Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" липня 2014 р. м. Київ К/800/23275/14

К/800/23275/14

24 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Голяшкіна О.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою фермерського господарства "Золота Нива" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі № 816/4791/13-а за позовом фермерського господарства "Золота Нива" до голови Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_1, треті особи: державна інспекція сільського господарства в Полтавській області, управління Держземагенства у Миргородському районі Полтавської області, головне управління Держземагенства у м.Полтава Полтавської області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року фермерське господарство "Золота Нива" звернулося в суд з позовом до голови Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_1, треті особи: державна інспекція сільського господарства в Полтавській області, управління Держземагенства у Миргородському районі Полтавської області, головне управління Держземагенства у м.Полтава Полтавської області, в якому просило визнати дії голови Миргородської районної державної адміністрації, в частині прийняття розпорядження №248 від 4 грудня 2012 року неправомірними та скасувати розпорядження голови Миргородської районної державної адміністрації №248 від 4 грудня 2012 року в частині прийняття до земель запасу державної власності земельної ділянки, що була надана в межах Черкащанської сільської ради для ведення товарного сільського виробництва Фермерському господарству "Золота Нива" площею 41,1 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії голови Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області стосовно прийняття розпорядження №248 від 4 грудня 2012 року "Про прийняття земельної ділянки до земель запасу" є неправомірними, оскільки позивачем проведені усі передбачені законодавством дії щодо продовження договору оренди, натомість відповідачем в порушеня норм земельного законодавства прийняте неправомірне рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями фермерське господарство "Золота Нива" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 11 жовтня 2007 року між Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області та фермерським господарством "Золота Нива" укладений договір оренди землі, який зареєстрований Миргородським районним відділом Полтавської філії ДП "Центр ДЗК" 8 листопада 2007 року за №040754500338. Розпорядженням голови Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області №315 від 11 жовтня 2007 року "Про прийняття земельних ділянок до державної власності, затвердження технічних документацій, надання земель у власність та оренду і дозволу на розробку технічних документацій та внесення змін" передана в оренду земельна ділянка Черкащанської сільської ради фермерському господарству "Золота Нива" терміном на 5 років площею 41,1 га ріллі із земель державної власності. Фермерське господарство "Золота Нива" 15 жовтня 2012 року звернулося із заявою до голови Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області про продовження терміну дії договору оренди від 17 жовтня 2007 року. Конкурсною комісією по передачі в оренду земель державної власності, визначення орендної плати та безоплатної передачі земельних ділянок 21 листопада 2012 року вирішено рекомендувати райдержадміністрації направити фермерському господарству "Золота Нива" лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 41,1 га ріллі із земель державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Черкащанської сільської ради.

Головою Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області 4 грудня 2012 року прийняте розпорядження №248 про прийняття вказаної земельної ділянки до земель запасу. Відповідачем листом від 5 грудня 2012 року №01-34/403 повідомлено позивача про відмову у поновленні договору оренди.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з того, що позивач як орендар у встановлений законодавством термін не скористався переважним правом на укладення договору оренди.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

За обставинами справи між сторонами виник спір щодо правомірності розпорядження голови Миргородської районної державної адміністрації №248 від 4 грудня 2012 року стосовно прийняття до земель запасу державної власності земельної ділянки, що була надана в межах Черкащанської сільської ради для ведення товарного сільського виробництва фермерському господарству "Золота Нива" площею 41,1 га.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999, № 586-XIV та п.а ч.1 ст.10 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року №161-XIV(Далі - Закон №161-XIV) договір оренди землі представляє собою договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст.33 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року №161-XIV(Далі - Закон №161-XIV) передбачено, що по закінченню строку, на який був укладений договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Згідно ч.2 ст.33 Закону №161-XIV орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладений 17.10.2007 року між Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області та фермерським господарством "Золота Нива" договір оренди землі був зареєстрований Миргородським районним відділом Полтавської філії ДП "Центру ДЗК" 08.11.2007р. за №040754500338 строком на п'ять років, отже діяв до 08.11.2012 року. Позивач звернувся до Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області з листом-повідомленням про продовження договору оренди землі 15.10.2012 року, тобто у строк менший за 30 встановлених днів. В свою чергу відповідачем, у визначений законом строк, листом від 05.12.2012 року №01-34/403 повідомлено позивача про відмову у поновленні договору оренди.

За наведених обставин суди дійшли до висновку, що позивачем не виконані вимоги ст.33 Закону України №161-XIV, стосовно повідомлення належним чином орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та не поданий проект додаткової угоди.

Разом з тим, з таким висновком судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Підстава припинення переважного права на укладення договору оренди землі закріплена у ч.4 ст.33 Закону України №161-XIV, згідно якої, при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Разом з тим, зі змісту ст. 33 Закону України №161-XIV вбачається, що закон не передбачає наслідком невчасного повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, припинення такого права.

Відповідно ч.6 ст.33 Закону України №161-XIV у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

З аналізу ч.6 ст.33 Закону України №161-XIV вбачається, що умова за наявності якої договір вважається поновленим, щодо відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, є підставою припинення такого договору, лише в разі відсутності повідомлення орендаря про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

При цьому, за наявності такого повідомлення згідно ч.5 ст.33 Закону України №161-XIV орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Судами було також встановлено, що заява фермерського господарства "Золота Нива" від 15 жовтня 2012 року про продовження терміну дії договору оренди від 17 жовтня 2007 року була розглянута конкурсною комісією по передачі в оренду земель державної власності, визначення орендної плати та безоплатної передачі земельних ділянок лише 21 листопада 2012 року.

Зазначене свідчить про порушення орендодавцем місячного терміну розгляду заяви фермерського господарства "Золота Нива" від 15 жовтня 2012 року про продовження терміну дії договору оренди від 17 жовтня 2007 року встановленого ч.5 ст.33 Закону України №161-XIV.

Слід зазначити також, що лист-повідомлення орендаря про продовження договору оренди землі від 15.10.2012 року був отриманий орендодавцем, отже підстав вважати що орендарем не повідомлено про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, немає.

Зазначене також підтверджується і тим, що лист орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі №01-34/403 від 5 грудня 2012 року, був направлений орендарю за наслідком розгляду його листа-повідомлення від 15.10.2012 року, і більш того, після прийняття спірного розпорядження.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до помилкових висновків стосовно того, що пропустивши місячний строк звернення із повідомленням про продовження терміну дії договору оренди орендар втратив переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, що призвело до прийняття розпорядження голови Миргородської районної державної адміністрації №248 від 4 грудня 2012 року в частині прийняття до земель запасу державної власності земельної ділянки, що була в межах Черкащанської сільської ради для ведення товарного сільського виробництва фермерському господарству "Золота Нива" площею 41,1 га, яким порушив переважне право орендаря на укладення відповідного договору оренди на новий термін.

Згідно встановлених обставин справи, а саме, відсутності встановленого законом наслідку припинення переважного права позивача через пропуск місячного строку звернення із повідомленням про намір продовжити договір оренди землі, порушення орендодавцем місячного строку розгляду зазначеного повідомлення, та зважаючи на те, що судами не встановлена наявність між сторонами недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, орендодавцем спірним розпорядженням було порушене переважне право орендаря на укладення договору оренди земельної ділянки на новий термін.

Відповідно ст.35 Закону України №161-XIV спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої і апеляційної інстанцій, тому касаційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог із скасуванням розпорядження голови Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області №248 від 4 грудня 2012 року "Про прийняття земельної ділянки до земель запасу".

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу фермерського господарства "Золота Нива" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов фермерського господарства "Золота Нива" задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати розпорядження голови Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області №248 від 4 грудня 2012 року "Про прийняття земельної ділянки до земель запасу".

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: