Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2015 р. м. Київ К/800/24276/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Цуркан М.І.

при секретарі судового засідання Вишняку О.М.

з участю представника сторони :

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом ОСОБА_5

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській областіз участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Нагорний Іван Михайлович

про визнання протиправними дій та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В :

20.02.2013р. ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі Інспекція) про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення припису від 12.10.2012р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил та визнання незаконним і скасування вказаного припису. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем зроблено помилкові висновки щодо порушення позивачем вимог законодавства при виконанні будівельних робіт.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3.04.2014р., позов задоволено. Визнано протиправними дії Інспекції щодо винесення припису від 12.10.2012р. та скасовано припис.

Не погодившись з судовими рішеннями, Інспекція звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника сторони, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що за результатами проведеної позапланової перевірки складено акт №57с від 12.10.2012р., в якому зазначено, що позивачем в 2004р. виконано роботи з реконструкції квартири за рахунок добудови гаражу та житлової кімнати над ним без розробленої проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт. За вчинені правопорушення стосовно позивача складено протокол №21с про адміністративне правопорушення від 12.10.2012р. передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП та припис №8с від 12.10.2012р., яким ОСОБА_5 запропоновано в 30-ти денний термін з дня отримання даного припису демонтувати гараж та надбудову над ним.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою від 15.10.2012р. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 204 грн.

18.01.2013р. Інспекцією було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено акт №1с, яким встановлено, що вимоги припису №8с від 12.10.2012р. не виконано, чим порушено п.п. а, п.3 ч.4 статті 41 «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз.3 п.14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ №553 від 23.05.2011р.

За вчинені правопорушення стосовно позивача складено протокол №1с про адміністративне правопорушення від 18.01.2013р. передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП та прийнято 29.01.2013р. постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн.

Повноваження Інспекції щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації визначено положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до статті 38 вказаного Закону у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Аналогічним чином питання знесення об'єктів самовільного будівництва внормовано частиною 7 статті 376 ЦК України, якою обумовлено, що такий демонтаж відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками розгляду відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, органу державного архітектурно-будівельного контролю надано право здійснювати заходи з перевірки дотримання громадянами вимог містобудівного законодавства, приймати з цього приводу рішення в яких відображати свої висновки щодо наявності таких порушень та встановлювати механізм усунення цих порушень.

В той же час, рішення вказаних органів про демонтаж самовільно збудованих об'єктів не є обов'язковими до виконання, оскільки знесення здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, при здійсненні перевірки, оформлення її результатів шляхом складання акту та прийнятті припису про усунення виявлених під час перевірки порушень, Інспекція діяла у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих їй повноважень, а обґрунтованість її висновків щодо необхідності демонтажу самовільно збудованого об'єкту може бути перевірена виключно в межах розгляду судом справи про знесення такого об'єкту.

Оскільки в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки, а вимоги, викладені в приписі Інспекції від 12.10.2012р. не є обов'язковими для виконання, адміністративний позов ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що судові рішення повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.

Керуючись статтями 221,223,229,230,232,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3.04.2014р. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

М.І. Цуркан