Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/800/3057/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Чумаченко Т.А., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - Шевляков С.В., довіреність б/н від 27.05.2014 року,

від відповідача-1 - Забродська Т.А., довіреність №6/1/6/3675 від 12.11.2013 року,

від відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року

у справі №806/5110/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Ф"

до 1) Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України,

2) Головного управління Державної казначейської служби України

в Житомирській області

про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надмірно сплачених

митних платежів,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лайт Ф" (далі по тексту ТОВ "Лайт Ф") звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області (далі по тексту Державна казначейська служба), яким просило визнати протиправним та скасувати рішення Митниці №101060000/2013/300292/2 від 02.04.2013 року та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму митних платежів в розмірі 6844,79 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013року у справі №806/5110/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у зазначеній справі, позовні вимоги задоволено, визнано нечинним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 02.04.2013 року № 101060000/2013/300292/2, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Лайт Ф" надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 6844,79грн.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки Митниця, відмовляючи ТОВ "Лайт Ф" в митному оформленні товару та коригуючи його митну вартість оскарженим рішенням, діяла з порушенням вимог законодавства. Крім того, зважаючи на незаконність рішення Митниці №101060000/2013/300292/2 від 02.04.2013 року, суди дійшли висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати вказані вище судові рішення, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ТОВ "Лайт Ф" подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідність судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України. Позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача-1, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Лайт Ф" (покупець) та Компанією "TAIZHOU YIHAO STEERING GEAR CO., Ltd.", Китай (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №2-09/01-13 від 15.01.2013 року, за яким продавець згоден продати, а покупець згоден придбати запчастини для автомобілів, а саме: рульові рейки та деталі рульового керування для автомобілів (далі по тексту товар) в кількості та за цінами, які зазначені у інвойсах та Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного контракту.

На виконання умов наведеного вище договору позивачем придбаний товар та 01.04.2013 року пред'явлений до митного оформлення на території України.

Для обґрунтування митної вартості товару позивачем подано Митниці наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 15.01.2013 р. №2-09/01-13, специфікацію до контракту №1 від 15.01.2013 р., інвойс від 18.01.2013 №TZYH WEBER-1201B, комерційну пропозицію б/н від 08.01.2013 р., договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.03.2012 р. №1-12/03-12, транспортний рахунок від 19.02.2013 р. №VAT 01/SHI/02/2013, платіжне доручення №108 від 20.02.2013 р. про оплату транспортно-експедиційних послуг, прайс-лист від виробника б/н від 08.01.2013 р., пакувальний лист б/н від 18.01.2013 р., сертифікат про походження товару №CCPIT 110797308 від 24.01.2013 р., коносамент NGBLEG1301084 І від 25.01.2013 р., експортну декларацію країни відправлення від 24.01.2013 р. №310120130519829115, платіжне доручення №118 від 06.03.2013 оплати за товар постачальнику.

За результатами розгляду поданих документів позивачу видано картку відмови №101060000/2013/00348 від 02.04.2013 року та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/3002992/2.

Згідно рішення митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення, містять розбіжності (в коносаменті від 25.01.2013 р. №GBLEG1301084І відсутні відомості про особу, з якою укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування), а також в зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписки з бухгалтерської документації, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-64 Митного кодексу України. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: на основі МД № 110070000/2012/330658 від 14.12.2012 р., з урахуванням коригувань на обсяг партії схожих товарів, умови поставки, комерційні умови тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На виконання частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій досліджене оскаржене позивачем рішення Митниці, йому надано юридичну оцінку.

Згідно частини 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За нормою частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Судами встановлено, що ТОВ "Лайт Ф" надано Митниці для митного оформлення товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Документи містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару.

Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Отже, висновок судів попередні інстанцій про порушення відповідачем-1 вимог статті 53 Митного кодексу України та безпідставне зобов'язання позивача надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, є правомірними.

Разом з тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає помилковою правову позицію судів щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Лайт Ф" в частині стягнення на його користь з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 6 844,79грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним в постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13, суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, встановлена судами неправомірність рішення митного органу, прийнятого з порушенням встановленої Митним кодексом України процедури, не є достатньою підставою для підтвердження факту надмірної сплати позивачем митних платежів.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року N618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Вказана заява з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум, який перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. А у разі підтвердження факту надмірно зарахованих до бюджету митних платежів складається Висновок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався такою процедурою.

Отже, висновок судів про задоволення позову в частині повернення позивачу 6844,79грн. не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

За таких обставин, судові рішення в частині стягнення з бюджету митних платежів підлягають скасуванню, а позов в цій частині - залишенню без задоволення.

Відповідно частини 2 статті 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України - задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013року у справі №806/5110/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Ф" надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 6 844,79 грн.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №806/5110/13-а- залишити без змін.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: