Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 911/2974/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Алєєвої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФермерського господарства "Вікторія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. (головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Зеленін В.О., Шевченко Е.О).у справі№911/2974/13 господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" 2. Фермерського господарства "Вікторія" простягнення 86 539 грн. 17 коп. за участю представників: від позивача Грищенко О.М., довіреність б/н, від 01.04.2013 р.від відповідача 1 не з'явилисьвід відповідача 2не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Фермерського господарства "Вікторія" про стягнення 86 539 грн. 17 коп. за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК260311/1 від 26.03.2011 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.01.2014 р. у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що на момент укладання угоди про заміну кредитора у зобов'язанні Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (первісний кредитор) відмовилось від свого права вимагати від Фермерського господарства "Вікторія" стягнення будь-яких штрафних санкцій за договором поставки, а, отже, не мало право укладати угоду про заміну кредитора у зобов'язанні з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що у позивача виникло право вимоги від відповідача 2 сплати розміру пені, відсотків за користування чужими коштами, штрафу та інфляційних витрат, набутих Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" у зв'язку з простроченням відповідачем 2 зобов'язання щодо оплати поставленого товариством товару на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК260311/11 від 26.03.2011 р.

Не погодившись з оскарженим судовим рішенням, Фермерське господарство "Вікторія" звернулолся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення господарського суду Київської області, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме висновки суду апеляційної інстанції про існування предмету спору, незважаючи на існування чинної ухвали господарського суду Херсонської області від 17.01.2012 р. у справі №5024/2200/2011 та можливості заміни кредитора при неіснуючій заборгованості.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 р. касаційну скаргу Фермерського господарства "Вікторія" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.06.2014 р.

Ухвалою Вищого господарського суду від 17.06.2014 р. розгляд касаційної скарги відповідача 2 відкладено на 01.07.2014 р.

В судове засідання 01.07.2014 р. з'явився представник позивача.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача 1 та відповідача 2.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", як постачальником, та Фермерським господарством "Вікторія", як покупцем, укладено договір поставки на умовах товарного кредиту за №ТК260311/1, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти товар для власних потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено обов'язок відповідача 2 оплатити товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.

Відповідно до погоджених сторонами договору специфікацій №1 від 26.03.2011 р., №2 від 18.04.2011 р., №3 від 18.04.2011 р., №4 від 05.05.2011 р. остаточна оплата вартості отриманого відповідачем 2 товару - не пізніше 01.10.2011 р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" поставило, а Фермерське господарство "Вікторія" отримало товар загалом на суму 175 041 грн. 49 коп., що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, які підписані представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" та відповідача 2 без будь-яких зауважень та заперечень.

15.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", як новим кредитором, укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні №15-11/12-130, відповідно до пункту 1.1 якої (в редакції додаткової угоди №1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні №15-11/12-130), первісний кредитор відступає позивачу право вимоги виконання відповідачем 2 зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими коштами, штрафу та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК260311/1 від 26.03.2011 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання згідно вказаного договору поставки.

Відповідно до пункту 1.2 вказаної угоди, позивач одержує право замість первісного кредитора вимагати від відповідача 2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному в пункті 2.1 цієї угоди. Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 94 131 грн. 45 коп. (пункт 2.1 угоди в редакції додаткової угоди №1 від 22.04.2013 р. до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні).

Згідно з пунктом 2.2 угоди (в редакції додаткової угоди №1) первісний кредитор повідомляє, а позивач погоджує те, що сума вказана у пункті 2.1 угоди є загальною сумою (розміром) пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу та інфляційних витрат, які нараховані за період з 02.10.2011 р. по 10.01.2012 р. відповідно до умов договору та норм чинного законодавства. Сума нарахованої пені становить 4 712 грн. 75 коп., сума нарахованих інфляційних витрат - 326 грн. 01 коп., сума нарахованого штрафу - 33 603 грн. 91 коп., сума нарахованих відсотків за користування чужими коштами - 55 488 грн. 78 коп. (пункт 2.3 угоди в редакції додаткової угоди №1).

Листом від 15.11.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" повідомило Фермерське господарство "Вікторія" про відступлення позивачу права вимоги від відповідача 2 пені, відсотків за користування чужими коштами та інфляційних витрат за період з 02.10.2011 р. по 10.01.2012 р., набутих на підставі договору поставки №ТК260311/1 від 26.03.2011 р. та запропоновано відповідачу 2 сплатити зазначену заборгованість позивачу, як новому кредитору.

Однак, як вказує позивач, зазначене повідомлення залишене відповідачем 2 без відповіді та задоволення.

