Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 910/9234/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Алєєвої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"на рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. (судді Гавриловська І.О., Чеберяк П.П., Літвінова М.Є.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. (судді Жук Г.А., Буравльов С.І., Мальченко А.О.)у справі№910/9234/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаПубліче акціонерне товариство "Мегабанк"простягнення 1 504 539 грн. 24 коп.за участю представників: від позивача Лобіков Д.В., довіреність №109 від 10.03.2014 р.від відповідача Денисенко О.М., довіреність №725 від 06.01.2014 р.від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не з'явилисьВ С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Преображенське" (далі - ТОВ "Преображенське") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - ПАТ "Мегабанк") про стягнення страхового відшкодування в сумі 1 504 539 грн. 24 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. позов задоволено повністю, стягнуто 1 375 442 грн. 54 коп. страхового відшкодування, 4 126 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 22 806 грн. 77 коп. 3% річних, 102 163 грн. 60 коп. пені, 100 000 грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги, 5 875 грн. 20 коп. витрат на оплату судової експертизи та 30 108 грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. апеляційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. залишено без задоволення, вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями, прийнятими господарськими судами попередніх інстанції, ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. та передати справу №910/9234/13 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою відповідач, зокрема, вказує на прийняття рішень судами попередніх інстанцій на підставі неналежних доказів, а саме, висновків спеціалістів, які, на думку скаржника, суперечать один одному.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 р. касаційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 17.06.2014 р.

Через відділ документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України 16.06.2014 р. від представника позивача надійшов відзив на касаційну скаргу.

У судовому засіданні 17.06.2014 р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегією суддів Вищого господарського суду України оголошено перерву в судовому засіданні на 01.07.2014 р.

Крім того, через відділ документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України 27.06.2014 р. від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії виписки по рахунку №26001711697897 ТОВ "Преображенське" від 22.04.2014 р.

У судове засідання 01.07.2014 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника третьої особи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.01.2012 р. між ТОВ "Преображенське" (страхувальник), ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та ПАТ "Мегабанк" (вигодонабувач за договором), на виконання умов договору застави рухомого майна №12/2011-3, укладено договір добровільного страхування спеціалізованої, будівельної та сільськогосподарської техніки №050577 серія SBS, серед переліку якої значиться зернозбиральний комбайн марки NEW HOLLAND CR 9080, реєстраційний №11278АР, на умовах "АВТОКАСКО дорожньо-транспортна пригода" .

З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2012 р. стався страховий випадок, а саме пожежа, що призвела до знищення застрахованого транспортного засобу - комбайну NEW HOLLAND CR 9080, реєстраційний №11278АР, 2011 року випуску.

Отже, в результаті вказаних обставин, що досліджені місцевим та апеляційним господарськими судами, між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини щодо сплати суми страхового відшкодування, які є предметом судового розгляду у справі №910/9234/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, що зазначено в ч. 3 ст. 988 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 19 Закону України "Про страхування".

Крім того, статтею 25 вказаного закону передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Зі змісту вищенаведених правових норм вбачається, що необхідною умовою задоволення позову про стягнення страхового відшкодування є доведеність настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів встановлені ст. 34 вказаного кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Як зазначено в пункті 4 вказаної постанови пленуму, господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з'ясовані обставини та досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, в результаті чого останні дійшли правильного висновку про відсутність у ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" причин та підстав для відмови страхувальнику у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування №050577 серія SBS від 31.01.2012 р.

Крім того, у зв'язку із запереченням страхової компанії проти висновків спеціалістів від 16.07.2012 р. та 31.07.2012 р., що стосуються встановлення причин пожежі, ухвалою місцевого господарського суду від 10.06.2013 р. було призначено по справі №910/9234/13 судову експертизу, виконання якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами належним чином досліджено та оцінено Висновок Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №3009/22, 3118/19 від 28.10.2013 р., як один з сукупності доказів по даній справі, що відображено в рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 п. 15.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованою відмову місцевого та апеляційного господарських судів в задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної експертизи, з огляду на те, що розбіжності у висновках спеціалістів, на які посилається скаржник, були предметом дослідження експерта при проведенні судової експертизи.

При цьому, посилання заявника касаційної скарги на неправомірність відмови судів попередніх інстанцій в призначенні повторної експертизи відхиляються судовою колегію, як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам чинного процесуального законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст.ст. 33, 34, 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; всебічно проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, інші доводи, викладені в касаційній скарзі, фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, згідно із нормами вказаної статті Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. у справі №910/9234/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: А.С. Ємельянов

І.В. Алєєва