає 870 983, 62 грн., а відповідачем фактично було перераховано в рахунок оплати 1 049 701, 76 грн., тобто з урахуванням заборгованості відповідача станом на 01 липня 2008 року.

В межах даної справи проводилась судова будівельна-технічна експертиза, за результатами якої встановлено, що акти, на які послався позивач, можуть відповідати умовам договору № 13-06/08 від 27 червня 2008 року, вимоги по якому останнім в межах даної судової справи не заявлялись, і входять в локальні кошториси у складі договірної ціни на суму 968 грн. (а.с.156-157, т. 6).

Суди попередніх інстанцій встановили, що вказані у таких актах роботи взагалі не були передбачені договорами № 32-12/08 від 12 грудня 2008 року та № 9-05/07 від 16 травня 2007 року, на які позивач посилається як на підставу виникнення у відповідача обов'язку прийняти такі роботи та їх оплатити.

Як вже зазначалось вище, умови щодо обсягу робіт, їх вартість є істотними умовами і пунктом 1.6. договорів підряду визначено, що роботи та матеріали, які не передбачені технічним завданням, необхідність в яких виявлена в процесі виконання договору оформлюється додатковим технічним завданням у письмовій формі.

Таким чином, сторонами була визначена форма внесення відповідних змін до договору щодо обсягу робіт - проста письмова, тобто форма у який укладені договори, що відповідає положенням статті 654 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, за загальним правилом, зміни у договір вчиняються у тій самій формі, що й договір, що змінююється (якщо інше не передбачено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту).

Належними засобами доказування позивачем не доведено факту внесення до вищевказаних договорів відповідних змін щодо переліку робіт. Відповідних доказів до матеріалів справи не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами; у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. При цьому, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Суди попередніх інстанцій встановили, що роботи, які визначені у актах, на які послався позивач, взагалі не передбачені умовами договорів підряду № 32-12/08 від 12 грудня 2008 року та № 9-05/07 від 16 травня 2007 року. На підставі викладеного суди дійшли висновку, що до спірних відносин не можуть бути застосовані положення статті 882 Цивільного кодексу України, яка визначає порядок прийняття та передачі виконаних робіт, а також визнання акту, підписаного лише однією стороною, яка застосовується до підрядних відносин в силу частини першої статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів наявності договірних відносин між сторонами щодо виконання майже всіх робіт, вказаних у актах, відносно яких виник спір.

При цьому, можлива відповідність робіт на суму 968, 00 грн. умовам договору № 13-06/08 від 27 червня 2008 року не має значення для визначення обґрунтованості заявлених у даній справі вимог, які мотивовані порушенням зобов'язань за іншими договорами. Окрім того, вартість таких робіт повністю погашається здійсненою відповідачем оплатою, що підтверджується зібраними у справі доказами, оціненими у сукупності, у т.ч. висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обставини, викладені у позовній заяві, не були доведені у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування, що стало підставою для відмови у позові.

Колегія суддів вважає, що судами вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Стосовно доводів, викладених в касаційній скарзі, слід зазначити, що вони не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 у справі № 5002-34/4640-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова