Постанова ВАСУ від 26.03.2014 року

Друк

Пошук

317

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/9991/25642/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження

касаційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 та Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а/0570/13394/2011

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0032891740 від 10.06.2011 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на 24 328,11 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів у частині задоволених позовних вимог, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Крім того, з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій звернувся позивач, який вважає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак просить скасувати їх та прийняти нове законне рішення.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких наводить доводи законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2008 2010 років позивач надавав до податкової інспекції звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку за відповідні звітні податкові періоди.

Згідно наданих позивачем звітів обсяг виручки позивача від реалізації товарів, робіт та послуг у 2008 році склав 356 379,00 грн. (І квартал 109 519,56 грн., ІІ квартал 107 921,69 грн., ІІІ квартал 90 083,31 грн., IV квартал 48 855,00 грн.);

у 2009 році 184 191,00 грн. (І квартал 36 502,00 грн., ІІ квартал 46 070,00 грн., ІІІ квартал 69 930,00 грн., IV квартал 31 689,00 грн.);

у 2010 році 76 040,00 грн. (І квартал 45 424,10 грн., ІІ квартал 25 326,90 грн., ІІІ квартал 5 289,00 грн.).

З 14.02.2011 по 04.03.2011 представниками податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за наслідками якої 14.03.2011 складений акт № 313/1740/25798001266 (надалі акт).

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0031091740 від 30.03.2011, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 65 353,23 грн., яке, у подальшому, було скасовано рішенням Державної податкової адміністрації Донецької області від 07.06.2011 року № 10729/10/25-213-2 в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 14,68 грн.

У зв'язку з надходженням і розглядом скарг позивача Державною податковою адміністрацією в Донецькій області було доручено відповідачу провести документальну позапланову перевірку з питання достовірності нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

В період з 01.06.2011 по 03.06.2011 відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та 06.06.2011 складено акт № 785/1740/25798001266.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів статті 13 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (надалі Декрет), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, підпункту 9.12.1 пункту 9.12. статті 9 та статті 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що виразилося у перевищенні позивачем у червні 2008 року обсягу виручки від реалізації товарів, без переходу на загальну систему оподаткування.

Загальна сума коштів, отриманих позивачем на розрахунковий рахунок та в касу за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 склала 1 595 179,91 грн., з яких за 2008 рік 823 786,62 грн., за 2009 рік 576 578,66 грн., за 2010 рік 194 814,63 грн.

Зазначена сума коштів включала в себе, окрім іншого, суми страхових платежів, отриманих позивачем в ході виконання укладених зі страховими компаніями агентських угод, що в подальшому перераховувалися страховим компаніям.

На підставі акта № 785/1740/25798001266 податковим органом 10.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0032891740, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у сумі 65 338,55 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що врахування частини належної до виплати позивачу агентської винагороди в рахунок зменшення суми належних до перерахування позивачем страхових платежів до страхової компанії не було доходом позивача, оскільки зазначений спосіб розрахунків за своїм змістом відповідає цивільно-правовій конструкції зарахування зустрічних однорідних вимог та своїм наслідком мав заниження суми фактично понесених позивачем витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій частково помилковими, з огляду на наступне.

Згідно приписів пункту 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької дальності діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 даного Закону оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва регулюється Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», згідно норм якого у разі перевищення дозволеної межі обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого ст. 1 Указу (500 000,00 грн.), платник єдиного податку відповідно до ст. 5 цього Указу повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Пунктом 1 Указу визначено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 даного Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Таким чином, позивач, отримавши в ході виконання договорів про надання посередницьких послуг на власний розрахунковий рахунок суму, що перевищує дозволений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» розмір виручки, повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України. Зокрема, у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 19.01.2010 (справа № 21-1966во09) та від 20.04.2010 (справа № 21-2366во09) наведено твердження про те, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками податкового органу щодо законного збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на 65 338,55 грн., оскільки кошти, які надходили на рахунки позивача у вигляді страхових платежів від страхувальників були виручкою позивача у розумінні статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», яка перевищила ліміт в 500 000,00 грн.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні відомості про понесення відповідачем будь-яких з вищезазначених судових витрат, підстав вирішувати питання щодо розподілу судових витрат немає.

Керуючись ч. 2 ст. 94, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби задовольнити.

2.Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі № 2а/0570/13394/2011 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

В задоволенні позову відмовити повністю.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.

Популярні новини