Історія справи

Постанова ВАСУ від 24.06.2014 року у справі №817/3330/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/9213/14

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів Леонтович К.Г., Калашнікової О.В.,

при секретарі Романишин О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Львівської митниці Міністерства доходів та зборів України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 р. у справі № 817/3330/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Єврошпон-Смига" до Львівської митниці Міністерства доходів та зборів України про визнання нечинними рішень та протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ПАТ "Єврошпон-Смига" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/000019/2 від 27.08.2013 року та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209020000/2013/00013 від 21.08.2013 року, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08.2013 року № 209000003/2013/000019/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209020000/2013/00013. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими по справі судовими рішеннями, Львівська митниця Міністерства доходів та зборів України подала касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстави до її задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до митного органу з метою митного оформлення ввезених на територію України товарів митну декларацію № 209020000/2013/001978 від 21.08. 2013 року, якою задекларовано імпорт товару: шпон на загальну митну вартість 18 870, 62 євро, або 201 995, 70 грн., визначену за ціною договору, сума митних платежів складала 42 199, 12 грн.

Для підтвердження митної вартості заявлених товарів по митних деклараціях позивачем надано наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт від 31.05.2013 року № 3105;

- СМR № 464383 від 26.06.2013 року;

- рахунок-фактура № 559 від 02.07.2013 року про транспортні витрати;

- рахунок-фактура (інвойс) № 1106 від 11.06.2013 року;

- пакувальний лист від 11.06. 2013 року;

- сертифікат походження товару № 3170002003 від 20.06.2013 року;

- митна декларація країни відправлення № 10113080/0107113/0011832 від 01.07.2013 року;

Під час проведення митного контролю правильності визначення митної вартості митним органом виявлено заниження митної вартості товару відповідно до даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Крім того, відповідачем було встановлено розбіжності в документах, які подані для митного оформлення.

У зв'язку з цим митний орган запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару, а саме:

- транспортні ( перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ( заявку та договір на перевезення вантажу, рахунок про оплату, якщо він здійснювався);

- каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу митниці щодо надання додаткових документів ПрАТ "Єврошпон-Смига" надіслано:

- прайс-лист продавця товару;

- специфікації на товар;

- висновок Львівської торгово-промислової палати про якісні та вартісні характеристики товару № 19-09/1138 від 27.08. 2013 року.

За результатами розгляду вказаних документів, митним органом прийнято рішення № 209000003/2013/000019/2 від 27.08.2013 року та скориговано митну вартість за резервним методом, що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з позицією митного органу, підставами для визначення митної вартості товару за резервним методом стало те, що під час розгляду документів було виявлено, що в інвойсі від 11.06.2013 року відсутні умови оплати, що суперечить п. 2.1 контракту від 31.05.2013 року № 3105. У пакувальному листі до інвойсу від 11.06.2013 року № 1106 вказано, що оплата здійснюється через 10 днів з дати відвантаження зі складу постачальника (тобто 29.06. 2013 року відповідно до дати CMR). Однак, банківські платіжні документи до митного оформлення подані не були. У наданому декларантом висновку Львівської ТПП обраний метод оцінки (на основі додавання вартості, другорядний метод пункт г) не відповідає описаній методиці. Також з висновком відсутні документи, на які ТПП посилається, що не дозволяє впевнитися у правильності розрахунку та суперечить ч. 2 ст. 52 та пп. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України. Оскільки розбіжності не були усунені і після додання додаткових документів, то декларанта було повідомлено щодо невизнання митної вартості за ціною договору. У митного органу була інформація щодо митного оформлення (цінова база даних ПІК "Цінова інформація про визначення митної вартості" МД № 209120000/3/822055 від 25.06.2013 року). З причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, посадові особи Львівської митниці не мали змоги застосувати методи визначення митної вартості № 2 та № 3. Метод визначення митної вартості № 4 не був застосований, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою положень частини 2, 3 статті 62 Митного кодексу України. Метод визначення митної вартості № 5 не був застосований, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до статті 63 Митного кодексу України.

Застосовуючи послідовно методи визначення митної вартості та не зумівши застосувати методи 1-5, посадові особи митниці, відповідно до статті 64 визначили митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу.

Вказані мотиви містяться в спірному рішення про коринування митної вартості товару.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем було подано усі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, а відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом, оскільки процедура проведення консультацій між декларантом та митним органом не проведена, а рішенням жодним чином не було обґрунтовано неможливість застосування першого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була нижчою від наявної бази даних цін на вказаний товар та з урахуванням документів, наданих самим декларантом. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства.

З матеріалів справи вбачається проведення митницею необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Ненадання декларантом усіх витребуваних митницею документів унеможливило застосування першого методу визначення митної вартості товару. Спірне рішення митного органу є мотивованим. Правомірність застосування відповідачем шостого методу визначення митної вартості товару з послідовним застосуванням попередніх, як це встановлено частиною 5 статті 266 МК, а також обґрунтування неможливості їх застосування підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку про протиправність рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.08.2013 року № 209000003/2013/000019/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209020000/2013/00013.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Згідно з ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів та зборів України задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 р. у справі № 817/3330/13-а скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Єврошпон-Смига" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.

Судді: