Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 року м. Київ К/800/2844/14

К/800/4322/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Чумаченко Т.А., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - Александрович О.М., довіреність б/н від 25.05.2012 року,

від відповідача-1 - Мельниченко В.О., довіреність №14-1/1-16/10415 від 31.12.2013 року,

від відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року

у справі №826/10776/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна»

до 1) Київської міжрегіональної митниці Міндоходів,

2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надмірно сплачених

митних платежів,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» (далі по тексту ТОВ «Бергамо Україна») звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі по тексту Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі по тексту Державна казначейська служба), яким просило визнати протиправним і скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №100200000/2012/610204/2 від 10.12.2012 року, стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Бергамо Україна» надмірно сплачених податку на додану вартість у розмірі 66 749 грн. 91 коп. та мита у розмірі 35758грн. 88 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2013 року у справі №826/10776/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у зазначеній справі, позовні вимоги задоволено, визнати протиправним і скасовано рішення відповідача-1 про коригування митної вартості товарів №100200000/2012/610204/2 від 10.12.2012 року, стягнуто на користь позивача надмірно сплачених податку на додану вартість у розмірі 66 749 грн. 91 коп. та мита у розмірі 35758грн. 88 коп. з Державного бюджету України через Державну казначейську службу.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки Митниця, відмовляючи ТОВ «Бергамо Україна» в митному оформленні товару та коригуючи його митну вартість оскарженим рішенням, діяла з порушенням вимог законодавства. Зважаючи на незаконність рішення Митниці №100200000/2012/610204/2 від 10.12.2012 року, суди дійшли висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просять скасувати вказані вище судові рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача-1, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (плокупцем) та Компанією SOLO INVEST (Франція) (продавцем) укладений контракту №5 від 21.10.2010року, на підставі якого, з урахування додаткових угод та специфікації, ТОВ «Бергамо Україна» придбано футболки (далі по тексту товар).

Вказаний товар подано до митного оформлення згідно з вантажної митної декларації №100200000/2012/593732 від 29.11.2012 року та задекларовано його митну вартість згідно із вимогами статті 58 Митного кодексу України за ціною договору (першим методом) у розмірі 55019 Євро (566 908 грн. 57 коп.), у т.ч.: вартість товару - 54970 Євро (566 398 грн. 57 коп.), витрати на транспортування до України - 510 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості декларант подав до митного органу документи: декларацію митної вартості №100200000/2012/593732 від 29.11.2012 року; зовнішньоекономічний контракт з Компанією SOLO INVEST (Франція) (Продавець) №5 від 21.10.2010 року та додаткові угоди до нього; специфікацію №24/2012 від 12.11.2012 року; інвойс (рахунок-фактура) №71205892 від 12.11.2012 року; міжнародну товарно-транспортну накладну №117021; договір на перевезення №657/20 від 16.01.2012 року; довідку про вартість транспортних перевезень №92490 від 26.11.2012 року.

Рішенням відповідача-1 про коригування митної вартості товарів від 10.12.2012 року №100200005/2012/610204/2 скориговано митну вартість товарів та визначено її на рівні 83908,60 євро.

Згідно вказаного вище рішення надані позивачем документи не містять всіх даних відповідно обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів та містять розбіжності, а саме в наданих додатках №1, 2, 3 від 05.01.2012 року, 19.03.2012 року і 16.04.2012 року та специфікації від 12.11.2012 року №24/2012 відсутня країна відправлення і конкретні терміни оплати. Також у рішенні зазначено про ненадання декларантом додаткових документів. Митницею визначена митна вартість за 6 (резервним) методом.

В подальшому ТОВ «Бергамо Україна» подало до митного оформлення нову ВМД №100190000/2012/595188 від 10.12.2012 року, згідно з якою проведено митне оформлення товару, а позивачем додатково сплачено 66 749 грн. 91 коп. податку на додану вартість та 35 758 грн. 88 коп. мита.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На виконання частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій досліджене оскаржене позивачем рішення Митниці, йому надано юридичну оцінку.

Згідно частини 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За нормою частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Судами встановлено, що ТОВ «Бергамо Україна» надано відповідачу-1 для митного оформлення товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які містили об'єктивні і достовірні дані та підтверджували ціну товару. Подані документи ідентифікують товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, яка підлягала сплаті позивачем.

Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

В процесі розгляду справи Митницею не обґрунтована необхідність витребування від декларанта додаткових документів. Не підтверджена наявність у документах розбіжностей, ознак підробки, відсутність всіх відомостей тощо, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Отже, висновок судів попередні інстанцій про порушення митним органом вимог статті 53 Митного кодексу України та безпідставне зобов'язання позивача надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, є правомірними.

Разом з тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає помилковою правову позицію судів про задоволення позовних вимог ТОВ «Бергамо Україна» щодо стягнення на його користь з Державного бюджету України надмірно сплачених податку на додану вартість у розмірі 66 749 грн. 91 коп. та мита у розмірі 35758грн. 88 коп.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (яка відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковою для судів всіх інстанцій), викладеної ним в постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13, суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Відтак, встановлена судами неправомірність рішення митного органу, прийнятого з порушенням встановленої Митним кодексом України процедури, не є достатньою підставою для підтвердження факту надмірної сплати позивачем митних платежів у зазначеному ним розмірі.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року N618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Вказана заява з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум, який перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. А у разі підтвердження факту надмірно зарахованих до бюджету митних платежів складається Висновок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався такою процедурою.

Отже, висновок судів про задоволення позову в частині повернення позивачу надмірно сплачених податку на додану вартість та мита не ґрунтується на нормах чинного законодавства та спростовується наявними у справі доказами.

За таких обставин, судові рішення у зазначених частинах підлягають скасуванню, а позов - залишенню без задоволення.

Відповідно частини 2 статті 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі №826/10776/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» надмірно сплачених податку на додану вартість у розмірі 66 749 грн. 91 коп. та мита у розмірі 35758грн. 88 коп..

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі №826/10776/13-а - залишити без змін.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: