Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2014 р. м. Київ К/800/19566/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - Рагуліна О.В., довіреність №ЦУПП-60 від 17.03.2014 року.,

від відповідача - Чорна Ю.О., довіреність №25/10/32-Д від 22.10.2014 року,

Шахов В.С., довіреність №25/11/47-Д від 19.11.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року

у справі №826/9458/13-а

за позовом Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної

адміністрації залізничного транспорту України»

до Державної фінансової інспекції України

про часткове скасування вимоги,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2013 року Державне підприємство «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (далі по тексту ДП «УПП ДАЗТУ») звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції України (далі по тексту Інспекція), яким просило визнати незаконними та скасувати пункти 2, 4, 7 вимоги Інспекції № 05-14/722 від 30.04.2013 року про усунення порушень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року у справі №826/9458/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року, позов задоволено.

При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки відповідачем, у відповідності до частини 2 статті 71 КАС України, не доведена правомірність пунктів 2, 4 та 7 оскарженої вимоги.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень на них, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «УПП ДАЗТ» та його структурних підрозділів - кар'єроуправлінь: Хлібодарівського, Пенізевицького, Кам'яницького, Королівського, Знам'янського, Крюківського, Редутського, Хлистунського за період з 01.04.2009 року по 30.09.2012 року.

В ході проведення перевірки відповідачем виявлені порушення, які відображені в акті ревізії № 05-21/114 від 22.03.2013 року. На підставі вищезазначеного акта Інспекцію складено вимогу №05-14/722 від 30.04.2013 року про усунення позивачем порушень фінансової дисципліни.

ДП «УПП ДАЗТ» з пунктами 2, 4, 7 вимоги відповідача не погодилось, що і стало причиною для звернення до суду за захистом порушених прав.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до підпункт 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі по тексту Положення), Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

У разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а24 та від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

Із матеріалів справи вбачається, що в пунктах 2, 4, 7 вимоги № 05-14/722 від 30.04.2013 року Інспекція вимагала стягнути з винних осіб збитки в порядку, встановленому чинним законодавством.

На підставі наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що збитки повинні відшкодовуватись в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, обставини справи з'ясовані повно та правильно, однак рішення першої та апеляційної інстанції є помилковим, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає на необхідне скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі №826/9458/13-а - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: