Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/74256/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2012

у справі № 2а-1870/2212/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Охтирської ОДПІ Сумської області від 03.02.2012 № 1565/17-222/1 та зобов'язано відповідача видати свідоцтво платника єдиного податку ОСОБА_2

Охтирська ОДПІ Сумської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: абз. 4 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.1997 № 637/97-ВР, п. 1.5 Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 244, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка 25.01.2012 звернулася до податкової інспекції із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування при здійсненні підприємницької діяльності, в т.ч. діяльності з роздрібної торгівлі ювелірними виробами.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято рішення від 03.02.2012 № 1565/17-222/1 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку з підстав, визначених положеннями абз. 4 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, відповідно до яких не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначений позивачкою у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування вид діяльності - роздрібна торгівля ювелірними виробами не підпадає під дію обмежень, визначених положеннями п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з п.п. 4 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Визначення понять «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» у Податковому кодексі України не наведено.

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.1997 № 637/97-ВР:

дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);

дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні)

мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) першого-четвертого порядків;

дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 244, виробом з дорогоцінного металу є будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що ювелірні вироби є дорогоцінними металами, торгівлю якими не можуть здійснювати суб'єкти спрощеної системи оподаткування.

Положення п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 24.05.2012 № 4834-VI, не містять виключень щодо продажу (реалізації) таких дорогоцінних металів як ювелірні вироби.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим рішення податкового органу щодо відмови у видачі позивачці свідоцтва платника єдиного податку.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, такі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2012 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун