Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/46875/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Заїки М.М.,

Малиніна В.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Козелецькому районі Чернігівської області (далі - Відділення Фонду) про стягнення заборгованості,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області (далі - Управління ПФУ) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року Управління ПФУ пред'явило позов до Відділення Фонду, в якому просило суд стягнути з відповідача на його користь витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, витрати на виплату і доставку державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 "Про деякі питання пенсійного забезпечення" (далі - Постанова № 265) та від 11 березня 2009 року № 198 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі - Постанова № 198), у розмірі 175 770 гривень 33 копійки за період з 1 липня по 31 січня 2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, Управлінню ПФУ в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги Управління ПФУ посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нової постанови про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що Управління ПФУ є неналежним позивачем у справі, оскільки згідно з Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697; далі - Порядок) сторони на своєму рівні уповноважені лише складати акти щомісячних звірок витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії, а не здійснювати відшкодування витрат.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів, оскільки він не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає правовій позиції Верховного Суду України з розгляду справ такої категорії.

Пунктом 7 Порядку, якому, на думку апеляційного суду суперечать вимоги територіального органу Пенсійного фонду - позивача по справі, про відшкодування витрат, не врегульовує спірні відносини, які виникли у цій справі, оскільки встановлене ним правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом та ПФУ розраховані на відсутність спору та реалізуються за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок.

Статтею 16 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 цього ж Закону, виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з пунктом 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 384/2011 від 6 квітня 2011 року, який набрав чинності з 18 квітня 2011 року, ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (головні управління ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління ПФУ в районах, містах і районах у містах).

Отже, вимоги Управління ПФУ про відшкодування Відділенням Фонду витрат на виплату пенсій відповідають змісту його прав, як територіального органу ПФУ, щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією Відділення Фонду, основними завданнями якого згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління цього Фонду від 20 квітня 2001 року № 15, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності - співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 травня 2013 року (справа № 21-129а13).

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення неможна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

У той же час, у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відділення Фонду витрат із виплати та доставки щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії Управлінню ПФУ слід відмовити, однак, з інших підстав - у зв'язку з їх необґрунтованістю, з огляду на таке.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, залежно від страхового випадку, є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Згідно з пунктом 4 статті 25 Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV) Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Відповідно до статті 6 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 Постанови № 198, з 1 квітня 2009 року Кабінет Міністрів України встановив підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні.

Пунктом 2 Постанови № 198 передбачено, що виплата підвищення до пенсії здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Уряд України своєю Постановою № 265 встановив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох 120 відсотків, на трьох і більше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Пунктом 4 Постанови № 265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV. До страхових виплат, передбачених цим Законом, підвищення до пенсії та щомісячна державна адресна допомога не включаються.

Відповідно до статті 21 Закону № 1105-ХІV, Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Отже, вирішуючи питання чи здійснюються виплата підвищення до пенсії та адресної допомоги за рахунок коштів Фонду, слід враховувати, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-ХІV, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів, витрати Управління ПФУ на виплату і доставку державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, передбачені Постановами № 265 та № 198, не підлягають відшкодуванню Фондом, оскільки не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та визначеного статтею 21 Закону № 1105-XIV переліку соціальних послуг і виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, а тому Фонд не може нести витрати на їх виплату.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 6 червня 2011 року (справа № 21-57а11), від 20 червня 2011 року (справи №21-59а11 і № 21-118а11), від 19 грудня 2011 року (справа № 21-397а11) та від 9 липня 2012 року (справа № 21-180а12), від 20 лютого 2012 року (справа № 21-462а11) яка, відповідно до приписів статті 244-2 КАС України, є обов`язковою для всіх судів України.

Оскільки обставини справи встановлені судами повно і правильно, колегія суддів, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів попередніх інстанцій та ухвалює нову постанову про відмову в задоволенні позову.

З огляду на викладене, керуючись статтями 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року скасувати.

Відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області в задоволенні позову до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Козелецькому районі Чернігівської області про стягнення витрат на виплату і доставку державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 "Про деякі питання пенсійного забезпечення" та від 11 березня 2009 року № 198 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", у розмірі 175 770 (Сто сімдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят) гривень 33 копійки за період з 1 липня по 31 січня 2012 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф. Весельська

М.М. Заїка

В.В. Малинін