Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2014 р. м. Київ К/800/61367/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Левіної А. А.,

за участю: представника позивача - Трофименко М.Є.,

представників відповідача - Трофименка М. Є., Крупського С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ СУХА БАЛКА" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ СУХА БАЛКА" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "ЄВРАЗ СУХА БАЛКА" звернулось з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110010000/2/01129 від 30 липня 2012 року, № 110010000/2/01130 від 30 липня 2012 року, № 110010000/2/01134 від 31 липня 2012 року, № 110010000/2/01141 від 01 серпня 2012 року, № 110010000/2/01145 від 02 серпня 2012 року, № 110010000/2/01146 від 02 серпня 2012 року, № 110010000/2/01154 від 03 серпня 2012 року;

визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів № 110010000/2012/600792/1 від 30 липня 2012 року, № 110010000/2012/600793/1 від 30 липня 2012 року, № 110010000/2012/600797/1 від 31 липня 2012 року, № 110010000/2012/600803/1 від 01 серпня 2012 року, № 110010000/2012/600808/1 від 02 серпня 2012 року, № 110010000/2012/600809/1 від 02 серпня 2012 року, № 110010000/2012/600817/1 від 03 серпня 2012 року;

зобов'язати Дніпропетровську митницю надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про повернення TOB «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЄВРАЗРЕСУРС» УКРАЇНА» надмірно сплаченої суми ПДВ у розмірі 629 766 грн 55 коп, шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В запереченнях на скаргу відповідач та третя особа просили залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 14 липня 2010 року між ВАТ «Об'єднана вугільна компанія «Южкузбассуголь» (РФ) та ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» (Україна) укладено контракт № 58/2010/ОУК-1169 на купівлю-продаж вугілля.

Відповідно до умов додатку № 26 від 10 липня 2012 року, який є невід'ємною частиною Контракту № 58/2010/ОУК-1169 від 14 липня 2010 року, ціна за одну метричну тону встановлена у сумі 116,00 дол. США на умовах СРТ ст. Баглей Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000).

Позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для митного оформлення товару - "вугілля кам'яне бітумінозне, коксівне, непиловидне, неагломероване: вугільний концентрат марки ГЖ. Виробник - ЗАТ ЦОФ «Абашевская». Країна виробництва - Росія.RU. Торговельна марка - відсутня», який надійшов на адресу ПАТ «Євраз Баглейкокс» на підставі зовнішньоекономічного контракту від 14 липня 2010 року № 58/2010/ОУК-1169, укладеного між ВАТ «Объединенная угольная компания Южкузбассуголь» (Росія) та TOB «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна», шляхом подання вантажних митних декларацій.

Згідно контракту від 14 липня 2010 року № 58/2010/ОУК-1169 Компанія «ОАО ОУК «Южкузбассуголь», Росія, продає товар: «вугілля кам'яне бітумінозне для коксування марки Г; клас 0-50 мм.» виробництва ВАТ «ЦОФ Абашевська», Росія, з поставкою на умовах СРТ - ст. Баглей Придніпровської залізниці за ціною 116,00 USD/MT (додаток № 26 від 10 липня 2012 року до контракту).

В кожному випадку митна вартість товару заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України, а саме: 0,115 доларів США/кг.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем надані наступні документи: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 13 жовтня 2010 року № 11000/1/10/115503; внутрішні транзитні документи; накладні ЦІМ/УМВС; інвойси; зовнішньоекономічний договір від 14 липня 2010 року № 58/2010/ОУК-1169 із доповненням № 26 від 10 липня 2012 року; внутрішній договір (контракт) доручення від 01 грудня 2009 року № 2009/12- 01/03; довідка про декларування валютних цінностей; сертифікати якості; копії ВМД іноземної країни.

З огляду на те, що надані декларантом додаткові документи не підтвердили задекларованої митної вартості, митницею відмовлено в прийнятті митної декларації та в митному оформлені товару за ціною договору, про що зазначено у картках відмови: № 110010000/2/01129 від 30 липня 2012 року, № 110010000/2/01130 від 30 липня 2012 року, № 110010000/2/01134 від 31 липня 2012 року, № 110010000/2/01141 від 01 серпня 2012 року, № 110010000/2/01145 від 02 серпня 2012 року, № 110010000/2/01146 від 02 серпня 2012 року, № 110010000/2/01154 від 03 серпня 2012 року.

Рішеннями митниці про коригування митної вартості товару: № 110010000/2012/600792/1 від 30 липня 2012 року, № 110010000/2012/600793/1 від 30 липня 2012 року, № 110010000/2012/600797/1 від 31 липня 2012 року, №110010000/2012/600803/1 від 01 серпня 2012 року, № 110010000/2012/600808/1 від 02 серпня 2012 року, № 110010000/2012/600809/1 від 02 серпня 2012 року, № 110010000/2012/600817/1 від 03 серпня 2012 року визначено митну вартість товару за резервним методом.

Не погоджуючись з такими діями митниці, позивач звернувся з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів частково.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за наявності наступних причин: відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону митницею під час здійснення контролю митної вартості товару не надано доказів, які підтверджували б, що надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім того, митницею не доведено правомірності рішення, прийнятого у зв'язку з невиконанням позивачем безпідставних вимог щодо витребування додаткових документів, оскільки відповідач не надав докази того, що саме додатково витребувані документи є такими, що у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби витребовування у позивача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

За таких обставин висновки відповідача щодо неправомірності застосування позивачем першого методу визначення ціни товару є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Оскільки під час вирішення спору суди першої та апеляційної інстанції не правильно застосували норми матеріального права, то скаргу Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ СУХА БАЛКА" в частині визнання протиправними та скасування карток відмови і рішень про коригування митної вартості слід задовольнити, а судові рішення в цій частині скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Дніпропетровську митницю надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про повернення TOB «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЄВРАЗРЕСУРС» УКРАЇНА» надмірно сплаченої суми ПДВ у розмірі 629 766 грн 55 коп., шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача, то суд касаційної інстанції зазначає таке.

Статтею 301 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ

Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно із пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення (затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364) та Порядком взаємодії (затвердженого наказом Державної митної служби України Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Наведене свідчить, що позивач заявив передчасний позов в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Колегія суддів вважає, що висновки судів про відмову в задоволені позову про зобов'язання Дніпропетровську митницю надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про повернення TOB «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЄВРАЗРЕСУРС» УКРАЇНА» надмірно сплаченої суми ПДВ у розмірі 629 766 грн 55 коп, шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача ґрунтується на правильному застосуванні ними норм матеріального права, а тому судові рішення в цій частині підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ СУХА БАЛКА" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року в частині відмови в позові про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнання протиправними та скасування рішень Дніпропетровської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110010000/2/01129 від 30 липня 2012 року, № 110010000/2/01130 від 30 липня 2012 року, № 110010000/2/01134 від 31 липня 2012 року, № 110010000/2/01141 від 01 серпня 2012 року, № 110010000/2/01145 від 02 серпня 2012 року, № 110010000/2/01146 від 02 серпня 2012 року, № 110010000/2/01154 від 03 серпня 2012 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів № 110010000/2012/600792/1 від 30 липня 2012 року, № 110010000/2012/600793/1 від 30 липня 2012 року, № 110010000/2012/600797/1 від 31 липня 2012 року, №110010000/2012/600803/1 від 01 серпня 2012 року, № 110010000/2012/600808/1 від 02 серпня 2012 року, № 110010000/2012/600809/1 від 02 серпня 2012 року, № 110010000/2012/600817/1 від 03 серпня 2012 року

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: