Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Київ К/800/14195/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

секретар судового засідання Ловецка Т.В.,

за участю: представника прокуратури Кузнецової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року

у справі № 804/10178/13-а

за позовом Комунального підприємства «Гідроспоруди» Дніпропетровської міської ради

до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області

за участю Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора

про визнання протиправними дій та скасування припису,

встановив:

Комунальне підприємство «Гідроспоруди» Дніпропетровської міської ради (далі - КП «Гідроспоруди») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (далі - Інспекція), в якому просило визнати протиправними дії відповідача по встановленню порушень законодавства та складанню акту перевірки; визнати нечинним рішення у формі припису від 26 червня 2013 року № 4-5824-7-3, прийняте на підставі акту перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано припис Інспекції від 26 червня 2013 року №4-5824-7-3, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що нормами законодавства встановлено обов'язок саме позивача, як балансоутримувача каналізаційних мереж, отримати дозвіл на спеціальне водокористування у разі скиду стічної води у річку. Тому спірний припис, яким зобов'язано позивача, зокрема, отримати дозвіл на спеціальне водокористування, є законним.

В судовому засіданні представник прокуратури заперечила проти касаційної скарги, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що Інспекцією за наслідками проведення перевірки КП «Гідроспоруди» складено акт контролю дотримання нормативів скидів забруднюючих речовин в об'єкти довкілля від 21 червня 2013 року.

У вказаному акті зазначено, що 10-21 червня 2013 року при проведенні контролю дотримання нормативів скидів забруднюючих речовин із зливових колекторів, які знаходяться на балансі КП «Гідроспоруди» в р. Дніпро виявлено: що скид стічних вод здійснюється при відсутності проекту гранично-допустимого скиду речовин (далі - ГДС) і дозволу на спеціальне водокористування, чим порушено ст. 70 та п. 9 ч. 1 ст. 44 ВК України; скиди стічних вод здійснюється постійно, незалежно від наявності дощу, що свідчить про незаконні підключення до зливової каналізації міста промислової та господарсько-побутової каналізації; інструментальний контроль дотримання нормативів скидів в р. Дніпро засвідчив перевищення нормативів ГДК к.п., що є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 44, ст. 110 ВК України; графік виробничого контролю за якістю зворотних зливових вод на 2013 рік відсутній; виробничий контроль за якістю зворотних (зливових) вод КП «Гідроспоруди» не проводиться; результати контролю не надаються у відділ інструментально-лабораторного контролю Інспекції.

26 червня 2013 року Інспекцією видано припис № 4-5824-7-3, яким приписано позивачу: постійно додержуватись вимог природоохоронного законодавства України при здійсненні діяльності підприємства, в тому числі умов скидання зворотних (зливових) вод у водні об'єкти; в 10-денний термін з моменту отримання припису надати до Інспекції перелік погоджених у період 01 січня 2010 року - 11 червня 2013 року технічних умов на підключення до мереж зливової каналізації м. Дніпропетровська; в 10-денний термін з моменту отримання припису надати до Інспекції інформацію про всі підключення субабонентів в зливову мережу; скид зворотних (зливових) вод здійснювати при наявності проекту ГДС та дозволу на спецводокористування; терміново та постійно посилити контроль за виявленням та ліквідацією незаконних підключень до мереж зливної каналізації м. Дніпропетровська; постійно вживати заходи, щодо запобігання скидів зворотних (зливових) вод підприємства в р. Дніпро з перевищенням нормативів ГДС; інформацію про проведення інструментально-лабораторного контролю, щодо дотримання нормативів ГДС та вжитих заходів, надавати до Інспекції до 20 числа наступного місяця.

