ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 916/2864/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід01.12.2016у справі№916/2864/16Господарського судуОдеської областіза позовомДержавного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛ Україна"простягнення суми,за участю

- відповідача:Чорний О.В. (угода про надання правової допомоги №2402/17/1 ві 24.02.2017),

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - позивач), звернувшись в суд з позовом, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛ Україна" (далі - відповідач) 1 801 714,63 грн. заборгованості, 294 969,24 грн. пені, 26 730,36 грн. три відсотки річних, 23 269,32 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим, у нього утворився борг на який були нараховані інфляційні втрати, три відсотки річних та пеня.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2016 (суддя Петренко Н.Д.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Петров М.С., судді Разюк Г.П., Колоколов С.І.), відмовлено у прийнятті позовної заяви.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та направити матеріали до суду першої інстанції для порушення провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Апеляційний господарський суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, зазначив, що підставою для відмови у прийнятті позовної заяви стало те, що дана заява не підлягає розгляду в господарських судах, оскільки позовні вимоги обґрунтовані укладеним між сторонами договором від 09.11.2009 № 437/ЛА, згідно п.7.1 якого, будь-які спори, які виникли за цим договором чи у зв'язку з ним, підлягають передачі на розгляд та остаточному вирішенню у Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.

Судами встановлено, що позовні вимоги ґрунтуються на договорі від 09.11.2009 № 437/ЛА, який укладено між позивачем, компанією "Pacifik International Lines (Pte)" та відповідачем.

Пунктом 7.1 договору визначено, що будь-який спір, що виникає з договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Правом, яке регулює даний договір, є матеріальне право України. Місце проведення засідання суду-місто Київ, Україна. Кількість арбітрів - три, мова арбітражного розгляду - російська.

Таким чином, арбітражне застереження у договорі містить найменування арбітражу, уповноваженого розглядати спори між сторонами, на право, яке підлягає застосуванню, кількість арбітрів, місце проведення засідання.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Пунктом 1 статті II Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) передбачено, що кожна з держав - учасниць визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, що виникли між ними у зв'язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

Як зазначено в пункті 1 статті IV Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21 квітня 1961 року) сторони арбітражної угоди можуть на свій розсуд передбачити передачу спорів на вирішення постійного арбітражного органу або на вирішення арбітражу в даній справі (арбітраж ad hoc).

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім того, слід зазначити, що якщо згадана умова включена до цивільно-правової угоди, то на неї поширюються загальні умови виконання зобов'язань, встановлені главою 15 Цивільного кодексу України, у тому числі щодо недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Згідно статті 13 частини 2-ї цього кодексу при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а положеннями статті 16 частини 1-ї вказаного кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 526 наведеного кодексу визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже відповідно до вказаних норм права державний суд не може нехтувати як визначеними сторонами умовами договору, так і вказаними положеннями чинного законодавства, які визначають обов'язковість виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору.

Судами встановлено, що позивач не ставить під сумнів дійсність арбітражного застереження у договорі, його чинність та неможливість виконання.

При цьому господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо буде встановлено, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Оскільки таких обставин судами не встановлено, а позивачем в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено обставин, які б давали підстави для висновку щодо недійсності, не чинності чи неможливості виконання арбітражного застереження, зробленого сторонами в договорі, відсутні правові підстави вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті позовної заяви.

Крім того, безпідставним є посилання позивача у касаційній скарзі як на підставу для її задоволення на постанови Вищого господарського суду України від 04.11.2015 із справи № 910/11845/14, та від 16.08.2016 із справи №908/560/16, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачена обов'язковість правових позицій вказаного суду касаційної інстанції при вирішенні спору в іншій справі.

Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржених судових рішень немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі Господарського суду Одеської області №916/2864/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук