Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року м. Київ справа № 800/922/13

В приміщенні Вищого адміністративного суду України у місті Києві по вулиці Московській, 8, корпус 5.

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШведа Е.Ю. (доповідач),суддів:Веденяпіна О.А., Єрьоміна А.В., Зайцева М.П., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), в якому просив визнати незаконним рішення Комісії від 14 листопада 2013 року, згідно з яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 незаконним, зобов'язати Комісію відкрити дисциплінарну справу щодо вказаного судді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Комісія необґрунтовано та незаконно відмовила позивачу у відкритті дисциплінарного провадження. Вважає, що в його заяві повідомлено Комісію про порушення, вчинені суддею, тому, оскільки в його зверненні зазначені підстави для притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), Комісія повинна була відкрити дисциплінарну справу. Вказує, що при розгляді його позову, суддя істотно порушив норми процесуального права, зокрема, відмовив у розгляді позову з підстав непередбачених законом.

В письмових запереченнях Комісія просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що при прийняті оскаржуваного рішення вона діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 2453-VI та Регламентом Комісії, затвердженим її рішенням від 08 червня 2011 року № 1802/зп-11 (далі - Регламент).

Позивач, представник відповідача в судове засідання не з'явились. Позивач повідомив суд про неможливість бути присутнім в судових засіданнях, представник відповідача просив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні письмові докази, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2013 року до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про зобов'язання вчинити дії, який згідно з автоматизованою системою документообігу суду було розподілено для розгляду судді ОСОБА_2

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки він поданий без додержання вимог, встановлених статтею 106 КАС України, а саме: в позовній заяві не викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; до позовної заяви не додано копії всіх документів, що приєднуються до неї в якості додатків, для направлення відповідачу разом з копією позовної заяви. Крім того, було вказано про необхідність надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 34,41 грн. або доказів на підтвердження незадовільного майнового стану.

Вказану ухвалу суду заявник оскаржив в апеляційному порядку. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду про залишення адміністративного позову без руху, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивач не мав можливості її виконати, у зв'язку з перебуванням в місцях позбавлення волі, тому недоліки, зазначені в ухвалі, не можуть бути перешкодою для відкриття провадження у справі. Крім того, зазначено, що позивач не має можливості своєчасно сплатити судовий збір, враховуючи його незадовільний майновий стан.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року було відкрито провадження в адміністративній справі № 825/636/13-а, відстрочено позивачу сплату судового збору в сумі 34,41 грн. до ухвалення судового рішення у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В подальшому, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року адміністративну справу № 825/636/13-а було передано на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду за підсудністю.

10 жовтня 2013 року до Комісії надійшла скарга ОСОБА_1, в якій він просив притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 В заяві позивач зазначив про незаконне, на його думку, судове рішення, прийняте вказаним суддею. Вказав, що суддею вчинено істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, що пов'язане, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав непередбачених законом та невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Рішенням Комісії від 14 листопада 2013 року № 3179/дп-13 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 Листом від 14 листопада 2013 року Комісія повідомила позивача про прийняте нею рішення.

Приймаючи оскаржуване рішення, Комісія виходила з того, що відсутні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону № 2453-VI. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення Комісії, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи відносно вищевказаного судді, слід визнати незаконним, зобов'язати Комісію відкрити дисциплінарну справу.

Спірні правовідносини регулюються Законом № 2453 та Регламентом Комісії.

Частиною першою статті 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з приписами частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З аналізу наведених норм та висновку Конституційного Суду України вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

У відповідності до положення частини другої статті 84 Закону № 2453-VI, право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Скориставшись передбаченим частиною другою статті 84 Закону № 2453-VI правом на звернення, позивач звернувся до Комісії зі скаргою (заявою) щодо неправомірної поведінки судді ОСОБА_2

Підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження визначені частиною першою статті 83 Закону № 2453-VI.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 85 Закону № 2453-VI, здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих та апеляційних судів належить до відання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Комісія (частина сьома статті 86 Закону № 2453-VI).

Суд вважає, що права особи, яка звернулася зі скаргою, заявою щодо дій судді, в дисциплінарному провадженні певним чином обмежені правом на подання скарги, заяви на дії судді та правом на розгляд такої скарги, заяви з дотриманням Комісією процедури розгляду та процедури прийняття рішення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не є суб'єктом правовідносин щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_2, оскільки оскаржуване рішення Комісії не стосується його прав, свобод або інтересів, а відтак вказане рішення не може порушити права, свободи або інтереси позивача.

Разом з тим, оскільки позивач має право на розгляд поданої ним скарги, суд перевіряє дотримання Комісією процедури її розгляду та прийняття рішення, передбаченої Законом № 2453-VI.

Відповідно до частини першої статті 84 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Згідно з частиною першою статті 90, пунктів вісім, дев'ять частини першої статті 91 Закону № 2453-VI, Комісія є постійно діючим колегіальним органом у системі судоустрою України, який, зокрема, розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження; приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів.

Аналогічні положення закріплені в Регламенті, який визначає порядок роботи Комісії, та процедуру розгляду питань, віднесених до її компетенції Законом № 2453-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями (частина четверта статті 84 Закону № 2453-VI).

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді встановлений статтею 86 Закону № 2453-VI та Регламентом.

Відповідно до положень статті 86 Закону № 2453-VI перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина друга), який за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд Комісії (частина шоста), яка в свою чергу, вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина перша статті 87).

Аналізуючи дії Комісії, суд дійшов висновку, що Комісія дотрималась процедури розгляду скарги позивача, за наслідками якої прийнято рішення відповідно до норм Закону.

Крім того необхідно зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично не погоджується з ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 від 14 лютого 2013 року.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень.

Таким чином, давати оцінку процесуальним рішенням та діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть лише вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень. При цьому, Комісія не наділена повноваженнями переглядати судові рішення, встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень.

Відповідно до підпункту «d» пункту 2 Принципу 1 Рекомендацій № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.

Отже, питання про законність прийнятих рішень, а відповідно, і про допущені суддею порушення норм процесуального права, можуть бути вирішені лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку.

Скориставшись правом, передбаченим процесуальним законом, позивач в адміністративній справі, як зазначалось, подав апеляційну скаргу на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року вказану ухвалу скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини другої статті 83 Закону № 2453-VI скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

Комісією, судом не встановлено умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків з боку судді ОСОБА_2 При цьому, суд зазначає, що позивач не надав суду доказів, які б могли спростувати законність рішення Комісії від 14 листопада 2013 року № 3179/дп-13.

Крім того, безпідставними є доводи позивача про порушення суддею строків розгляду адміністративної справи та істотного порушення норм процесуального права пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, непередбачених законом, як на підставу незаконності оскаржуваного рішення, з огляду на те, що Комісією не встановлено, таких обставин, що є необхідною умовою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 83 Закону № 2453-VI. Спростовуються наведені доводи позивача і матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Комісії відкрити дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_2, суд зазначає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання незаконним рішення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Комісія прийняла законне та обґрунтоване рішення, не допустила протиправних дій при його прийнятті, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, зібраними під час розгляду справи, позовні вимоги про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають, оскільки при розгляді заяви позивача Комісією дотримані положення чинного законодавства, а порушень прав, свобод та інтересів позивача встановлено не було.

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 160-163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Головуючий суддя: Е.Ю. Швед

Судді: О.А. Веденяпін

А.В. Єрьомін

М.П. Зайцев

В.В. Швець