Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2015 р. м. Київ К/800/20365/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФО-П ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС (далі - Ужгородська МДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року у задоволенні позову ФО-П ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ФО-П ОСОБА_4 подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Ужгородською МДПІ у період з 21.01.2013 року по 25.01.2013 року проведено документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_4 за період діяльності з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт №173/17-2/НОМЕР_1 від 01.02.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги п.181.1 ст.181, п.183.2 ст.183 ПК України, внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в сумі 36655,47 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №14/17-2/НОМЕР_1 від 14.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45819,34 грн. (в тому числі за основним платежем 36655,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9163,87 грн.).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що зі змісту акту перевірки та доводів відповідача видно, що згідно з поданими звітами про використання реєстраторів розрахункових операції в період травня 2011 року - квітня 2012 року, загальна сума від здійснення операцій поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, сплачена позивачу, як суб'єкту господарювання, покупцями товарів сукупно становить 308794,26 грн..

З урахуванням вимог п. 181.1 ст. 181 ПК України та обставин справи, позивач зобов'язаний був зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, однак до 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, а саме до 10.05.2012 року, позивачем не було подано заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, відповідачем було встановлено заниження позивачем за період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 36655,47 грн..

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що позивачем не оспорюються визначені податковим органом розмір операцій з поставки товарів (послуг) на загальну суму 308794,26 грн. за період травня 2011 року - квітня 2012 року та розмір податкового зобов'язання з ПДВ 36655,47 грн..

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та (або) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу передбачено накладення на платника податків штрафу розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку щодо обґрунтованості тверджень податкового органу про порушення позивачем зазначених вимогподаткового законодавства, внаслідок чого донараховано ПДВ в сумі 36655,47 грн. та щодо відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 14/17-2/НОМЕР_1 від 14.02.2013 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

За змістом абз. 5 п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» виручкою вважається вся сума, отримана на розрахунковий рахунок. Вказана норма не ставить визначення розміру виручки в залежність від того, яким чином будуть використовуватись кошти, отримані на рахунок. Тобто, немає значення, чи частина цієї суми в подальшому перерахована іншій особі чи ні. Інакше втрачається зміст спрощеної системи оподаткування як такої.

Крім того, обґрунтовуючи свої рішення, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що наявність хоча б однієї з таких підстав, як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців-платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, - передбачає перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року скасувати.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №14/17-2/НОМЕР_1 від 14.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45819,34 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров