Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2014 р. К/800/26253/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Лиски Т.О., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2013 року по справі № 817/1597/13-а

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області

(далі - Управління)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління про визнання протиправною та скасування вимоги від 14 лютого 2013 року № Ф-64 про сплату боргу в сумі 781,45 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2013 року, залишеною без змін, ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2013 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління від 14 лютого 2013 року № Ф64.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та отримує пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

14 лютого 2013 року Управлінням позивачу було виставлено вимогу про сплату боргу № Ф64, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 781,45 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до положень частини 4 статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ жодним чином не позбавляє позивача права бути звільненим від сплати єдиного внеску на підставі частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI, оскільки зазначена норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати цього платежу всіх пенсіонерів за віком, яким є позивач.

Суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не може, враховуючи наступне.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною 1 статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною 1 статті 26 Закону № 1058-ІV у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини 4 статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що фізичні особи - підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ. Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

Оскільки ОСОБА_4 не є пенсіонером за віком, а отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-XII, а від сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ звільняються особи, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, суд дійшов висновку про правомірність дій Управління щодо винесення вимоги від 14 лютого 2013 року № Ф-64 про сплату боргу.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2013 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у позові фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Лиска Т.О.

Рецебуринський Ю.Й.