Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/800/6620/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Конюшка К.В.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луганської митниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 року у справі за позовом ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці про скасування рішення про визнання митної вартості товарів,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» звернулося до суду з позовом до Луганської митниці про визнання та скасування рішення про визначення митної вартості №702020001/2012/000278/1 від 22.03.2012 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2/00056 від 22.03.2012 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів №702020001/2012/000278/1 від 22.03.2012 року; скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2/00056 від 22.03.2012 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Луганська митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Алчевськкокс» мта фірмою «Мечел Карбон АГ» (Швейцарія) 11.10.2011 року укладено зовнішньоекономічний контракт МС-DІS/2011, в межах якого позивачем на митну територію України в березні 2012 року на умовах DАР станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010) було ввезено вантаж: вугілля марки «ГЖО».

14.02.2012 року між сторонами вищезазначеного контракту було укладено додаток №8 від 14.02.2012 року до зовнішньоекономічного контракту, в якому зазначено, що продавець в строк з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити товар вугілля марки «ГЖ» «виробник «Южный Кузбасс» відповідної якості 20000 метричних тон, ціна за 1 метричну тону вугілля 130,00 доларів США, на умовах DAP станція призначення «Комунарська» Донецька залізниця.

Товар - вугілля марки «ГЖ», надійшов для розмитнення до Луганської митниці.

На підставі вищезазначеного контракту та згідно додатку №8 від 14.02.2012 року позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар ВМД №702020001/2012/002534 за ціною договору, а саме 130 доларів США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 і необхідний пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ №1766 від 20.12.2006 року.

Разом з пакетом документів в якості підтвердження заявленої митної вартості були надані документи: комерційний інвойс від 19.03.2012 №МС/12/103076СО; платіжні доручення та виписки з особового рахунку підприємства від 02.03.2012 року №89 (на суму 500000 дол. США), від 06.03.2012 року №93 (на суму 350000 дол. США); копії транспортних накладних.

Відповідачем було прийнято рішення №702020001/2012/000278/1 від 22.03.2012 року про неможливе визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із ненаданням декларантом зовнішньоекономічного договору, на закупівлю товару з третіми особами, і висновку «Укрпромзовнішекспертизи», та у зв'язку з ціновою інформацією, яка міститься у митного органу.

Також митним органом було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2/00056 від 22.03.2012 року, в якій зазначені підстави для відмови в митному оформленні: проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості № 702020001/2012/000278/1 від 22.03.2012 року) згідно МК України від 11.07.2002 року № 92-ІV (ст.ст. 265, 273) та Постанови КМУ від 20.12.2006 року № 1766.

У зв'язку з ненаданням декларантом документів, необхідних для підтвердження заявленого рівня митної вартості, митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості від 22.03.2012 року № 702020001/2012/000278/1 згідно якого митну вартість товару визначено за 6 резервним методом на рівні 177 дол. США за тону.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (частина 1 статті 260 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (частина 2 статті 262 Митного кодексу України).

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі - Порядок), визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, дотримуючись процедури, встановленої законодавством.

Відповідно до п. 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів, це можуть бути: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Колегія суддів вважає обґрунтованими сумніви митного органу у достовірності поданих декларантом відомостей, оскільки, відповідно до положень ст.264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, в той час, як ненадання декларантом всіх перелічених документів та суперечливість інформації, зазначеної у поданих документах, свідчать про те, що заявлена декларантом митна вартість товару не піддається обчисленню та перевірці.

Відповідно до п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Проте позивач, не надав у повному обсязі витребувані документи, зокрема висновок Укрпромзовнішекспертизи та договори з третіми особами, що позбавило митний орган можливості застосування методу 1.

У зв'язку з тим, що у митного органу та декларанта була відсутня інформація про ціни угоди ідентичних та подібних товарів, визначення митної вартості відповідно до ст.ст. 268, 269 Митного кодексу України за 2 та 3 методом не могли бути застосовані.

Четвертий та п'ятий методи - методи визначення митної вартості товарів на основі додавання та віднімання вартості відповідно до ст.ст. 271, 272 Митного кодексу України, не видавалось можливим, у зв'язку з ненаданням декларантом інформації для застосування за цими методами.

Відповідачем було визначено митну вартість товару за 6 методом із розрахунку 177 дол. США за тону на підставі інформації про ціну угод ідентичного за маркою, обсягом поставки, призначенням та подібним за якісними показниками вугілля, оформленого по митній системі найближчим часом.

При визначенні митної вартості товарів кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу України, в такому випадку митна вартість визначається за резервним методом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про правомірність визначення митної вартості товарів за резервним методом згідно статті 273 Митного кодексу України та про правомірність оскаржених рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо скасування вказаних рішень є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Луганської митниці задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці про скасування рішення про визнання митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: