Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2014 р. м. Київ К/800/35110/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Федорова М.О.,

секретаря судового засідання Ковтун О.С.,

представника позивача Мотова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року

у справі № 2а/0470/352/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» (далі - позивач, ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр»)

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Нікопольська ОДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» звернулось у січні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Нікопольської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.12.2010 року № 0001472320/0/54846, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем плата за видобуток корисних копалин місцевого значення у розмірі 282 485,92 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 141 242,96 гривні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності перерахування до бюджету плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення ст. 28 Кодексу України «Про надра», п. 7 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 року № 309-VI та додатку № 1 до нього, в результаті чого занижено плату за користування надрами в періоді, що перевірявся, на загальну суму 282 485,35 гривень, у тому числі: за II квартал 2009 року на суму 104 593,01 гривні; за ІІІ квартал 2009 року на суму 122 869,77 гривень; за IV квартал 2009 року на суму 55 023,14 гривні.

За результатами перевірки складено акт № 2932/232/00292304 від 06.12.2010 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0001472320/0/54846 від 16.12.2010 року, яким донараховано податкове зобов'язання з плати за видобуток корисних копалин місцевого значення у загальному розмірі 423 728,88 гривень (282 485,92 гривень - основний платіж, 141 242,96 гривні - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того,що позивач видобуває корисну копалину - мігматит, яка відповідно до Переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого Постановою КМУ № 827 від 12.12.1994 року є сировиною для виготовлення бутового каменю, отже відповідач правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з огляду на обов'язок позивача, при визначені платежу за користування надрами, застосовувати базовий норматив встановлений за видобування сировини для бутового каменю.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1) ч. 2 ст. 28 Кодексу України «Про надра» користування надрами є платним; плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони; плата за користування надрами справляється у вигляді: платежів за користування надрами.

Згідно п. 7 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 року № 309-VI та додатку № 1 до нього запроваджено базовий норматив платежів за користування надрами для видобування корисних копалин - сировини для бутового каменю в розмірі 7,5% до вартості видобутих корисних копалин (товарної продукції), та для видобування корисних копалин - сировини піщано-гравійної - у розмірі 5% до вартості видобутих корисних копалин (товарної продукції).

Згідно з п. 7 статті 8 Кодексу України «Про надра» визначення нормативів плати за користування надрами та порядку її справляння віднесено до компетенції Кабінету міністрів України.

В період виникнення спірних правовідносин діяла Постанова Кабінету Міністрів України № 264 від 26.03.2008 року «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин»,пунктом 1 якої затверджено Порядок справлення платежів за користування надрами для видобування корисних копалин.

Згідно з п. 3 даного Порядку справлення платежів за користування надрами для видобування корисних копалин об'єктом оподаткування платежів за користування надрами для видобування корисних копалин є обсяг видобутих корисних копалин.

Обсяг видобутих корисних копалин (товарної продукції) відображаються помісячно в звітах маркшейдера (типова форма Ф-П-37) де за перевіряємий період не зафіксовано наявності каменю бутового.

Пунктом 4 Порядку справлення платежів за користування надрами для видобування корисних копалин визначено, що вартість видобутих корисних копалин обчислюється платником з урахуванням обсягу готової продукції, що перебуває на складі гірничодобувного підприємства.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року № 432 «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр»: товарна продукція гірничодобувного підприємства - мінеральна сировина, видобута гірничодобувним підприємством і відповідає установленим стандартам; мінеральна сировина - корисна копалина, вироблена і перероблена на товарну продукцію гірничого виробництва.

Згідно п. п. 3.6., 3.8. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології та природних ресурсів України від 16.12.2002 року № 199, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2003 року за № 78/7399, рваний камінь - уламки породи неправильної форми, які утворюються в результаті вибуху або подрібнення, а також відходи від обробки блоків і плит; до рваного каменю слід відносити бутовий камінь довільної форми і щебінь; бутовий камінь - великі уламки природної однорідної не вивітреної породи без пухких і глинистих включень неправильної форми розміром 150-500 мм, масою 20-40 кг; будівельний камінь - гірські породи, фізико-механічні властивості яких відповідають вимогам відповідних державних стандартів та технічних умов і які застосовуються у будівництві без зміни їх хімічного складу.

З метою встановлення єдиних вимог до геологічного вивчення, геолого-економічної оцінки родовищ та умов визначення їх підготовленості до промислового освоєння, Наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України від 25.06.2007 року № 198 затверджена Інструкція із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ піску та гравію.

Пунктом 4.9 Інструкції встановлено, що пісок і гравій використовуються в будівельній галузі як заповнювачі бетонів, у будівництві автомобільних доріг, для улаштування баластного шару залізничних шляхів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, для таких робіт використовується продукція позивача відповідно до затверджених стандартів (ДСТУ БВ.2.7.-75-98 «Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт», ДСТУ БВ.2.7.- 119-2003 «Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний», ДСТУ БВ.2.7.-30-95 «Матеріали нерудні для щебеневих і гравійних основ та покриттів автомобільних шляхів».

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року вироблено 805 300 тон товарної продукції (гірничої маси), з якої: 804 900 тон щебеню(код НПП 14.21.12); 400 тон пісків природних ( код НПП 14.21.11).

Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності, затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року № 375 підклас 14.21.0 «Добування піску та гравію» включає: добування гравію та піску для промисловості та будівництва; подрібнення та сортування гравію та піску.

Відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України № 822 від 30.12.1997 року: код 14.21 «Пісок та гравій» під категорія 14.21.12 «гравій» включає: гравій, щебінь або дроблений камінь, які звичайно використовують як наповнювачі бетону, баласту для шосейних доріг чи залізничних колій або інші баластні матеріали.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, даними вантажно-митних декларацій ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» підтверджується експортування до Росії наступних видів продукції: щебінь гранітний (ГОСТ 7392-85, ГОСТ 8267-93, ГОСТ 7392-2002, ДСТУ Б В. 2.7-75-98); відсів гранітний збагачений подрібнений (ГОСТ 26193-84, ДСТУ Б.В.2.7-32-95), що підтверджується вантажно-митними деклараціями, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з сертифікатами про проходження товару (форма СТ-1) серії В № Н-4636 від 14.10.2008 року та № RU91204В104 від 23.01.2009 року, виданих в Україні для надання у Російській Федерації (відправник - ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр»), що знаходяться в матеріалах справи, у графі «опис товару» вказано щебінь фр.5-10 мм, щебінь фр.5-20 мм - ГОСТ 8267-93.

Згідно висновків Державного гемологічного центру України № 481015-Д від 14.10.2008 року та № 480101-Д від 23.01.2009 року (замовник - ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр»), що є в матеріалах справи, за результатами експертиз встановлено, що щебінь гранітний фр.5-10 мм відповідає вимогам ГОСТ 8267-93.

Судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що зазначений в акті перевірки стандарт ГОСТ 21-73-87 «Камінь бутовий» скасований наказом Міністерства будівництва та архітектури житлово-комунального господарства України від 28.12.2006 року № 439.

Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на Перелік корисних копалин місцевого значення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827 є помилковим, оскільки цей перелік визначає розмежування корисних копалин місцевого та загальнодержавного значення.

Видобута ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» корисна копалина, за своїм зерновим складом та стандартам не підпадає під ознаки сировини для бутового та будівельного каменю, що підтверджується протоколом випробувань № 4193-Б від 04.10.2010 року та Додатку до нього Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики ДП «Кривбасстандартметрологія» Випробувального центру та робочим проектом ВГИ «Союзднепронеруд» з реконструкції ДСЗ № 1 Новопавлівського кар'єру, що є в матеріалах справи, яким визначено, що корисна копалина на Новопавлівському родовищі мігматитів є вивітреною та тріщинуватою гірничою породою, об'ємною масою 1600 кг/м3, в результаті чого не відноситься до критеріїв п. 4.8 Інструкції із застосування класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного та облицювального каменю, згідно з яким до бутового каменю слід віднести уламки щільних не вивітрених гірських порід з об'ємною масою не менше ніж 1800 кг/м3.

За таких обставин викладені в акті перевірки факти не відповідають дійсним результатам господарсько-фінансової діяльності позивача, оскільки останній за охоплений перевіркою період не видобував сировини для бутового каменю та не реалізовував такого виду продукції - як камінь бутовий, що відповідачем не спростовано. Позивач здійснює видобування піщано-гравійної сировини під час розроблення гранітного кар'єру для виготовлення кінцевої продукції - щебеню.

Таким чином, запровадження до підприємства базового нормативу платежу за користування надрами в розмірі 7,5% до вартості видобутих корисних копалин (товарної продукції) в якості каменю бутового є неправомірним, оскільки підприємством фактично у спірний період видобувалась тільки сировина піщано-гравійна для виготовлення кінцевої продукції - щебеню.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року у даній справі.

Згідно ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року у справі № 2а/0470/352/11 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2010 року № 0001472320/0/54846, прийняте Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» судовий збір у розмірі 3,40 гривні.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

М.О. Федоров