Історія справи

Постанова ВАСУ від 23.07.2014 року у справі №800/80/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2014 року м. Київ справа № 800/80/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Степашка О.І.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Бившевої Л.І.,

Лосєва А.М.,

Моторного О.А,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача суддя Хорольського районного суду Полтавської області Міркушина Наталія Станіславівна про скасування рішення №3147/дп-13 від 7 листопада 2013 року та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

3 лютого 2014 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача суддя Хорольського районного суду Полтавської області Міркушина Наталія Станіславівна про скасування рішення № 3147/дп-13 від 7 листопада 2013 року та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 9 вересня 2013 року направив до відповідача скаргу щодо неправомірні поведінки судді Хорольського районного суду Полтавської області Міркушиної Н.С. яка: незаконно відмовила у розгляді справи про спростування інформації на підставі надуманих посилань на правила іншого судочинства (частина перша статті 15 ЦПК України); недотрималась етичних засад, що має розцінюватись як використання посадового становища в особистих цілях та викликають сумнів у її неупередженості, незалежності і справедливості винесених рішень; ухилилась від застосування у необхідних випадках актів законодавства, які мають вищу юридичну силу (стаття 8 ЦПК України); недобросовісно ставиться до своїх прямих обов'язків, оскільки систематизовано запізнюється на судові засідання, які проводить неналежним чином, не вивчає матеріали справи перед судовим засіданням, тому систематизовано виносить незаконні рішення. 7 листопада 2013 року ВККС України було прийняте рішення № 6921/дп-13, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Хорольського районного суду Міркушиної Н.С., яке позивач вважає незаконним. В позові зазначив, що в розумінні статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для притягнення вказаної судді до дисциплінарної відповідальності у скарзі було вказано підставу, а саме - істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані зокрема з порушенням вимог щодо правил підсудності разом із повним обґрунтуванням її подання. Скарга повністю відповідала зразку скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді на офіційному вєб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. В даному рішенні чітко не вказано підстави та мотиви, з яких було йому відмовлено.

В зв'язку з чим просив:

- скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №3147/дн-13 від 07 листопада 2013 року;

- направити матеріали до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження щодо судді Міркушиної Наталії Станіславівни, оскільки були порушені норми застосування процесуального права, які призвели до винесення завідомо неправомірного і незаконного рішення.

В запереченні на адміністративний позов ВККС України зазначила, що скарга позивача надійшла на адресу Комісії 26 вересня 2013 року (вх. № 8вк-6921/13), яка була розподілена автоматизованою системою на члена Комісії ОСОБА_5, яка за результатами її перевірки склала висновок з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Хорольського районного суду Полтавської області Міркушиної Н.С. 7 листопада 2013 року на засіданні ВККС України було прийняте рішення № 3147/дп-13. При його прийнятті Комісія виходила з того, що доводи, які викладені у скарзі, не містять підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що передбачені частиною першою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На момент звернення позивача до Комісії зі скаргою на дії судді розгляд справи у суді тривав. Крім того Позивачем було реалізовано право на апеляційне оскарження ухвали суду і негативних наслідків для нього не настало. Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2013 року ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2013 року скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Обставин, визначенні статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які могли б слугувати для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановлено не було. Комісія діяла у межах чинного законодавства України, жодних порушень під час розгляду скарги Позивача не допущено, його права та інтереси не порушені. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про день та час слухання справи, надали суду заяви з проханням слухати справу за їх відсутності.

У зв'язку із зазначеним, справа відповідно до вимог частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні письмові докази, приходить до наступного.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2013 року (суддя Міркушина С.М.) закрито провадження по цивільній справі № 548/1514/13-ц (провадження № 2/548/495/13) за позовом ОСОБА_4 до Хорольської міської ради Полтавської області в особі міського голови Свириденка Ігоря Володимировича про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, в зв'язку з тим, що є таке, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

26 вересня 2013 року до ВККС України надійшла скарга ОСОБА_4 (зареєстрована за № 8вк-6921/13), в якій він просив притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Хорольського районного суду Полтавської області Міркушину Н.С. за істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, та систематичне порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; систематичного порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.

За результатами перевірки скарги 26 вересня 2013 року членом ВККС України ОСОБА_5 був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Хорольського районного суду Полтавської області Міркушиної Н.С. за зверненням ОСОБА_4

7 листопада 2013 року ВККС України було прийнято рішення № 3147/дп-13, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за зверненням ОСОБА_4 щодо дій судді Хорольського районного суду Полтавської області Міркушиної Н.С.

Рішення було мотивоване тим, що відповідно до частини другої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків. Оскільки у зверненні відсутні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у відкритті дисциплінарної справи слід відмовити.

Не погоджуючись із рішенням Комісії від 7 листопада 2013 року № 3147/дп-13 позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доказана правомірність дій та законність рішення, зокрема, дотримання передбачених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 року (далі - Закон № 2453) та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 8 червня 2011 року № 1802/зп (із змінами, внесеними рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 жовтня 2011 року № 3142/зп-11, від 15 листопада 2011 року № 3745/зп-11, від 17 січня 2012 року № 4/зп-12, від 27 березня 2012 року № 11/зп-12, від 10 квітня 2012 року № 14/зп-12, від 23 квітня 2012 року № 17/зп-12, від 25 вересня 2012 року № 30/зп-12, від 18 жовтня 2012 року № 34/зп-12, від 12 лютого 2013 року № 4/зп-13) (далі - Регламент).

Пунктом восьмим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду;

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З системного аналізу вказаних норм та висновку Конституційного Суду України слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням не порушені права, свободи або інтереси позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 84 Закону № 2453 дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульований, зокрема, статтею 86 Закону № 2453, відповідно до частини першої якої дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Повноваження ВККС України встановлені статтею 91 Закону № 2453, згідно з пунктом восьмим частини першої якої вона розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.

Відповідно до пункту 13.1.4. Регламенту дисциплінарне провадження передбачає:

1) здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

2) відкриття дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення.

При цьому перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом ВККС України (частина друга статті 86 Закону № 2453), що за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд ВККС України (частина шоста статті 86 Закону № 2453), яка вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома статті 86 Закону № 2453), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята статті 86 Закону № 2453), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Комісії (частина перша статті 87 Закону № 2453).

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що права особи, яка звернулася зі скаргою (заявою, зверненням) стосовно дій судді, в дисциплінарному провадженні певним чином обмежені: правом на подання скарги (заяви, звернення) на дії судді та правом на розгляд такої скарги (заяви, звернення) з дотриманням Комісією процедури розгляду та процедури прийняття рішення.

Таким чином, при розгляді цієї справи колегія суддів перевіряє дотримання Комісією процедури розгляду заяви позивача та прийняття рішення.

Як встановлено судом, позивач, скориставшись передбаченим частиною другою статті 84 Закону № 2453 правом на звернення зі скаргою щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, звернувся до відповідача з заявою, повідомивши Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про порушення статті 83 Закону № 2453 суддею Хорольського районного суду Полтавської області Міркушиною Н.С.

За результатами перевірки викладених у заяві даних членом Комісії ОСОБА_5 26 вересня 2013 року був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Хорольського районного суду Полтавської області Міркушиної Н.С. за зверненням ОСОБА_4

Вказаний висновок разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами був переданий на розгляд ВККС України, що відповідає приписам частин другої та шостої статті 86 Закону № 2453.

ВККС України вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Хорольського районного суду Полтавської області Міркушиної Н.С., прийнявши 7 листопада 2013 року відповідне рішення № 3147/дп-13 згідно з частиною сьомою статті 86 Закону № 2453.

Про прийняте рішення ОСОБА_4 був повідомлений листом від 12 листопада 2013 року вих. № 8вк-6921/13 за підписом ОСОБА_5

3 грудня 2013 року до ВККС України надійшла заява ОСОБА_4 (зареєстрована за № 8вк-6921/13-Л), в якій він просив направити копію рішення від 7 листопада 2013 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи за зверненням ОСОБА_4 щодо дій судді Хорольського районного суду Полтавської області Міркушиної Н.С.

Листом від 9 грудня 2013 року вих. № 8вк-6921/13 за підписом ОСОБА_5 ОСОБА_4 був направлений витяг з рішення Комісії від 7 листопада 2013 року № 3147/дп-13.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ВККС України дотрималась процедури розгляду скарги позивача, за наслідками якої прийняла рішення відповідно до Закону.

Щодо доводів позивача про те, що в оскаржуваному ним рішенні Комісії чітко не вказано підстави та мотиви, з яких було йому відмовлено, колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 86 Закону 2453 питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову у її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Згідно із частинами першою та другою статті 91 Закону № 2453 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймається більшістю від її загального складу.

Рішення викладається в письмовій формі. У рішенні Комісії викладається в письмовій формі. У рішенні зазначається дата і місце прийняття рішення, склад Комісії, питання, що розглядається, мотиви прийнятого рішення. Рішення підписується головуючим і членам Комісії, які брали участь у засіданні.

Дані положення узгоджуються з приписами Регламенту Комісії, де крім зазначеного у підпункті 5.11.4 пункту 5.11 розділу V передбачено, що рішення складається із вступної, мотивувальної і резолютивної частини.

Як вбачається з рішення Комісії № 3147/дп-13 від 7 листопада 2013 року вимоги щодо його змісту були виконанні відповідачем, а отже доводи позивача є безпідставними.

Крім того, слід зазначити, що позивач в своєму зверненні на дії судді фактично не погоджується з винесеним рішенням (ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2013 року), посилаючись на допущені суддею порушення процесуального законодавства при розгляді справи.

Враховуючи, що давати оцінку процесуальним рішенням та діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть лише вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень, до повноважень жодного іншого органу, зокрема, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, це не відноситься. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 скористався своїм правом, та оскаржив ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2013 року до апеляційного суду Полтавської області, який ухвалою від 12 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнив, оскаржувану ухвалу - скасував.

Відповідно до частини першої та другої статті 126, частини другої статті 129 Конституції України, частини першої статті 6 Закону № 2453 незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 2453 суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

При офіційному тлумаченні положень частин першої, другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 вказав, що незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року.

Згідно із пунктом третім Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Трохейм, 27 вересня 2007 року) той факт, що рішення судді може бути переглянуте, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією не може бути підставою для відкриття дисциплінарної справи щодо судді. Тим не менш, будь яка спроба представників законодавчої і виконавчої влади притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності за винесення конкретного рішення (якщо відсутнє кримінальне діяння чи пряме нехтування професійними суддівськими стандартами) є невиправданим втручанням а судовий процес і становить пряму загрозу незалежності суддів.

Відповідно до пункту «b» розділу 2 Рекомендацій № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відмовляє ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача суддя Хорольського районного суду Полтавської області Міркушина Наталія Станіславівна про скасування рішення № 3147/дп-13 від 7 листопада 2013 року та зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 159-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача суддя Хорольського районного суду Полтавської області Міркушина Наталія Станіславівна про скасування рішення № 3147/дп-13 від 7 листопада 2013 року та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Головуючий суддя Степашко О.І.

Судді: Голубєва Г.К.

Бившева Л.І.

Лосєв А.М.

Моторний О.А.