21.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", як поручителем, та позивачем, як кредитором, укладено договір поруки №21-12-2012-30 відповідно до пункту 1.1 якого відповідач 1 поручається перед позивачем за виконання обов'язку відповідачем 2 стосовно виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК260311/1 від 26.03.2011 р. та угоди №15-11/12-130 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 р.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) відповідачем 2 обов`язку за основною угодою, позивач вправі звернутись із вимогою про виконання як до відповідача 2, так і до відповідача 1, які несуть солідарну відповідальність.

Згідно з пунктом 3.1 договору відповідальність відповідача 1 перед позивачем обмежується сплатою розміру пені у сумі 3 000 грн.

У відповідь на вимогу позивача від 27.12.2012 р. про виконання зобов'язання за договором поруки, відповідач 1 листом від 09.01.2013 р. повідомив позивача про неможливість виконання взятих на себе за зазначеним договором зобов'язаннь у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.

Як вбачається з матеріалів справи, Фермерське господарство "Вікторія" не сплатило пеню, інфляційні витрати, штраф та відсотки за користування чужими грошовими коштами, які підлягають сплаті у зв'язку з простроченням зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, на виконання умов договору поставки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" поставило, а Фермерське господарство "Вікторія" прийняло товар загалом на суму 175 041 грн. 49 коп., що підтверджується видатковими накладними: №А-00003636 від 22.04.2011 р.; №А-00003638 від 22.04.2011 р.; №А-00003637 від 22.04.2011 р.; №А-00003715 від 28.04.2011 р.; №А-00003909 від 11.05.2011 р., підписаними представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Проте, свої зобов`язання щодо оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" товару у встановлений специфікаціями строк - не пізніше 01.10.2011 р., відповідач 2 виконав лише частково, здійснивши оплату отриманого товару в розмірі 73 337 грн. 27 коп., у зв'язку з чим у відповідача 2 утворилась заборгованість в розмірі 101 704 грн. 22 коп. Остаточний розрахунок за поставлений товар відповідачем 2 здійснено лише 11.01.2012 р.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції зроблено висновок про прострочення Фермерським господарством "Вікторія" виконання зобов'язання щодо оплати отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" товару за договором поставки, на суму 101 704 грн. 22 коп. за період з 02.10.2011 р. по 10.01.2012 р. Отже, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" виникло право на стягнення з відповідача 2 пені, інфляційних витрат, штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на викладене, апеляційним господарським судом встановлено, що у позивача виникло право вимоги від відповідача 2 сплати розміру пені, відсотків за користування чужими коштами, штрафу та інфляційних витрат, набутих Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" у зв'язку з простроченням відповідачем 2 зобов'язання щодо оплати поставленого товару на підставі договору поставки за період з 02.10.2011 р. (01.10.2011 р. - дата остаточного розрахунку, передбачена специфікаціями до договору) по 10.01.2012 р. (11.01.2012 р. - дата сплати заборгованості).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що у позивача виникло право вимоги від відповідача 1 пені в розмірі 3 000 грн. за період прострочення з 02.10.2011 р. по 10.01.2012 р., з урахуванням договору поруки, умовами якого сторони погодили, що відповідач 1 несе солідарну відповідальність перед позивачем в зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання згідно договору поставки та угоди про заміну кредитора у зобов'язанні в межах пені в розмірі 3 000,00 грн.

Проте, колегія суддів вважає, що, внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, за відсутності повного і всебічного з'ясування обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необґрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Так, пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимоги щодо належності та допустимості доказів встановлені статтею 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті неналежного виконання відповідачем 2 взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Вікторія" про стягнення суми основного боргу, пені та відсотків за користування чужими коштами.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.01.2012 р. у справі №5024/2200/2011 припинено провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" до Фермерського господарства "Вікторія" про стягнення коштів, на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" від позову.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Враховуючи зазначені вище приписи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", як і новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс", не мали права звертатись до відповідача 2 з вимогою про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки у судовому порядку в тій частині, в якій вони були предметом позову у справі №5024/2200/2011 господарського суду Херсонської області.

Однак, як місцевий, так і апеляційний господарські суди, всупереч вищенаведеним приписам процесуального законодавства, належним чином не дослідили фактичні обставини справи, а саме не визначили, за який період позивач має право на стягнення з відповідача 2 сплати розміру пені, відсотків за користування чужими коштами, штрафу та інфляційних витрат, набутих Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" в зв'язку з простроченням відповідачем 2 зобов'язання щодо оплати поставленого товару на підставі договору поставки.

Колегія суддів вважає вказану обставину істотною для правильного вирішення спору по справі №911/2974/13.

Відповідно до частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши всі належні та допустимі докази, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Вікторія" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. та рішення господарського суду Київської області від 14.01.2014 р. у справі №911/2974/13 скасувати.

Справу №911/2974/13 направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: А.С. Ємельянов

І.В. Алєєва