Позивач, не погоджуючись з приписом відповідача в частині зобов'язання отримати дозвіл на спецводокористування, звернувся до суду з даним позовом про визнання його нечинним та визнання протиправними дій відповідача.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що спеціальне водокористування згідно з приписами чинного законодавства пов'язується не з наявністю на балансі юридичної особи дренажно-дощових або каналізаційних систем, а з безпосередньою діяльністю із забором та скиданням в такі системи забруднюючих речовин, які в подальшому попадають у водні об'єкти. Оскільки позивач такої діяльності не здійснює, то припис, яким його зобов'язано отримати дозвіл на спецводокористування, є незаконним.

Суд касаційної інстанції частково погоджується з такими висновками судів та зазначає наступне.

Ст. 46 ВК України передбачено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ст. 48 ВК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ВК спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що до спеціального водокористування відноситься наступні види діяльності: із забору води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти. При цьому, норма ст. 48 ВК України визначає перелік видів діяльності, які не належать до спеціального водокористування, до яких зокрема, відноситься інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Таким чином, як вірно вказано судом першої інстанції, спеціальне водокористування пов'язується безпосередньо з діяльністю юридичних і фізичних осіб по забору води, її використання та/або скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що у разі, якщо дренажно-дощові або каналізаційні системи знаходяться на балансі та обслуговуються однією юридичною особою, а скидання забруднюючих речовин у такі системи здійснюється іншими особами, то спеціальне водокористування здійснюється не балансоутримувачем таких систем, а особами, які безпосередньо здійснюю таку діяльність.

Судами, з посиланням на статут КП «Гідроспоруди», встановлено, що предметом його господарської діяльності є, зокрема, утримання і ремонт дренажно-дощових каналізаційних систем та фонтанів; експлуатація і ремонт дренажних, перекачувальних і заправних насосних станцій і іншим гідроспоруд міста; розробка технічних умов на відведення дощових, талих і ґрунтових вод та на будівництво у зсувних зонах згідно проектів нових будівельних об'єктів; узгодження проектної документації на будівництво дощової каналізації і дренажів при будівництві об'єктів, в тому числі у зсувних зонах; будівництво і реконструкція протизсувних споруд, захист від підтоплення та експлуатація підземних інженерних споруд, ремонтно-будівельні та спеціальні роботи по боротьбі з зсувними явищами та підтопленням території; здійснення контролю і технічний нагляд за будівництвом та монтажем.

При цьому, КП «Гідроспоруди» не здійснює безпосередній забір води, її використання та/або скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, тобто не здійснює спеціальне водокористування.

За таких обставин, КП «Гідроспоруди» не мало обов'язку отримувати відповідний дозвіл на спеціальне водокористування, що в сою чергу свідчить про незаконність спірного припису Інспекції від 26 червня 2013 року № 4-5824-7-3 в частині зобов'язання отримати дозвіл на спеціальне водокористування.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування спірного припису, суд першої інстанції не звернув уваги, що припис Інспекції від 26 червня 2013 року № 4-5824-7-3 містить 7 непов'язаних між собою та різних за змістом вимог і тільки з однією з них не погоджується позивач, як видно зі змісту його позовної заяви. При цьому, мотиви рішення суду першої інстанції свідчать про незаконність спірного припису саме в частині обов'язку позивача отримати дозвіл на спеціальне водокористування. Перевірка інших пунктів вказаного припису на відповідність їх вимогам законодавства судом не здійснювалось, проте попри це оскаржуваним рішенням суду першої інстанції визнано протиправним та скасовано вцілому припис Інспекції від 26 червня 2013 року № 4-5824-7-3. Суд апеляційної інстанції на вказане порушення норм матеріального та процесуального права уваги не звернув та не виправив допущену судом першої інстанції помилку.

Згідно з ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції обставини справи встановив повно, але допустив помилку у застосуванні норм процесуального та матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення в частині. Суд апеляційної інстанції на вказане порушення уваги не звернув.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції - зміні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 26 червня 2013 року № 4-5824-7-3 в частині обов'язку Комунального підприємства «Гідроспоруди» Дніпропетровської міської ради отримати дозвіл на спеціальне водокористування.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: