Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 року м. Київ справа № 800/232/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого),

Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., Островича С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі судового засідання Лисюк І.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_5, відповідача Бриндак А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року ОСОБА_7 до суду заявлений позов з вимогами: визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) щодо розгляду скарг на дії суддів, які виразились в порушенні норм процесуального права, присяги та зловживанні своїм службовим становищем при здійсненні правосуддя за скаргою позивача на бездіяльність прокурора під час досудового розслідування; зобов'язати ВККС відкрити дисциплінарне провадження стосовно судді Городенківського районного суду Івано - Франківської області ОСОБА_8, суддів апеляційного суду Івано - Франківської області ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та вжити відповідні міри реагування відповідно до повноважень ВККС.

Позовні вимоги обґрунтовані допущеними порушеннями членами ВККС вимог ст.ст. 83 - 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що полягали у відмові відкрити дисциплінарне провадження відносно суддів районного та апеляційного судів - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.

В письмовому запереченні проти позову ВККС просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що при розгляді скарги на дії судді Комісія керувалася Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та Регламентом Комісії, і у Комісії не було підстав для відкриття дисциплінарного провадження відносно суддів районного та апеляційного судів, оскільки зміст скарг позивача на дії суддів до ВККС фактично зводиться до оскарження судових рішень.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши доводи осіб, які з'явились у судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах позовних вимог та зібраних і досліджених доказів, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З цією метою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) розсудливо; 6) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 7) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 8) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 9) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наявні у справі докази не дають підстав вважати, що Комісія при перевірці скарги позивача на дії суддів районного та апеляційного судів допустила протиправні дії чи бездіяльність.

Так, 24.10.2013 до ВККС надійшла скарга від позивача на дії судді Городенківського районного суду Івано - Франківської області ОСОБА_8 при здійсненні правосуддя, що полягали у поверненні скарги ОСОБА_7 від 01.10.2013 на бездіяльність прокурора Горденківського району Хільчука Л.Ф. в день її (скарги) отримання (07.10.2013) з мотивів пропуску десятиденного строку на оскарження за відсутності обставин пропуску процесуального строку щодо подання скарги.

У встановленому Законом порядку членом ВККС Колеснік Г.А. проведена перевірка скарги позивача на неправомірні дії судді Городенківського районного суду Івано - Франківської області ОСОБА_8 та складений висновок з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді районного суду. Висновок члена Комісії мотивований тим, що обставини, які викладені у скарзі, не можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді, оскільки законність та обґрунтованість судових рішень перевіряються лише відповідними вищестоящими судами (а.с. 52-53).

На підставі даного висновку на засіданні Комісії прийнято рішення від 18.12.2013 № 3702/дп-13 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження з підстав, зазначених у висновках члена ВККС Колеснік Г.А. (а.с. 54)

Аналогічна ситуація склалася і щодо відмови у відкритті дисциплінарної справи відносно названого судді районного суду та суддів апеляційного суду при здійсненні правосуддя під час розгляду апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_7 стосовно скасування ухвали слідчого судді ОСОБА_8. про повернення скарги на бездіяльність прокурора Хільчука Л.Ф., за наслідками розгляду якої апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Городенківського районного суду Івано - Франківської області ОСОБА_8 від 07.10.2013 залишено без змін.

За допомогою автоматизованої системи 07.11.2013, в день реєстрації скарги позивача, було визначено члена ВККС - Марцинкевича А.М., яким за результатами перевірки про наявність підстав притягнення суддів районного та апеляційного судів до дисциплінарної відповідальності було складно висновок про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Висновок члена Комісії мотивований тим, що обставини, які викладені у скарзі, не можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді, визначених ст. 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (а.с. 69-70).

Рішенням ВККС від 05.12.2013 № 3539/дп-13 у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Городенківського районного суду Івано - Франківської області ОСОБА_8, суддів апеляційного суду Івано - Франківської області ОСОБА_9, ОСОБА_10 відмовлено з підстав, зазначених у висновку члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Марцинкевич А.М. (а.с. 71-72).

Про прийняті Комісією рішення позивача повідомлено листами від 25.12.2013 № 8вк-7727/13 та від 09.12.2013 № 8вк-8260/13 за підписами членів ВККС Колеснік Г.А. та Марцинкевич А.М. (а.с. 55, 73).

Статус, порядок роботи та повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також члена Комісії визначені у главі 2 розділу VI Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За своїм статусом Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, що діє у складі одинадцяти членів (статті 90, 92 Закону), та здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів (п. 1 ч. 1 ст. 85 Закону).

Стаття 84 вказаного Закону визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 цього Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язаних, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтованого вжиття заходів забезпечення позову, а також порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу).

В силу ч. 1 ст. 86 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 86 вказаного Закону перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом.

У ч. 3 ст. 86 Закону закріплено, що під час здійснення перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ч. 7 ст. 86 Закону).

Комісія діє виключно в межах повноважень, визначених ст. 91 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у тому числі розглядає заяви і повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих і апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.

При цьому Комісія не є органом правосуддя та не наділена повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень.

В силу ч. 1 ст. 6 Закону суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.

При офіційному тлумаченні положень ч. 2 ст. 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.12.2004 № 19-рп/2004 зазначив, що положення ч. 2 ст. 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Верховний Суд України в п. 10 постанови Пленуму № 8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 11.03.2011 № 2-рп/2011 викладена позиція, відповідно до якої оцінка процесуальних дій суддів щодо розгляду конкретної судової справи може здійснюватись тільки судами апеляційної і касаційної інстанції.

Аналізуючи положення законодавства України, зокрема стосовно повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та порядку розгляду і вирішення нею звернень відносно суддів, та копії матеріалів дисциплінарного провадження № 8вк-7727/13 та № 8вк-8260/13, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення скарги позивача здійснено із додержанням процедури, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Комісія не наділена повноваженнями встановлювати та оцінювати обставини у судових справах, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, перевіряти законність судових рішень.

Наведені позивачем обставини і доводи, за наявності передбачених законодавством підстав, можуть бути встановлені та перевірені виключно в межах процедури перегляду судових рішень в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 160 - 163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і не підлягає перегляду Верховним Судом України.

Головуючий Карась О.В.

Судді Веденяпін О.А.

Голубєва Г.К.

Острович С.Е.

Усенко Є.А.