Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/800/2575/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест" (далі - Товариство)

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.09.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013

у справі № 2а/1970/2935/12

за позовом Товариства

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Товариство звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.03.2012 № 0000052303, № 0000802304 та № 0000782304.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.09.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, у позові відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що сформовані платником дані податкової звітності з податку на прибуток та з податку на додану вартість не підтверджені первинними обліковими документами; також суди зазначили про правомірність застосування до платника штрафних санкцій за неоприбуткування готівкових коштів.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що під час проведення перевірки Інспекцією не перевірялась касова книга, у зв'язку з чим висновок контролюючого органу про порушення платником порядку оприбуткування готівкових кошів є недостовірним. Також позивач зазначає про те, що питання щодо наявності у Товариства податкового боргу в сумі 10081,98 грн. на даний час є предметом судового оскарження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 23.02.2012 № 1314/23-420/35969591.

Перевіркою виявлено факт неоприбуткування платником у листопаді 2009 року готівкових коштів у сумі 57121,52 грн. в касовій книзі, що стало підставою для застосування до Товариства штрафу в сумі 285 607,60 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2012 № 0000052303.

Також на підставі висновку про: відображення Товариством у податковому обліку валових витрат у загальній сумі 266 359 грн. без наявності підтверджувальних первинних документів; завищення платником амортизаційних нарахувань на загальну суму 25243 грн. з огляду на неподання платником доказів використання основних фондів у своїй господарській діяльності; заниження платником оподатковуваного доходу на 9286 грн. внаслідок неврахування при його обчисленні вартості наданих послуг з оренди, - Інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 № 0000782304 про збільшення платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток на 71001 грн. за основним платежем та на 17750,25 грн. за штрафними санкціями.

Невключення платником до бази оподаткування ПДВ вартості наданих послуг з оренди, а також невідповідність сформованого Товариством податкового кредиту в загальній сумі 70 009 грн. критеріям документальної підтвердженості (платником не подано первинних документів, що містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг господарських операцій, за якими Товариством визначено податковий кредит) стало підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на 70967 грн. за основним платежем та на 17741,75 грн. за штрафними санкціями за податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2012 № 0000802304.

Досліджуючи правомірність формування платником валових витрат та податкового кредиту в оспорюваних сумах, суди, керуючись положеннями підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та приписами підпунктів 7.4.1. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (які регулювали порядок формування валових витрат та податкового кредиту, відповідно, у періоді, охопленому перевіркою) сформували обґрунтовану правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ та витрат у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Втім, як вбачається з установлених судами обставин справи, Товариством ані під час перевірки, ані у ході судового розгляду даної справи не було подано первинних документів на підтвердження правильності сформованих ним показників податкової звітності.

За правилами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Судами також встановлено, що причиною відсутності у платника необхідних первинних документів стало їх знищення внаслідок пожежі, у зв'язку з чим Інспекція, керуючись положеннями пункту 44.5 статті 44 ПК, за фактом одержання відповідного повідомлення від платника перенесла термін проведення податкової перевірки на 90 календарних днів для надання Товариству передбаченого законодавством строку для відновлення втрачених документів.

Втім у вказаний строк позивач відповідні документи не відновив; докази вжиття Товариством будь-яких заходів, спрямованих на таке відновлення у матеріалах справи відсутні; про причини неможливості відновлення відповідних документів платник не повідомив.

За таких обставин суди цілком об'єктивно погодилися з обґрунтованістю висновків Інспекції про невідповідність сформованих платником показників податкової звітності критерію документальної підтвердженості.

На обґрунтування факту одержання платником авансових платежів за надані орендні послуги, які не було відображено у податковій звітності Товариства, Інспекція послалася на досліджені під час перевірки оборотно-сальдові відомості по субрахунках, картки взаєморозрахунків, досліджений рух коштів по рахункам платника. Заперечуючи проти цієї обставин, Товариством не подано переконливих доводів та не подано доказів на спростування цих обставин. Таким чином, на порушення частини першої статті 71 КАС позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо правомірності оспорюваних нарахувань за податковими повідомленнями-рішеннями від 06.03.2012 № 0000802304 та від 06.03.2012 № 0000782304.

У той же час не можна погодитися із законністю застосування до платника штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2012 № 0000052303.

Адже на момент вчинення платником розглядуваного правопорушення шляхом неоприбуткування готівкових коштів у касовій книзі (у листопаді 2009 року) штрафні санкції за порушення правил оприбуткування готівки належали до адміністративно-господарських санкцій і їх застосування обмежувалося строком, визначеним статтею 250 Господарського кодексу України (далі - ГК), а саме - шестимісячним терміном з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З 01.01.2011 набрав чинності ПК, положення якого, однак, не мають зворотної сили. А тому віднесення даного виду штрафних (фінансових) санкцій до категорії грошового зобов'язання платника податків згідно з нормами цього Кодексу не змінює правову природу штрафів, яка визначається за законодавством, що діяло на момент вчинення правопорушення.

Таким чином, пропуск Інспекцією визначеного статтею 250 ГК строку застосування розглядуваних санкцій виключає законність податкового повідомлення-рішення від 06.03.2012 № 0000052303.

З урахуванням викладеного з огляду на помилковість окремих висновків судів, що призвело до прийняття ними неправильного по суті спору рішення у відповідній частині, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані судові акти та задовольнити частково розглядувані позовні вимоги.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну товариства з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест" задовольнити частково.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 у справі № 2а/1970/2935/12 змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2012 № 0000052303.

3. У цій частині позов задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 № 0000052303.

4. В іншій частині постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 у справі № 2а/1970/2935/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько