Постанова ВАСУ від 31.03.2015 року

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/9991/696/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Ліпського Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Апеляційного суду Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати та надбавки за вислугу років,

встановила:

У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Апеляційного суду Луганської області про визнання неправомірними дії відповідачів щодо ненарахування та невиплати заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 та зобов'язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати та надбавки за вислугу років.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Апеляційного суду Луганської області щодо не проведення перерахунку заробітної плати та грошового забезпечення ОСОБА_2 з 19.08.2009 з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 в редакції станом на 31.12.2005, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу грошового забезпечення ОСОБА_2 із зазначенням розміру заробітної плати та грошового утримання виходячи із 10,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Визнана незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання позивача з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 10,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Визнано незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 10,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Зобов'язано Апеляційний суд Луганської області провести перерахунок ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 10,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу. Зобов'язано Апеляційний суд Луганської області донарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячне грошове утримання з донарахованих сум заробітної плати. Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 10,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19.08.2009 з урахуванням раніше проведених виплат. В решті позовних вимог відмовлено.

Міністерство фінансів України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 з 23 березня 1980 року працює суддею Апеляційного суду Луганської області.

Нарахування посадового окладу позивача обчислювалося з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243, тобто виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007 - 2010 роки.

Наведене, на думку позивача, порушує його конституційні права на оплату праці судді, оскільки частина заробітної плати позивачу не виплачена.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, зокрема з 19 серпня 2009 року, позивач мав право на отримання заробітної плати згідно статті 44 Закону України "Про статус суддів" та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів", тобто, з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Разом з тим, на рівні Закону України "Про статус суддів" посадові оклади професійних суддів не встановлювались, а тому на реалізацію цього закону постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 пунктом 4-1 наступного змісту: "Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться".

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року вказану постанову залишено без змін. Питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято.

Водночас, визнання незаконним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, при наявності постанов Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та від 31 грудня 2005 року № 1310, які також стосуються питання обчислення заробітної плати суддів, не давало підстав відповідачу у період з 03 грудня 2007 року (дата набрання постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року законної сили) до 01 січня 2012 року (дата втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну) здійснювати виплату заробітної плати у заявлених розмірах.

В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865. Питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року скасовано вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України.

При цьому, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу заробітної плати у заявлених розмірах в період з 19 серпня 2009 року (дата набрання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року законної сили) по 13 квітня 2011 року (дата її скасування постановою Вищого адміністративного суду України), з огляду на наступне.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт може бути визнаний адміністративним судом незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, між тим втрачає чинність він лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду про визнання такого нормативно-правового акту нечинним.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року зазначено: "визнати незаконними постанову Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865".

Разом з тим, рішення про визнання нечинними вказаних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, судом не приймалось.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату позивачу заробітної плати та інших виплат з урахуванням постанови Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, оскільки оскаржувані положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались, а тому підлягали виконанню.

Разом з цим, відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів", чинної на час виникнення спірних правовідносин,було передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VІ змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року №19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: "Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За правилами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, суди прийшли до обґрунтованого висновку про перевагу положень частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів", чинного на час виникнення спірних правовідносин, над нормами постанови Кабінету Міністрів України в частині визначення бази обчислення надбавки за вислугу років.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції Закону України від 23 грудня 2010 року № 2856-VI) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про статус суддів", крім статті 43, частин п'ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 01 січня 2011 року, та частин першої - четвертої статті 44, які втрачають чинність з 01 січня 2012 року.

Враховуючи викладене перерахунок надбавки за вислугу років позивачу має бути здійснений по 31 грудня 2011 року.

Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постанові від 17 червня 2014 року у справі №21-91а14.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Міністерства фінансів України підлягає частковому задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Апеляційного суду Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати та надбавки за вислугу років - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Апеляційного суду Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати та надбавки за вислугу років задовольнити частково.

Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 надбавки за вислугу років у відповідності з положеннями частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

Д.В. Ліпський