Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 908/1013/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.,розглянувши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2016у справі№ 908/1013/16 Господарського суду Запорізької області за позовомДержавної екологічної інспекції у Запорізькій областідотовариства з обмеженою відповідальністю "Агройл" простягнення 449 779,35 грн

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Пузій О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агройл" про стягнення з останнього 449 779,35 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.07.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі №908/1013/16, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 05.07.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації від 20.04.2006 року за №287 "Про затвердження технічної документації та передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агройл" та від 15.12.2006 року за №881 "Про надання в оренду земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Агройл" між Мелітопольською районною державою адміністрацією (далі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агройл" (далі Орендар) укладено низку договорів оренди земельних ділянок, копії яких є в матеріалах справи.

Слідчим Мелітопольського СВ ГУМВС України в Запорізькій області прийнято постанову про призначення перевірки від 08.08.2015, якою зокрема постановлено:

- призначити перевірку виконання вимог земельного законодавства за матеріалами перевірки Мелітопольської міжрайонної прокуратури, проведення якої доручити Державній екологічній інспекції в Запорізькій області;

- на вирішення спеціалістам Державної екологічної інспекції в Запорізькій області поставити питання дотримання земельного законодавства при самовільному використанні ТОВ "Агройл" земельних ділянок загальною площею 137,5663 га., розташованих на території Новопилипівської сільської ради Мелітопольського району, з метою встановлення суми завданих кримінальним правопорушенням збитків.

На виконання вищевказаної постанови слідчого від 08.08.2015 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області у період: з 18.08.2015 по 19.08.2015 було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агройл", за результатами якої було складено акт. В акті перевірки зазначено про самовільне використання 7 земельних ділянок на території Новопилипівської сільської ради сільськогосподарського призначення для вирощування сільгосппродукції загальною площею 137,5663 га, а саме: відсутні договори оренди на ці земельні ділянки, що є порушенням ст.ст. 124, 125 Земельного кодексу України.

Внаслідок виявленого порушення Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області було винесено припис від 19.08.2015 року за №7, яким зобов'язано відповідача в установленому порядку отримати та надати до відділу ЕКПРМР документи, що підтверджують право власності чи право користування на 7 земельних ділянок на території Новопилипівської сільської ради сільськогосподарського призначення для вирощування сільгосппродукції загальною площею 137,5663 га.

Відповідно до "Методики визначення розмірів шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року за №963, розмір шкоди, заподіяної державі ТОВ "Агройл", внаслідок порушення природоохоронного законодавства визначено позивачем в сумі 449779,35 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 29.09.2015 №2400/11 про сплату шкоди завданої державі в розмірі 449779,35 грн. внаслідок порушення природоохоронного законодавства, яка була залишена останнім без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про те, що в підтвердження самовільного зайняття відповідачем семи земельних ділянок та як наслідок заподіяння збитків, позивачем надано Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (далі Акт перевірки), складений державною екологічною інспекцією у Запорізькій області 19.08.2015, але зазначений Акт не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки уповноваженим органом на проведення перевірки з питання самовільного зайняття земельних ділянок є Державна інспекція сільського господарства. Враховуючи те, що обов'язковим елементом правопорушення є наявність шкоди для встановлення якої в межах даного спору необхідно підтвердити факт самовільного зайняття земельних ділянок, то вказаний факт мав бути досліджений уповноваженим на це органом Державною інспекцією сільського господарства та закріплений у відповідних документах, зокрема, акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, що складений у законній формі згідно галузевого підзаконного акта Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України за №132 від 25.02.2013, про що було вірно зазначено судом першої інстанції. При цьому суди зазначили проте, що зміст Акту перевірки від 19.08.2015 позбавляє можливості ідентифікувати, які саме земельні ділянки використовуються відповідачем самовільно та чи використовуються взагалі, оскільки на місцевості земельні ділянки не досліджувались, а в акті перевірки їх кадастрові номери не визначені. Крім того, суди вказали на відсутність в діях відповідача вини як необхідного елементу складу цивільного правопорушення, оскільки відповідачем вчинялись конкретні дії, направлені на продовження строку дії спірних договорів оренди землі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для стягнення шкоди необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявністю шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною заподіяння шкоди.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Із матеріалів справи вбачається, що в підтвердження самовільного зайняття відповідачем семи земельних ділянок та як наслідок заподіяння збитків, позивачем надано Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (далі Акт перевірки), складений державною екологічною інспекцією у Запорізькій області 19.08.2015.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що Акт перевірки , який складений державною екологічною інспекцією у Запорізькій області 19.08.2015 не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України та не може бути взятий судами до уваги, оскільки відповідно до діючого законодавства уповноваженим органом на проведення перевірки з питання самовільного зайняття земельних ділянок є Державна інспекція сільського господарства.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, спеціальним законом, що регулює контроль за дотримання порядку використання (зайняття земельної ділянки) є Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.03 р. № 963-IV (Закон № 963-ІV, цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля).

Відповідно до статті 1 Закону № 963-ІV самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до пункту "а", "д" ч. 1 ст. 6 Закону № 963-IV, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі належить: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; д) вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Закон № 963-IV чітко розмежовує види державного контролю земельних правовідносин: в сфері набуття та реалізації прав на землю та в сфері виконання екологічних вимог, відповідно діє два центральних органи виконавчої влади: Державна інспекція сільського господарства та Державна екологічна інспекція.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок, п. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 963-IV.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007р. №877-V, Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання.

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведених вище правових норм, уповноваженим органом на проведення перевірки з питання самовільного зайняття земельних ділянок є саме Державна інспекція сільського господарства.

Враховуючи, що елементом шкоди, яка заявлена у даній справі є неправомірна поведінка відповідача у вигляді самовільного зайняття земельних ділянок, то вказаний факт мав бути досліджений уповноваженим на це органом Державною інспекцією сільського господарства та закріплений у відповідних доказах, зокрема, акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, що складений у законній формі згідно галузевого підзаконного акта Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 132 від 25.02.2013.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій стосовно того, що відповідачем вчинялись конкретні дії, направлені на продовження строку дії спірних договорів оренди землі державна реєстрація №04072720001, №04072720002, №04072720004, №04072720005, №04072720006, фактично було продовжено строк дії договорів оренди землі від 03.05.2006 року (№04072720001, №04072720002) до 01.08.2017 року шляхом підписання додаткових угод від 27.02.2012 року (проте державну реєстрацію вказаних угод проведено не було), направлялись на адресу Орендодавця листи-повідомлення в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі" про продовження строку дії вказаних договорів оренди землі та сплачувалась орендна плата за користування спірними земельними ділянками.

Зазначене свідчить про неможливість в даному випадку стверджувати про використання відповідачем п'яти земельних ділянок, як самовільно зайнятих, оскільки відповідачем вживались заходи щодо продовження дії договорів оренди, вносилась плата за землю, що свідчить про відсутність втрат бюджету від землекористування з боку ТОВ "Агройл".

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності в діях відповідача вини як необхідного елементу складу цивільного правопорушення.

Відповідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з ненаданням належних доказів, які б свідчили про наявність в діях відповідача всіх обов'язкових елементів цивільного правопорушення, відсутність фактично завданої шкоди бюджету, з огляду на своєчасну та повну сплату орендної плати за спірними договорами оренди, вжиття відповідачем заходів направлені на оформлення права користування земельними ділянками.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2016, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі № 908/1013/16 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді І. Вовк

Л. Стратієнко