Історія справи

Постанова ВАСУ від 25.03.2015 року у справі №822/1454/13-а
Постанова ВАСУ від 25.03.2015 року у справі №822/1454/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 року м. Київ К/800/41700/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства доходів і зборів України та Хмельницької митниці Міндоходів

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року

у справі № 822/1454/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Державної митної служби України, Хмельницької митниці Міндоходів

про визнання протиправними і скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Хмельницької митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 30 червня 2010 року № 1197-к щодо припинення перебування позивача на державній службі в митних органах;

- визнати протиправним та скасувати наказ Хмельницької митниці Державної митної служби України від 30 червня 2010 року № 310-к щодо звільнення позивача з посади першого заступника начальника Хмельницької митниці з 30 червня 2010 року;

- зобов'язати поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Хмельницької митниці;

- стягнути з Державної митної служби середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2010 року по день поновлення на роботі;

- стягнути з Державної митної служби України моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2013 року скасовано вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України № 1197-к від 30 червня 2010 року щодо припинення перебування на державній службі в митних органах і звільнення позивача з посади першого заступника начальника Хмельницької митниці, з 30 червня 2010 року та пункт 1 наказу Хмельницької митниці Державної митної служби України від 30 червня 2010 року № 310-к. Поновлено позивача на посаді першого заступника начальника Хмельницької митниці та зобов'язано Хмельницьку митницю Державної митної служби України нарахувати та виплатити позивачу середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2010 року по 11 квітня 2013 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Міністерство доходів і зборів України та Хмельницька митниця Міндоходів не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подали касаційні скарги в яких, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши наведені доводи касаційних скарг, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 21 червня 2005 року ОСОБА_1 працював на посаді першого заступника начальника Хмельницької митниці. Наказом Державної митної служби України від 30 червня 2010 року № 1197-к «По особовому складу митних органів» припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу», за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків та порушенні законодавства з питань митної справи, наслідком яких є спричинення матеріальних збитків державі.

На виконання зазначеного наказу Хмельницькою митницею виданий наказ від 30 червня 2010 року № 310-к, відповідно до якого, ОСОБА_1 слід вважати звільненим з посади першого заступника начальника Хмельницької митниці, з 30 червня 2010 року.

Підставою прийняття оскаржуваного наказу слугувала перевірка службової діяльності Хмельницької митниці за період з 15 березня 2007 року по 15 березня 2010 року, якою були встановлені порушення з боку посадових осіб митниці, які полягають у не донарахуванні до державного бюджету митних платежів.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідач застосовуючи до позивача таке дисциплінарне стягнення, як звільнення, не дотримався вимог Дисциплінарного статуту митної служби України щодо обов'язкового проведення службового розслідування, не врахував характеру порушень та ступінь вини позивача, характеристику працівника та відсутність збитків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірності звільнення позивача на підставі статті 17 та пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» та скасування оспорюваних наказів.

Також, суди дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2010 року по 11 квітня 2013 року.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно вирішивши по суті даний спір, помилково невирахував в мотивувальній частині та незазначив в резолютивній частині постанови розмір суми коштів, який слід стягнути на користь позивача.

Таку помилку, судом апеляційної інстанції виправлено не було.

Отже, згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 30 червня 2010 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: за квітень-травень 2014 року.

Згідно довідки Хмельницької митниці від 08 квітня 2013 року №34 середньоденна заробітна плата позивача складає 126,63 грн.

Період вимушеного прогулу позивача складає 701 день (з 30 червня 2010 року по 11 квітня 2013 року).

701 х 126,63 = 88767,63

Отже, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 88767,63 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

При цьому, згідно абзацу 2 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Відповідно до частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідачем не було надано до матеріалах справи відомостей щодо отримання ОСОБА_1 будь-якого заробітку за час вимушеного прогулу, а тому колегія суддів не має можливості відрахувати ці виплати із суми, яка підлягає стягненню.

З аналізу положень частини другої статті 11 та частини другої статті 21 КАС України вбачається, що адміністративне судочинство допускає вихід за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав людини тощо.

Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною в Рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року № 5-рп/2011.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 223 Кодексу адміністративного судочинства України, рахує за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

постановила:

Касаційні скарги Міністерства доходів і зборів України та Хмельницької митниці Міндоходів задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року скасувати.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року - змінити, виклавши абзац 5, 6 резолютивної частини постанови суду першої інстанції в наступній редакції:

«Стягнути з Хмельницької митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 88767 (вісімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 63 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 червня 2010 року по 11 квітня 2013 року, за відрахуванням зборів, обов'язкових платежів та сум виплачених при його звільненні.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Хмельницької митниці та виплати йому середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2405,97 грн. підлягає негайному виконанню».

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

.